Парадигма корупції

Я недавно був у Львові і випадково побачив, наскільки це корумповане місто. Саме це відкриття допомогло мені зрозуміти, наскільки Україна корумпована країна. Я раніше цього не бачив. А тут я раптом зрозумів, що Україна недаремно очолює список найбільш корумпованих країн Європи... Ви розумієте, що це таке – очолювати список найбільш корумпованих країн Європи?

Ще я зрозумів, що українці поняття не мають, що таке корупція. Як не мав його і я до того випадку, який трапився зі мною на площі Міцкевича. Якщо ви спробуєте знайти переклад corruption з англійської, то знайдете таке: зіпсованість, гнилість, розпад, занепад, розбещеність (моральне розкладання), спотворення, руйнування... І далі в тому ж дусі.

Ось мій висновок: рівень корупції є відображенням морально-етичного рівня націй. Саме тому українці не можуть помітити корупції, оскільки дивлячись на те, що роблять урядовці, вони бачать лише те, що відповідає їх морально-етичним принципам. Тобто, їх (нас) не вражає, не шокує моральне розкладання влади. Тому ми не помічаємо корупції. Не розуміємо, що це таке.

Але це - мораль. А спочатку ж повинна йти байка.

Байку я розкажу потім... А зараз, все-таки, мораль... Тобто роздуми... Даруйте.

Корупція в політиці - це щось на зразок витвору мистецтва. Політика, як відомо, це мистецтво можливого. Ви розумієте, що це означає? Мало хто розуміє.

Спробуйте поставити себе на місце політика. Наприклад, у нього є можливість прийняти закон про повторну перереєстрацію компаній, які працюють, скажімо, у сфері туризму. Як правило, він сам і повинен буде цю перереєстрацію здійснити. Тобто він повинен сказати (я б, наприклад, так робив), що у сфері видачі туристичних ліцензій викрито низку зловживань. Ми оголошуємо перереєстрацію. Всі туристичні компанії повинні ще раз пройти ліцензування!

Роблю це я лише з однією метою: перевірити, чи можливо це. Я ж творець можливого. Мені потрібно весь час тримати руку на пульсі своїх можливостей. Намацувати грані цих можливостей. А як же по-іншому мені взнати, можливо це, чи ні? Ніяк інакше, як тільки спробувати.

Ось я спробував... І далі спостерігаю...

Наступного дня після оголошення перереєстрації до мене, голосно про себе матюкаючись, приходять люди і ставлять питання, які задавали грішники, що каються, апостолу Петру: що нам робити пан Ткаленко?

- Якщо ви не пройдете повторне ліцензування, ми будемо вимушені припинити вашу діяльність, - говорю я.

- А можна це питання вирішити якось дешевше? - говорять мені люди.

- Ну, знаєте... на що ви натякаєте?

Такі гроші кожен би узяв, я вважаю.

Таким чином, я переконуюся, що не випав за грані можливого. І не втратив відчуття морально-етичного рівня нації.

Недавно в Києві «кинули» групу громадян з житлом. Серед них мої друзі, рідні, сусіди. Люди думають, що вони втратили все, у тому числі надію. А насправді це була лише майстерна акція - тестування політичних можливостей влади.

І тест цей дав позитивний результат. Всі плачуть, скаржаться, обурюються.

А яким міг би бути негативний результат?

Наприклад. Потерпілих - півтори тисячі. Разом із сім'ями і родичами - десять тисяч. Вони блокують вхід у міськраду і проводять підпал автомобілів працівників міськради. Наступного дня меру приходить запрошення в суд, перед вікном стоять пікети, які спалюють машину мера. Демонстрантів розженуть, вони гинуть, але не здаються.

Ось тоді я, як політик, розумію, що з людьми так не можна. Що я роблю в такому разі? Я говорю: «Хлопці, ви що, жартів не розумієте?» І ми далі плідно співпрацюємо.

Терпіння народу - є обмеженням творчого потенціалу урядовців. Народ визначає рамки можливостей політиків.

Але повернемося до корупції.

Стоячи на площі Міцкевіча, я зрозумів, що Львів сильно корумповане місто.

Ось задача для читачів: як мені вдалося помітити високий рівень корупції в місті, стоячи на площі Міцкевича? Той, хто вгадає, - одержить особисто від мене пляшку доброго коньяку.