Скальпель проти кайфу

Вилікувати величезну армію наркоманів, яка в Україні рік від року збільшується, практично неможливо. Але чи можна збільшити частку вилікуваних?.. «Можна», – вважає нейрохірург Анатолій Луцик.

Борці з наркоманією у приємному передчутті. Парламентський комітет із питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності порекомендував Верховній Раді прийняти за основу проект закону про внесення змін до Кодексу про адміністративні правопорушення. Йдеться про введення обов'язкового лікування від алкоголізму, наркоманії або токсикоманії. На це пропонують витрачати державні кошти. З казни знову потечуть бурхливі грошові струмки, і чи туди вони вливатимуться - запитання риторичне.

Несіть ваші грошенята на «Поле чудес»

Під час обговорення законопроекту на засіданні комітету депутати наполягали, щоб вказати медичні установи, в яких має відбутися призначена судом «примусівка». Вибір простий: або державні клініки, або приватні. З державними лікарнями все більш-менш зрозуміло: там звичайним хворим не можуть створити нормальних умов, нерідко вимагають від них грошей, навіть ліків. А яким буде лікування від наркозалежності у приватних центрах? Ціни там зашкалюють, і люди платять - куди ж подінешся, якщо близька тобі людина, підсівши на голку, ступила на край могили. Ось тільки результату ніхто не гарантує, а якщо хто і гарантує, то лукавить. Фахівці знають, що під час традиційного лікування, включно з усілякими «курсами психологічної реабілітації», стійке позбавлення від задавненої наркозалежності настає максимум у 8-10%.

Після вивчення рекламних проспектів приватних клінік починаєш розуміти: одні тільки обіцянки позбавити від «білої смерті» - справа прибуткова. Головне - постійно обнадіювати наркоманів і їхніх родичів, але не спускати з гачка. На сайті одеського медичного центру «Полінар» прочитав запитання громадянина і відповідь фахівця. «Мій друг недавно лікувався від наркоманії шляхом гіпнозу. Чи надовго цього вистачить - невідомо, але метод на початку дуже ефективний. Я дуже радий за нього», - пише читач. І ось що відповідає йому жінка в білому халаті: «Це невідомо нікому - може, на місяць, а може, на все життя. Треба належно підтримувати свою свідомість і підсвідомість, тобто проходити реабілітаційні програми у разі потреби». Несіть ваші грошенята на наше «Поле чудес».

У Росії замахнулися на святе

Вилікувати величезну армію наркоманів, тим паче, що вона в Україні рік від року збільшується, практично неможливо. На жаль, багато тисяч їх вмирає дуже швидко. Але чи можна хоча б збільшити частку тих, кого ескулапи здатні позбавити від згубної залежності? І щоб не на 1-2%, якими зазвичай вимірюють успіхи у цій справі урядовці й інші борці з наркотою.

«Можна», - вважає нейрохірург Анатолій Луцик із Сибіру. Як ректор Новокузнецького державного інституту вдосконалення лікарів він ще 1996 року почав лікувати наркоманів хірургічним шляхом. Це був перший такий досвід на пострадянському просторі, і не всі його прийняли однозначно.

Скальпель проти наркоманії? В голові не вкладалося. Побував я в гостях в лікаря.

«Ну, по-перше, у нас є й інші інструменти, - незворушно пояснював Анатолій Андрійович. - А по-друге, я і сам не відразу повірив, що це вдасться здійснити».

Протягом десятиріч досягнення кращих радянських нейрохірургів у цій сфері або замовчували або вельми тенденційно висвітлювали у спеціальній літературі. Лікарям зі студентської лави вбивали у голови, що не можна втручатися в емоційну сферу людини - це, мовляв, не гуманно. В СРСР був великий досвід так званих стереотаксичних операцій (стереотаксис - це метод втручання у глибинні структури мозку на основі складних математичних розрахунків). Нейрохірурги поступово добилися навіть права лікувати не тільки черепно-мозкові травми і пухлини, але і різні неврологічні захворювання. Лише людська психіка довгий час була для них забороненою зоною. У Швеції, Великобританії, США, Індії і низці інших країн значно раніше визнали, що не все піддається корекції медикаментозними, шоковими й іншими традиційними методами. Там ще в 60-х роках минулого сторіччя почали практикувати нейрохірургічні операції для лікування важких форм душевних захворювань. З початком горбачовської "перебудови" зміни у цій сфері почалися і в СРСР. Наприкінці вісімдесятих років у Москві пройшов об'єднаний пленум психіатрів, невропатологів і нейрохірургів. Було прийнято резолюції про потребу організації в країні центрів психохірургії. Табу зняли.

«У зарубіжній спеціальній літературі, - розповів Анатолій Андрійович, - є дані про те, що наркоманів можна лікувати оперативним шляхом, методом гальмування центру задоволення».

«Позитивних результатів на декілька відсотків більше?» - запитав я скептично.

«Та ні, не на декілька... Позитивних результатів приблизно 80%», - почув у відповідь.

Анекдоти з діркою у черепі

За кілька років Луцик почав робити такі операції. До нього їхали зі всіх кутків Росії, України, Казахстану, Прибалтики. «Дехто ледь не на колінах просив прийняти їхніх родичів, - розповів професор. - Витримувати натиск було непросто».

Однак знайшлися і супротивники методу. Правозахисники заговорили про порушення прав людини, пішли публікації про великий ризик таких операцій. Який же насправді ризик?

