Після чуток про надання Україні MLRS у росіян почалася істерика, – Подоляк

Радник голови Офісу президента Михайло Подоляк звернув увагу, що після рішення США надати Україні пускові установки MLRS пропагандисти держави-терориста Росії зробили низку істеричних заяв, які свідчать, що ворог боїться посилення обороноздатності України. Про це він написав на своїй сторінці у Тelegram.

Подоляк нагадав, що окупанти масштабно знищують інфраструктуру, масово вбивають мирних громадян та навмисне руйнують українські міста. Вони також застосовують в Україні всі види важкої артилерії, важкі вогнемети, реактивні системи залпового вогню, важкі авіаційні бомби та крилаті ракети різних модифікацій із дальністю понад 1000 км.

«Але щойно стало відомо, що Україна все-таки отримає MLRS з нормальною дальністю дії (100+ км), росіяни відразу впали в істеричну істерику. Дикий вереск стоїть зараз над усім російським болотом: «Тільки не це! Тільки не давайте їм реактивні далекобійні системи! Тільки не зброя відплати!»… Висновок? Простіше нікуди. Два диких російських ґвалти: «скасуйте санкції!» і «на колінах благаємо: не давайте українцям MLRS!», – прямий доказ крайньої ефективності саме цих двох кроків...», – написав Подоляк.

За його словами, росіяни відразу проявляють страх, як тільки в їхнього противника встановлюється рівновага в озброєнні. Це свідчить, що російська армія не боїться воювати тільки проти беззбройного цивільного населення, переконаний радник голови ОП.

Подоляк додав, що через вроджене боягузтво російські пропагандисти невтомно заявляють, що готові застосовувати в Україні й хімічне озброєння, і тактичну ядерну зброю.

Нагадаємо, раніше стало відомо, що США планують передати Україні високоточні РСЗВ MLRS і HIMARS. Ці РСЗВ можуть запускати ракети на сотні кілометрів, набагато далі, ніж будь-яка з наявних в Росії систем.

Що таке MLRS та чому їх боїться Росія

M270 MLRS (Multiple Launch Rocket System) — американська реактивна система залпового вогню (РСЗВ) на гусеничній базі БМП «Бредлі» виробництва компанії Vought. РСЗВ M270 призначена для ураження на відстанях понад 30 км районів зосередження військ та бойової техніки, позицій ствольної та реактивної артилерії противника, районів розгортання його сил і засобів протиповітряної оборони, вантажних автомобілів, легкоброньованих бронетранспортерів, а також командних пунктів, вузлів зв’язку та інших площинних цілей.

Вже майже 40 років M270 MLRS перебуває на озброєнні армії США (вона вже пройшла кілька модифікацій, успішно застосовувалася в ряді військових конфліктів, як от в Перській Затоці, Іраку, Афганістані та Сирії, - Ред.). Загалом було вироблено понад 1000 одиниць M270, і понад 700 000 ракет для неї різного типу. Згодом було засноване виробництво у Європі й поступово вони почали надходити на озброєння армій країн-членів НАТО. Втім, не тільки. В числі поточних експлуатантів – 14 країн: Єгипет (48 од.), Німеччина (понад 200 од., мають назву MARS II), Греція (36 од.), Ізраїль (64 од.), Італія (22 од.), Туреччина (12 од.), Велика Британія (42 од., удосконалені версії M270B1), Франція (13 од.), Фінляндія (22 од., мають назву 298 RsRakH 06), Саудівська Аравія (50 од.) тощо. Ну і, звісно, США (близько 1000 од.), пише «Укрінформ».

До складу M270 MLRS входять:

• бойова машина;
• апаратура управління вогнем;
• транспортно-заряджальна машина;
• система зв’язку та керування.

У броньованій спеціальній кабіні реактивної системи залпового вогню можна розмістити трьох осіб: командира установки, навідника та водія-механіка.

M270 MLRS має засоби навігації, топографічного прив’язування та пульт керування. Фільтро-вентиляційна установка захищає від радіоактивного забруднення місцевості або хімічної зброї.

Характеристики:

• бойова маса – 25 тонн;
• довжина – 6,85 м;
• ширина – 2,97 м;
• висота – 2,59 м;
• екіпаж – 3 особи;
• кількість ракет – 12×227 мм, або 2×MGM-140 ATACMS:
• темп стрілянини – 18 пострілів/хв.;
• запас ходу – 480 км;
• максимальна швидкість – 64 км/год;
• площа ураження: 25 000 м²;
• екіпаж: 3 людини;
• час залпу: 48 с.

Боєприпаси до M270 MLRS:

• M26 (вага 306 кг, дальність – до 32 км);
• M26A1/A2 (вага 296 кг, дальність – понад 45 км);
• M30/M31 (вага невідома, дальність – до 84 км);
• AT2 SCATMIN (вага 254 кг, дальність – до 39 км);
• PARS SAGE-227 (вага 160-300 кг, дальність – до 70 км);
• MGM-168 ATACMS Block IVA (вага 227 кг, дальність – до 300 км).

У російських профільних медіа на воєнну тематику перспективи отримання Україною таких пускових установок викликають серйозне занепокоєння. Там пишуть, зокрема, що такою «довгою рукою» українська армія може дістати навіть Кримській міст. І не тільки.

Наприклад, від Харкова до авіабази «Балтімор» (Малшево), де базуються російські фронтові бомбардувальники Су-34, – 260 км. Від Чернігова до аеродрому Сеща, куди перелетіла частина бойових літаків з Білорусі, – 270 км. Від Миколаєва до летовища у Саках – 236 км. Ще один вид цілком логічних цілей – бази матеріально-технічного забезпечення та центри військової логістики. Вони зазвичай знаходяться на відстані 100-200 км від передових позицій армії рф. Звісно, все це за умови, якщо Україні передадуть M270 із боєприпасами ATACMS.