Польськими стежками Степана Бандери

Останні кілька днів у польських медіях обговорюється тема заборони на в’їзд до країни велосипедного рейду з України "Європейськими стежками Степана Бандери". Польське радіо зробило огляд преси, присвячений проблемам, які проявилися на тлі цього інциденту.

Тижневик "Newsweek" пропонує досьє "Поляки - українці. Анатомія ненависті". Видання пише про невпущення до Польщі велосипедного рейду з України "Європейськими стежками Степана Бандери" і пропонує аналогію: а що, якби такий рейд запланували молоді поляки? Наприклад, місцями, у яких жив поляк Антоні Березовський? Це він у Парижі в середині ХІХ століття стріляв у імператора Росії Олександра ІІ, але схибив. Цей шляхтич, учасник Січневого повстання 1863 року, народився в Житомирі й тут польська екскурсія не викликала б великого зацікавлення. Але ближче до Києва, де російська стихія домінує над українською, подорож молодих поляків почала б наражатися на спротив, - пише автор Даріуш Вільчак. Справжня проблема виникла б на кордоні з Російською Федерацією - поляків не впустили б вшановувати пам'ять терориста, який невдало, але таки замахнувся на життя імператора. Про Березовського ніхто вже не пам'ятає, а пам'ятник Бандері стоїть майже в кожному місті Західної України. Рейду Березовського не було, зате рейд, присвячений Бандері, - так. Політичну проблему мусили вирішити відомства закордонних справ з Польщі та України - читаємо у тижневику "Newsweek".

Це ж видання у статті Володимира Павліва "Клопоти з Бандерою" пояснює: для молоді Бандера - це український Че Ґевара, якого зненавиділи вороги, а любив народ. Ідеальний зразок для молодих - за умови, що ніхто не запитує про події на Волині 1943 року і що сталося з єврейськими лікарями в УПА. Але ж молодь про це питати не буде - читаємо.
Молодь можна зрозуміти і виправдати. Однак, екскурсію слідами Бандери підтримала адміністрація Львова та інших міст. Чому ніхто не пояснив учасникам рейду, що визначення маршруту через Польщу, де до їхнього героя ставляться зовсім інакше, ніж у Західній Україні, може бути невідповідним? Не тому, що про це не подумали: просто, для місцевих діячів відносини з Польщею менш важливі, ніж майбутні вибори, - звертає увагу автор допису у тижневику "Newsweek".
 
"Newsweek" також пропонує статтю "За свободу нашу, не вашу", у якій читаємо, що ІІ Річпосполита зробила багато, аби українці стали смертельними ворогами поляків. Польсько-українського конфлікту, який розгорівся відразу після І світової війни, не можна було уникнути. Завдяки ліберальній політиці Австро-Угорщини в Галичині розцвіла національна свідомість поляків та українців. Обидва народи вважали Львів одним з головних осередків своїх майбутніх держав. Та виявилося, що міцнішає більшовицька Росія, спільний ворог.
Автор Анджей Краєвський нагадує, що в 1920 році підписано порозуміння між Петлюрою та Пілсудським - перший зрікся Галичини, другий обіцяв допомогу. Та Річпосполита була надто слабкою і в наступному році пристала - не вперше - на розподіл України і зобов'язалася не підтримувати її боротьби за незалежність. У таборах інтернованих українських воїнів у Польщі сформувалися перші ланки Української Військової Організації. 
Автор у тижневика "Newsweek" звертає увагу на те, що політика ІІ Річпосполитої не виправдовує злочинців, які у часи ІІ світової війни вбивали поляків на Волині і в Галичині. Але якщо про неї не пам'ятати - а цю пам'ять витіснили зі свідомості польського суспільства - не можна зрозуміти вибуху ненависті другої сторони. А коли не розуміють один одного - то як шукати поєднання?

Автор статті у щоденнику "Dziennik" - колишній політик Ян Марія Рокіта - повертається до справи з велосипедним марафоном "Європейськими стежками Степана Бандери". Знаємо, що учасників велопробігу не впустили до Польщі, а згодом їм анулювали візи. "Вперше польська влада використала візи для так спектакулярної демонстрації своєї неприязні до України, - пише Рокіта. - Влада аргументувала своє рішення тим, що українці допустилися маніпуляції при складанні документів на візи до Польщі - вказали іншу, ніж була насправді, мету свого в'їзду. Отже, польська влада вважає, що має право на  те, аби давати чи не давати дозвіл на вибір осіб, на чию честь проводять екскурсії сусідні країни".  

Рокіта пише, що історична пам'ять повинна бути святою власністю кожного народу, а поляки не мають права вирішувати щодо української історичної пам'яті. Польську політику стосовно України коментатор називає облудною. "З одного боку чуємо постулати ліквідації візового режиму з Україною, а з іншого - Польща використовує візи як знаряддя ідеологічного обмеження", - пише Ян Марія Рокіта.  А вже насамкінець коментатор ставить запитання, чи щось змінилося у розумінні польської безпеки - адже раніше йшла мова про те, що її гарантією стане пропольська і вільна від впливів Кремля Україна.

У газеті "Dziennik" є ще одна цікава публікація, присвячена польсько-українським взаєминам. Це інтерв'ю з Ярославом Грицаком. Тема розмови з українським істориком ось така: чи Віктор Ющенко надасть Степанові Бандері звання героя України? На це запитання Грицак відповідає: "Важко уявити, аби Ющенко зважився на цей крок. Він би зробив величезну помилку". Історик так пояснює свою думку: "Політика Ющенка стосовно Голодомору була продуманою і послідовною. Завдяки ній можна було спробувати засипати прірву між націоналістичним заходом і русифікованим сходом України. Глорифікація Бандери - це політичне самогубство. Виборці Одеси, Харкова чи Донецька відвернуться від Ющенка, а Партія Регіонів вже без лапок називатиме президента націоналістом".

Джерело: Polskie Radio

https://radio.com.pl/zagranica/ua/news/artykul113677.html

https://radio.com.pl/zagranica/ua/news/artykul113746.html