Росіяни вважають Брежнєва найкращим правителем XX століття

Більшість росіян вважають Леоніда Брежнєва найкращим правителем XX століття. До такого висновку прийшли фахівці "Левада-центру".

Соціологи запитували у респондентів про ставлення до кожного з правителів ХХ століття, період правління яких був досить тривалим, щоб до них встигло сформуватися певне ставлення", - пояснив заступник директора "Левада-центру" Олексій Гражданкін.

Як з'ясувалося, Миколу II, Володимира Леніна, Йосипа Сталіна, Микиту Хрущова і Леоніда Брежнєва респонденти оцінюють позитивно. Зовсім інша ситуація з Михайлом Горбачовим і Борисом Єльциним – кількість негативних відгуків про них утричі більша, ніж позитивних. "Це говорить про відсутність історичних знань та історичної рефлексії – люди говорять про міфи, а не реальні постаті",– заявив член правління міжнародного товариства "Меморіал" Ян Рачинський.

У людей є певні асоціації – "Сталіна – з перемогами, Брежнєва – з заможністю", зазначає політолог Сергій Черняховський.

Хоча "ніхто не хотів би жити в епоху Сталіна, він втілює те, що зараз у дефіциті – справедливість і рівність у страху", говорить професор МДІМВ Валерій Соловей. У 2008 році, коли був запущений проект "Ім'я Росія" (обрання найбільш значущих постатей в російській історії), довгий час з великим відривом у голосуванні лідирував Йосип Сталін. Зараз до нього позитивно ставиться 50% респондентів "Левада-центру", а негативно - 38%. Леонід Брежнєв "в свою епоху ані симпатії, ані поваги не викликав - основною формою реакції на його прізвище був свіжий анекдот", говорить Рачинський. Але "на його правління припав пік радянського соціалізму, відносного благополуччя", тож позитивно про нього тепер висловлюється 56%, негативно – 29% респондентів.

На їхньому фоні особливо невигідно виглядають Горбачов і Єльцин, з якими, за словами Черняховського, пов'язані "одні поразки і ніякого матеріального забезпечення". Так, "правління Горбачова закінчилося розвалом СРСР, що населення Росії досі сприймає як одну з катастроф ХХ століття", зазначив Гражданкін. А до Єльцина ставлення погіршилося, коли в результаті реформ у 1992 році "почали зростати ціни і закриватися підприємства", додає соціолог.

Жорсткі політики завжди "сприймаються краще" за тих, які "відпускають" ситуацію, каже Гражданкін: "Зі свободою настає невизначеність, люди віддають перевагу визначеності". "Права і свободи занадто абстрактні, вони неактуальні і не потрібні для більшості людей. Люди цінують перш за все право на соціальні гарантії і на працю",- додає Черняховський. Рачинський впевнений, що "реформатори отримають адекватну оцінку багато пізніше, оскільки будь-які гуманні концепції для усвідомлення складніші, ніж тривіальна ідея сильної руки".