Про шанувальників туалетного живопису

Скандал з оприлюдненням непристойних малюнків, виявлених в одному з приміщень школи №35 у Львові, погане пахне.

І справа, схоже, не лише у поганому смаку (точніше, повній його відсутності) міського очільника освіти Володимира Огури.

Ситуація тим більш дражлива, що школа №35 є однією з п’яти шкіл у місті з російською мовою навчання. Тому, коли ще у 2009-му постало питання про її можливе закриття у зв’язку з малою кількістю учнів (всього 154 дитини), зрозуміло було, що основним акцентом противники закриття школи зроблять саме її етнічний характер. До речі, абсолютно дзеркальна ситуація паралельно розгортається у Донецьку, де міська влада намагається ліквідувати українську школу №111 (240 учнів) з тим же формулюванням – низька наповненість.

Апелювання до етнічного характеру шкіл (чи української, чи російської, чи будь-якої іншої) зводить нанівець всі аргументи економічного чи педагогічного характеру. Саме тому міська влада Львова мала б бути чутливою до таких речей.

Проблема знову загострилася у 2011-му. Мерія запевнила громадськість, що у школі буде проведено капітальний ремонт. Новина, якій би позаздрили багато львівських шкіл. Однак і педколектив, і батьківський комітет знову виступили із побоюваннями, що насправді ремонт є лише приводом, щоб роз’єднати учнів і педагогів та передати приміщення школі «Ерудит», яку очолював свого часу Володимир Огура. Сам Огура таку можливість, звичайно, заперечує.

Натомість керівник управління освіти Львова посилає у школу комісію, яка виявляє там занедбану кімнату, стіни якої «прикрашені» вульгарними малюнками і написами. Що більше – фотографії відразу ж потрапляють у пресу, причому із заявами, що там виявлена «сатанинська символіка» (хоч на фото нічого немає, крім традиційного «туалетного живопису»)! Крім того, виявляється, що цю кімнату нібито орендувала  російська скаутська організація «Галицкая Русь», яку очолює відомий проросійський діяч  Кіріл Арбатов. 

Новина вийшла гучною, тепер вся країна має змогу вкотре подискутувати про «культурну столицю» і її «культурних» мешканців. Чи потрібно це тій же міській владі, яка останніми роками так наполегливо і досить дієво позиціонує Львів як мультикультурне місто з освіченими мешканцями? Це – втілення гасла «Львів відкритий для світу»?

Можливо, для міського управління освіти і особисто пана Огури це і новина, але такі ж написи і малюнки можна знайти в кожній львівській школі, навіть у таких «цитаделях інтелігентності» як Університет чи Політехніка. На фасаді тої ж школи №35 десь рік-півтора тому гордо красувався величезний напис «На х… школу!», який замалювали лише за кілька днів.

Звичайно ж, вчителі повинні стежити за поведінкою своїх вихованців, звичайно ж, такі випадки не додають авторитету нікому. Але навіщо було виносити цю ситуацію на публічне обговорення?

Ситуація зайшла в глухий кут і винна у цьому саме міська влада. Ще у 2009-му слід було чітко і недвозначно заявити, що школа №35 буде закрита через низьку наповнюваність. У цьому нічого страшного немає, думаю, що і нечисленні учні, і їхні батьки знайшли б вихід, тим більше, що російська ж школа №6 розташована у п’яти хвилинах пішки від школи №35.

Однак паралельно із рішенням про закриття школи необхідно пояснити, як надалі буде використовуватися приміщення колишньої школи? От тут і собака заритий! Якщо про малу кількість учнів представники мерії заявляли неодноразово, то про майбутнє такого великого приміщення у самому центрі Львова – жодного разу. Це ж майно громади Львова, що тут приховувати?

Чому взагалі виникла така напружена ситуація навколо школи №35? Якщо відкинути цілком зрозумілі й суто прагматичні бажання педагогів, школярів і їхніх батьків (сформований колектив, зручніше розташування і т.д.), то у сухому залишку маємо лише одну інтригу – що буде у будинку за адресою вул. Шухевича, 2 після закриття школи?

Щоб уникнути зайвих спекуляцій на національному ґрунті, міській владі необхідно дати публічну відповідь на це запитання.