Потішний монумент – забута історія

Дмитро Заєць, 10 грудня 20108620

З першим снігом варшавська Пальма отримала ще більш гротескного вигляду. Тропічне дерево шокує туристів. Та характер цього подиву радше комічний. Пальма сприймається, максимум, як потішний арт-об’єкт. Проте, його комічна форма виражає напрочуд банальну, і разом з тим, геніальну ідею та нагадує про забуту історію – історію польських євреїв.

Питаючи в своїх знайомих з України, з приводу того, що вони знають про Пальму на площі де Голя, отримував доволі однакові відповіді. Вони, в свою чергу, мають споріднений характер з записами у блогах «наших» туристів, якім довелося побувати у Варшаві. Розповсюджене пояснення сенсу арт-об’єкта апелює до Варшавської символіки, тобто це така оригінальна ідея – зробити символом Варшави... Пальму. Тому й встановили її на перехресті важливих транспортних, пішохідних та туристичних шляхів. І оригінальність, чи навіть, епатажність, у цьому випадку, відіграє ключову роль, як сила тяжіння, привертання уваги. Пальма є тільки у Варашаві і ніде більше, окрім Південної Европи, Латинської Америки, Північної Африки... стоп, виходить, що пальма зовсім не особлива і на символ міста явно не дотягує. Якщо мова йде виключно про культурний брендінг, то місту потрібно актуалізувати у сфері уявного те, чого не мають інші міста. І це прекрасно розуміють виробники сувенірної продукції та малий бізнес, які орієнтуються на задоволення потреб підтвердження стереотипних образів туристів. Так, наприклад, «сиренки» та «матрьошки» згідно з цією «економією уявного» - найбільш ходовий товар.

ArticleImage_1_81589.jpg

Якщо не міський символ, то що? Можна припустити, що це приклад так званого «plop-art». Плопом частіше називають твори мистецтва, які були санкціоновані та встановлені у публічних місцях владою чи бізнесом. Об’єкт сучасного мистецтва в такому разі слугує цілям позитивної ідентифікації певної групи або певної особи серед широкого загалу потенційних клієнтів, партнерів чи електорату. Можливо, так воно і є, але це лише частина правди.

Я починав цю розповідь з вказання на гротескний вигляд Пальми. Це є ключовим моментом. Та під гротескністю не слід розуміти прояв лишень наміру епатувати публіку. Натомість, пропоную розглядати форму арт-об’єкту як безпосереднє звернення до історії, а точніше до пам’яті єврейської спільноти. Тоді й Пальма видається більш доречною, бо знаходиться, власне, на алеї Ієрусалимській. Названо цю алею так, оскільки колись вона вела до єврейського кладовища. Та з часом, під впливом відомих усім обставин, цей напрям було еліміновано, так само як і відповідні «маршрути» пам’яті про людей – сенсу цієї топомоніки та географії. Факт забуття, напевно й надихнув митця на ідею реанімації історії євреїв – спільноти, яка займала визначне становище у польському суспільстві загалом, та у Варшаві конкретно. Але й цього, чесно кажучи, мені недостатньо, щоб виправдати Пальму. Чому вибрана така нестандартна форма комеморації – пам’ятування? Більше того, з огляду на відповіді моїх знайомих, ще й малоефективної, бо для багатьох Пальма залишається потішним арт-об’єктом.

Напевно, це і є головним «меседжем» критики митця: потішність монументу для глядача-реципієнта свідчить про забуту для нього історію. Пальма – не що інше як провокація, обернена у попсову обгортку. Це заклик до рефлексії, до пошуку, і ще складніше – до «згадування». Але згадування самостійного, бо монумент тільки нагадує про існуючі комемораційні «стежки», а не нав’язує їх як швидкісні дороги - «магістралі історії». У протилежному випадку на місці Пальми з’явився би традиційний монумент, можливо величезна меморіальна плита з єврейською символікою та чіткими вказівками на те, що має бути згадане та з якою долею хвилювання та співчуття. Натомість, стежку до пам’яті людина має прокласти власними зусиллями, за власним бажанням, а не за бажанням влади чи певної спільноти.

Тому Пальма – це, так би мовити, елемент усної історії, «ляпка» на тлі міського тексту, яка має на меті не формування стереотипу, а актуалізацію соціальної пам’яті, динамізацію соціальної уяви та саморефлексії й, нарешті, нагадування про колективну амнезію.

 

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Пропозиції партнерів

Дискусія

Для того, щоб залишити коментар, необхідно увійти
  • сержант Петренко 13 грудня 2010, 14:31

    Колись ходив анекдот про те, що для прийому на службу в ДАІ, кандидатові потрібно було здати тест. І одним з таких тестових завдань для кандидата було причепитися до телеграфного стовпа, скласти на нього протокол за порушення. Здається, що цей пост автора дуже схожий на отой тест з анекдоту, вірніше на протокол, складений ним стосовно хоч і не телеграфного стовпа, але на його родичку. Як на мене, то іспит автор склав на відмінно і може бути зарахованим на службу в українську ДАІ. Стосовно польської нічого сказати не можу...

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Дмитро 13 грудня 2010, 13:05

    В цілому, я з Вами згоден, але мене менш інтересує фігура Автора, наявність диплома чи його відсутність. І я не збираюся номінувати когось на звання більш чи менш креативного. Для мене важлива передусім робота - креативний витвір і простір, в которий його інстальовано з цілю (ре)конструювання: гуманізації, елімінації чи критичного нагадування. Маю надію відкрити, насмперед, геніальні твори вуличної креативності! А чи буде автором митець, політик чи спільнота - це вже інша справа.

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • xyz 13 грудня 2010, 09:40

    Jeszcze jedno, panie Dymitrze, w celu poszerzenia pola dyskusji. Nie wiem, czy jest panu znany silnie zakorzeniony w polskiej tradycji zwyczaj wykonywania [i]palm wielkanocnych[/i]? Ma on upamiętniać wjazd Jezusa do Jerozolimy, a polega na wykonywaniu konstrukcji z witek wierzbowych lub leszczynowych, w które wplata się elementy dekoracyjne, m.in. kwiaty żywe lub sztuczne. http://pl.wikipedia.org/wiki/Palma_wielkanocna W niektórych przypadkach te "palmy" osiągają wysokość rzędu 30 metrów, a więc tyle, co duże palmy naturalne oraz sztuczna palma na warszawskim rondzie: http://pl.wikipedia.org/w/index.php?title=Plik:Palm_Sunday_in_Poland.PNG&filetimestamp=20070615133115 Są też wykonywane i sprzedawane małe palmy, liczące kilkadziesiąt centymetrów, które przechowuje się w mieszkaniach.

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Більше коментарів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук