#ПісніВійни: народжена в окопах музика

Напередодні Дня захисника України, 12 жовтня, відбудеться прем’єра пісні «Бог біля тебе» у виконанні десантника Богдана Ковальчина і співака Арсена Мірзояна. Радіопрем'єра буде підкріплена прем’єрою відеокліпу, знятого у вересні під час масштабних навчань бійців 80-ої окремої десантно-штурмової бригади на Яворівському полігоні. Богдан Ковальчин також брав участь у цих навчаннях.

Ця прем'єра стане уже третьою у рамках масштабного соціально-мистецького проекту #ПісніВійни. У ньому українські солдати виконуватимуть власні пісні у дуетах з відомими артистами.

У проекті уже погодились взяти участь Арсен Мірзоян, Фома із гурту «Мандри», лідер групи «Антитіла» Тарас Тополя, Павло Табаков та вокальна формація «Піккардійська Терція». Загалом до 14 жовтня 2017 року має вийти альбом, який об’єднає близько 15 дуетів.

ZAXID.NET попросив ініціаторку та координаторку проекту #ПісніВійни Галину Гузьо докладніше розповісти про пісні, створені на війні та про їх авторів.

Галина Гузьо та учасники проекту

Якою є основна мета цього проекту?

Якщо говорити про глобальну мету проекту #ПісніВійни, то вона полягає в тому, щоб зібрати і зберегти для майбутніх поколінь українців сучасну україномовну фронтову пісню – як в культурно-музичному контексті, так і в контекстах новітньої історії України та становлення нової української армії.

Через рік, у жовтні 2017-го має вийти альбом #ПісніВійни, який об’єднає 15 пісень на військову тематику, народжених нашим непростим часом. Більшу частину тиражу безкоштовно цільово розповсюдимо у зоні воєнних дій на сході України, а також по військових частинах, полігонах і госпіталях України; частину дисків буде передано також у музичні школи та музичні училища по всій країні.

Прагнемо досягнути й соціальної мети проекту - дати бійцям, які пройшли війну, які зазирнули в очі смерті й зуміли вижити, змогу реалізуватися в новому амплуа – це така собі арт-терапія: вони отримують можливість якісно записати свої пісні на одній із найкращих професійних студій звукозапису (Jenny Records), вони співають у дуетах із відомими українськими артистами, їхні пісні звучать на радіо і по телебаченню, вони починають виступати на великих сценах…

Хто є вашими головними героями?

Головні герої – наші захисники. Це воїни, які своєю громадсько-патріотичною позицією і своєю мужністю та силою волі там, на Донбасі, довели, що вони – наші герої. А водночас ці хлопці – дуже творчі, вони створюють і виконують надзвичайно глибокі та емоційно сильні пісні. І такі пісні, як на мене, є головним документом нашого воєнного часу. Бо в цих піснях закладені найщиріші та найчесніші переживання.

Особисто я не вірю, що можна написати сильну пісню про війну, жодного дня не відчувши самому, що це таке… І, навпаки, поки триває проект, а це вже півроку, постійно отримую все нові та нові докази неймовірної мистецької цінності, яку несуть у собі пісні, народжені в окопах.

Наведу приклади лише двох приспівів – із двох пісень, які є частиною проекту #ПісніВійни. «Не сумуй» (автор і виконавець – ветеран війни в Афганістані, воїн АТО Олександр Рожко; у проекті він записав цю річ у дуеті з лідером гурту «Антитіла» Тарасом Тополею): «Не сумуй, коли мене немає, / Помолись і поцілуй дитину, / Пам’ятай, Господь оберігає / Тих, хто захищає Україну». «Молитва на Різдво» (автор і виконавець – бард зі Стрия Зиновій Медюх, який на Майдані з гітарою в руках і піснею на вустах тримав пісенну Нічну варту, а коли почалася війна, дав у зоні АТО близько сотні концертів – як для побратимів, так і по селах Донбасу для мирного населення; у нашому проекті Зеник з Майдану, а це його творче псевдо, виконає цю пісню разом із вокальною формацією «Піккардійська Терція»): «Та молитва на Різдво збереже його в АТО / І Оленка зачекалась вже на тата. / Миколаї всі святі, захистіть його мені, / І не треба більш нічого дарувати».

Перші пісні були дуже автентичними, не «прилизаними». Ви навмисне хотіли показати творчість бійців без гламуру?

І так, і ні. Власне, оті автентичність і «неприлизаність», як ви кажете, пісень із проекту – у їхній простоті та «ненамудрованості». Воїни – люди переважно дуже прямі й конкретні. Так і пісні їхні – без нічого зайвого, без пафосу, гламуру і подвійних трактувань.

Але наша задача - усіх тих, хто творчо та організаційно працює над проектом, - зробити максимально якісні студійні записи, як я кажу, саунд має бути «жирним». Кожна пісня продюсується так, як це роблять професійні артисти: пишеться оригінальне аранжування, далі на студії записуються живі інструменти, далі пишемо вокал (воїна й артиста одночасно, в один день), далі все це діло зводиться і робиться мастеринг. За всю цю ретельну студійну роботу відповідає два саунд-продюсери – Остап Панчишин і Мар’ян Криськув. А опісля я дбаю про те, щоб уже готова пісня, підкріплена відео, звучала усюди, де це можливо.

