«Програмую за їжу»
Суспільство

«Програмую за їжу»

Соціальний експеримент молодого львівського програміста

Богдан Прокопович, 16 травня 2016 3041 1

У Львові неодноразово заявляли, що місто є ІТ-столицею України. Мовляв, ніде немає таких комфортних умов для програмістів, як тут - саме тому їх у Львові так багато. Молодий львівський ІТшник Богдан Прокопович вирішив перевірити, яку реакцію викличе в перехожих програміст, який жебракує. Для цього хлопець сів у центрі міста із жартівливою табличкою. Результат експерименту виявився для Богдана неочікуваним.  ZAXID.NET публікує його історію.

* * *

«Пишу код за їжу: JavaScript, Front-End, Node.JS. Atom/Electron. Будь ласка, допоможіть Благослови вас Господь!». Десь півтори години посидів ось так на вулиці Галицькій, біля каплиці Боїмів, щоб поспостерігати за реакцією людей.

Перше, що було цікаво, то це те, що більшість людей старається на тебе не дивитись, навіть випадково не кинути погляд. Навіть не дивляться на табличку, а тим більше уникають зорового контакту. Коли ти починаєш дивитись їм в очі, одразу відвертаються, ніби вони на тебе і не дивились. Напевно, не хочуть, щоб їм давили на жалість і відчуття провини.

Тобто, перший висновок — люди не люблять жебраків. Ну але це ніби не відкриття.

Незважаючи на те, що більшість старається уникати тебе, все-таки дуже багато людей підходили і дивились, або говорили. Більшість з них починали розмову із запитання: «а що це ти за код пишеш?». І якщо від старших людей я нічого іншого не очікував, то коли хтось від 15 до 30 років запитував, що це за код, що це означає, то було дивно. Зараз абсолютна вся молодь користується комп’ютерами, смартфонами, ставлять туди собі програми, інформатику в школах вивчають. А ще Львів вважається ІТ-столицею України. Тим не менш, більшість не чула слів типу «Javascript» і навіть не знає, що означає «писати код».

Більшість починали розмову із запитання: «а що це ти за код пишеш?»

Багатьом людям доводилось пояснювати, типу: «я — програміст, код — це текст програми, програма — це те, що у вас на комп’ютері або телефоні, наприклад Word; насправді в мене все гаразд, я маю роботу і так далі, і оскільки зазвичай всі знають, що програмісти забезпечені, мені цікаво зробити такий дисонанс і поспостерігати за реакцією людей на програміста-бомжа».

Може якби напис був «програмую за їжу», то більше людей в’їхало би. Таких, щоб йшли і розуміли суть приколу, усміхались, було досить мало.

Тому другий висновок — більшість людей в нас досі далекі від IT.

«Більшість тих, хто заговорювали, починали розмову із запитання «а що це ти за код пишеш?» (фото Богдана Прокоповича)

Багато людей давали гроші. І навіть не дуже дрібні: по 10, 20 гривень. Це теж були люди, які не зрозуміли жарту. Доводилось пояснювати і не брати гроші. Такого я навіть не очікував, бо хоч я і вирядився, як бездомний, але, чорт, я вважав, що по табличці люди будуть все розуміти. Але чимало людей дійсно не розуміли, чому в мене проблеми і що я хочу, і просто давали мені гроші. При тому переді мною не лежало ніякої банки чи капелюха. Мені здавалось, що я ніяк не підштовхую людей давати мені гроші. Такого я не очікував.

Хоч я і вирядився, як бездомний, але, чорт, я вважав, що по табличці люди будуть все розуміти

За півтори години мені сумарно дали десь 150 гривень. Виходить приблизно 100 ₴/год. Нехай якщо отак «працювати» 6 годин на день, буде приблизно 600 гривень. За місяць наче без проблем можна назбирати більше 10 тисяч гривень. І то, я ще не дуже давив людям на жалість. Якісь професійні жебраки, думаю, ще більше можуть заробити. В мене був порваний і брудний одяг, брудне лице, але не було поряд хворого собаки, дитини, чи відрізаної ноги. 

Тому наступний висновок — жебраки непогано заробляють. Принаймні ті, які вміють гарно «надавити людям на жалість». Ті дідусі і бабусі, які тихо стоять з пластиковою склянкою, думаю, далеко стільки не отримують. Але нахабні жебраки, скоріш за все, заробляють багато. І для чого ходити на роботу і напрягатися, якщо можна просто ось так, розслабляючись, посидіти?

Трохи вражає, що середня зарплата українця становить приблизно 5 тисяч гривень. А так виглядає, що, жебракуючи, можна цих п’ять тисяч мати запросто. Або й набагато більше.

Може, зарано робити висновок про заробіток жебраків лише після 1,5-годинного експерименту, але грубу оцінку все-таки зробити можна.

Крім грошей давали їжу. І ті, хто розумів жарт, і ті, хто не розумів. Відбиватись від їжі було дуже важко, тому в кінці у мене було кілька булочок, йогурт, пляшка молока, батончик, яблука. Батончик принесла маленька дівчинка, і я навіть не встиг їй нічого сказати, бо дивився в інший бік, а потім обертаюсь, а вона саме кладе той батончик біля мене на землю і тікає.

Один чувак спеціально пішов в магазин і приніс мені великий кульок їжі. Він якраз розумів, що відбувається, але хотів мені підіграти. Я переконав його забрати, знайти когось справді потребуючого і віддати йому. Якби він поставив біля мене той кульок, то люди би приносили ще більше їжі, а це не входило в мої плани.

Всю назбирану їжу ми з мої другом віддали справжній нужденній бабусі біля церкви Андрія. Принаймні вона так виглядала. Зрештою, ми дали їй їжу, а не гроші. На моєму досвіді було багато жебраків, які просили гроші, але відмовлялись від їжі, коли я пропонував, а вона дуже дякувала. Тому цю бабусю ми з великою імовірністю оцінили як справді нужденну.

Одна пара молодих людей питала, чи можу я допомогти почистити їхній комп’ютер від вірусів. А ще один чувак пропонував справжню роботу програмістом. Напевно, HR якийсь. Так що можна навіть не шукати вакансії, а просто ось так посидіти.

Був пристойно одягнений чоловік, який намагався мене зігнати. Лише словами, і я просто спокійно сказав йому, що хочу тут сидіти і буду. Поговорили хвилину і він пішов.

Вражає, наскільки просто люди дають гроші, навіть не розуміючи, куди ці гроші підуть і чи справді мені їх треба. Просто дають. Хоча мені здавалось, що я майже не наштовхую людей на те, щоб мені давали гроші, бо не виглядав дуже знедоленим.

Один чувак пропонував справжню роботу програмістом. Напевно, HR якийсь

Я взагалі це не задумував як експеримент, просто було цікаво посидіти і поспостерігати. Своєю табличкою я хотів першочергово підняти людям настрій. Припускав, що будуть люди, які не зрозуміють, і мені була цікава їхня поведінка - очікував, що вони будуть просто усміхатись. Але вийшло трохи не так.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук