«Штурмувати веселіше, ніж оборонятись. Відпрацював і пішов пити каву»
Хлопці з 47 ОМБр «Маґура» розповіли, що є головним під час штурму
Інші блоги автора
- У ворога нічого подібного на озброєнні немає 18 жовт, 11:24
- Як військові долають наслідки травми через мистецтво 11 жовт, 13:47
- Запах напалму, ФАБи на городах та дрони над головою 20 вер, 12:05
Коли ти захищаєшся, то не знаєш, звідки лізе ворог. А коли штурмуєш, то володієш інформацією повністю. Хлопці із 47 ОМБр, які зараз воюють під Авдіївкою, розповіли про страх перед штурмом та куди він дівається під час бою.
У новому матеріалі проекту «Український Свідок» – бійці 47 ОМБр «Маґура», Андрій із позивним «Прапор» та Олександр із позивним «Борода». Зараз вони воюють на Авдіївському напрямку, а перед Новим роком взяли участь у ліквідації росіян, що стратили трьох українських військових під Роботиним на Запоріжжі. Хлопці розповіли про емоції перед штурмом.
«Штурмувати веселіше, ніж оборонятись, – каже Прапор. – Під час штурму ти володієш інформацією. А в обороні ти не знаєш, звідки лізе ворог». Борода додає, що штурм зазвичай триває недовго, максимум пару годин. «Коли вони лізуть, то ти розважаєшся, перестрілюєшся з ними. Відпрацював – і пішов пити каву, – каже Борода. – А сидіти на позиціях дві-три доби дуже важко, тим паче коли криють мінами та обстрілюють з FPV. Ти нічого не можеш із цим зробити».
За словами Прапора, страшно тільки перед штурмом. «Ти їдеш на смерть. Або чужу, або свою, — каже військовий. — Мій страх — залишитись без очей або двох рук по плечі. Але це все дрібниці, існують же протези, завдяки яким ти живеш повноцінним життям. Зате ти брав участь в історичних подіях. Під час самого штурму снаряди падають зовсім поруч, земля сиплеться. Але в тебе є ціль, головне рухатись. Якщо ти лишатимешся на одному місці, то тебе побачать та відкриють по тобі вогонь».
Хлопці кажуть, що в окопах моляться навіть атеїсти. «Люди починають вірити у все, — каже Прапор. — У командирів, у планування, може навіть в Бога. У Bradley (бойова машина піхоти американського виробництва) я намагаюсь згадати якусь молитву, хоча я їх не знаю». А Борода наголошує на тому, що і перед штурмом, і після ти дякуєш всім, що лишився живим.
У своєму підрозділі хлопці не лишають місця для помилок. «Якщо починає панікувати, то побратим гарним ляпасом тобі допоможе, – розповідає Борода. – Але коли людина не готова до штурму, то хай краще лишається вдома та збирається з думками. Замість неї на штурм підуть хлопці, які до цього готові».