Олександр Рожко та Сергій Фоменко

Оскільки тема усіх пісень – війна, то наше завдання підкреслити оту правду, щирість та душевність, закладені в тексті та мелодії авторами. Звідси – абсолютна негламурність і «неприлизаність» синглів. У цьому є і певна складність – знайти максимально органічну музичну мову для пісень і водночас не зекономити на якості саунду. Так, щоб пісню водночас і на радіо взяли, і на фронті бійці захотіли виконувати її під гітару.

Чи маєте вже реакцію від бійців на цей проект?

Так, бійці реагують на пісні з проекту дуже позитивно. Вони активно коментують наші прем’єри у соцмережах, розміщують їх у себе на сторінках. Ставлять на рінґтони, виконують для побратимів під гітари… А ще, активно просять у нас студійні мінусовки – для більш серйозних виступів.

Ми нікому не відмовляємо. Це народний проект: і пісні, які створюються в його рамках, мають іти в народ усіма можливими та відкритими шляхами!

Чи планують автори пісень реалізовуватися надалі як музиканти?

Більшість із воїнів-авторів, які у проекті, уже роблять це, і роблять доволі успішно. Хтось виступає як бард, хтось зібрав групу. Вони дають концерти, записують сольні альбоми…

Скажу більше, уже бачу, що саме зараз народжується цілий новий потужний музичний пласт – бійці-співаки.

Хто із відомих музикантів і в який спосіб приєдналися до проекту?

Професійних артистів я почала залучати у проект, щоб ще більше та ефективніше привернути увагу суспільства до сучасної військової пісні: аби надати пісням, які створили бійці, а також важливим темам, які у них порушені, максимального суспільного резонансу. Тому й почали формувати унікальні дуети воїнів-виконавців із відомими українськими артистами.

Олександр Рожко та Тарас Тополя

Станом на зараз у проект #ПісніВійни залучені вокальна формація «Піккардійська Терція», співак та композитор Павло Табаков, лідер гурту «Антитіла» Тарас Тополя, Фома із групи «Мандри», лідер гурту «Мері» Віктор Винник, співак Арсен Мірзоян, співачки Ірина Доля та Аничка Чеберенчик.

Тривають переговори і з іншими виконавцями. Є артисти, які самі звертаються із пропозицією доєднатися до проекту, але не завжди їхня ініціатива збігається із нашим концептуальним баченням. Дуети мають бути органічними і чесними – такими, як кожна пісня і увесь проект загалом.

Чим найбільше задоволені і що хотіли би змінити/розвинути?

Радію з того, як творчо і цікаво розвивається проект – він наче живий організм. У нас попереду – просто неймовірні пісенні прем’єри. До кінця року плануємо запрезентувати ще дві або три пісні, робота над якими триває уже кілька місяців.

Одна буде присвячена Майдану, інша – жіночій темі (пісня дружини бійця), наступна – буде різдвяною. Це просто унікальні композиції. І це щастя, що вони творяться тут і зараз. Тішуся також, що проект за півроку згуртував довкола себе дуже багато щирих, справжніх і небайдужих людей. Це і воїни, і музиканти, і бізнесмени, і журналісти, і прості люди, - й кожен допомагає, хто чим може.

Професійний запис пісень – справа недешева, тому я водночас із організаційно-творчою роботою шукаю й меценатів. Мабуть, це найважча частина роботи… Хотілося б, щоб соціально відповідальний бізнес у нашій країні був все-таки більш активним. Щоб бізнесмени розуміли доцільність спонсорувати своїми коштами не тільки матеріальні речі – бронежилети, берці, танки, а й культуру, яку наразі пощупати неможливо, але через роки, через десятиліття, вона буде тим фундаментом, на якому стоятимуть їхні ж діти. Вірю, що нам все вдасться!

Що альбому #ПісніВійни бути – що б там не було! От підключилася діаспора – в США за допомогою співачки та волонтера Анички Чеберенчик вже акумульовано кошти на 3-4 пісні.

Виникають і несподівані ініціативи – так молода львівська художниця Роксолана Йолич подарувала проекту десять своїх картин – і ми організували аукціон, виручені кошти з якого скеруємо на запис пісень. Мені багато сприяють і в нашій армії, бо ж виникає чимало непростих організаційних нюансів.

Тут хочу подякувати за всіляку допомогу у втіленні в життя моїх навіть найбожевільніших ідей (як-от, зняти кліп на полігоні або ж знайти співочу жінку-військову) полковнику Олександрові Поронюку, керівнику Регіонального медіа-центру Міністерства оборони України. Багато консультує мене і мій коллега-журналіст, а тепер контрактник у нашій армії Іван Кривий, який зараз працює у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Усіх, хто зараз живе цим проектом, перерахувати поіменно важко – таких людей, Богу дякувати, багато! І стає все більше! А разом ми – сила, яка укріплює наш культурно-інформаційний фронт, який давно потребує потужного захисту.