«Не більший, ніж при багатьох інших операціях, - запевнив Луцик. - Але стереотаксична операція з приводу наркоманії належить до розряду безболісних. Вона навіть легша за деякі традиційні методи. Практично безболісна (кісткова і мозкова тканина нечутливі), місцевому наркозу піддаються лише невеликі зовнішні ділянки голови. Хворий весь час притомний, ми часто просимо його під час операції розказати якогось анекдота. Набагато важче витримати підготовчий етап. Наркомана ізолюють в реанімаційному відділенні лікарні. Тут йому фільтрують кров, прочищають організм від токсичних речовин, підліковують печінку... І лише потім - на хірургічний стіл».

Операція спрямована на знищення психічної залежності від наркотиків. Її проводять за допомогою апарата, розробленого у Санкт-Петербурзькому інституті мозку людини, який не гірший, на думку Луцика, за закордонні аналоги. У черепі висвердлюють маленьку дірочку. Туди - після обрахунку в комп'ютері "координат" і під контролем знову ж таки комп'ютерів - на потрібну глибину і під потрібними кутами нейрохірург вводить спеціальний інструмент - канюлю. Вона формою нагадує голку, має два отвори і вакуумну оболонку. Всередині канюлі циркулює охолоджений до мінус 85 градусів ацетон. Холод на її кінчику "вимикає" центр задоволення.

Господи, та як же потім жити?! Навіщо потрібне таке життя, коли ні від чого не одержуєш задоволення?

Луцик усміхнувся, мовляв, усі насамперед ставлять це запитання - про задоволення... І знову став незворушним, лише у голосі з'явилися нотки доброго чарівника: будуть задоволення. Нікуди не подінуться від людини всі земні радощі. Бо центр задоволення - поняття умовне, його як такого, у головному мозку не існує. Це лише функційне поняття. Просто в окремих ділянках головного мозку існує взаємодія різних чутливих провідників, які інколи треба коректувати. Під час дії на ці структури мозку, як правило, навіть в одній його півкулі відбувається позбавлення від наркотичної залежності. Психоемоційна сфера людини загалом залишається незмінною.

Не ножем єдиним

У світі не існує вірусу наркозалежності, не доведена наукою і вроджена схильність до вживання наркотичних речовин. Ця хронічна хвороба має соціально-економічні корені. Тому зведення наркоманії до мінімуму, коли вона помітно не впливатиме на життя країни, не можна вважати виключно медичним або міліцейським завданням. Це наш загальний біль. Разом потрібно і приглушати його. Держава має перекрити канали надходження і розповсюдження наркотиків, боротися з бідністю. Владі і суспільству доведеться добряче попрацювати над створенням у країні атмосфери, за якої кайфу завжди або майже завжди буде альтернатива.

Але як ставитися до стереотаксичних операцій з приводу наркоманії? Чи не порушують вони прав людини? Я спробував з'ясувати це в Національному медичному університеті О.Богомольця. Завідувач клініки функціональної нейрохірургії професор О. Лапоногов відмовився обговорювати тему. За його словами, хірурги його клініки таких операцій не робили, а роботи сибіряка А.Луцика він оцінювати не хоче: «Їх там ледь не засудили. Те, що вони робили, дуже не сподобалося їхньому керівництву, уряду».

Російський академік А.Євтушенко був відвертішим. Він вважає, що ні про яке порушення прав людини у цій ситуації не йдеться. Мовляв, усе ж відбувається тільки з добровільної згоди хворого і його родичів, що, до слова, документально оформлює юрист. Інша справа, якщо людина перебуває під слідством або в ув'язненні, тоді такі операції заборонені, згідно з біомедичною етикою.

Попри все, ігнорувати цей метод, мабуть, не варто. Ще варто подумати, що гуманніше: даремно витрачати гроші платників податків, повертаючись туди, де ми вже були, - до малоперспективного примусового лікування алкоголіків і наркоманів, або шукати нові методи лікування. Життя не стоїть на місці. Ще донедавна евтаназію, наприклад, найсуворіше забороняли у всіх країнах. Цю заборону законодавчо вже зняли в Люксембурзі, більш лояльно стали сприймати у США, Великобританії. Чому ж на операції з порятунку від «білої смерті», як і раніше, дивимося з упередженням? В які умови ставимо медиків? Якщо лікар може допомогти хворому, він мусить це зробити.

У Львові лікування наркозалежності за допомогою скальпеля теж невідоме. Як розповів ZAXID.NET начальник Головного управління охорони здоров'я Львівської області Віктор Кімакович, на Львівщині ніхто не застосовує такого методу лікування. «Мені такі випадки не відомі. Інше питання, що у нас зараз великої популярності набуває замісна терапія (як інформує Міністерство охорони здоров'я, використовується речовина, що має властивості, подібні до наркотику, який регулярно вживається. Таким чином, регулярно вживаний ін'єкційний наркотик можна замінити спеціальним лікарським засобом з метою переведення наркотичної залежності в контрольовану форму. Використання такого засобу полегшує більшість симптомів („ломки"), що їх зазнають люди, залежні від наркотиків, а також зменшує медичний та соціальний ризик, - ZAXID.NET), яку дуже пропагують іноземні експерти», - додав Віктор Кімакович.

«У нас на обліку стоїть 1101 пацієнт. У Львівській області немає державного реабілітаційного центру, тільки громадські. Тому мені важко надати вам статистику щодо кількості абсолютно вилікуваних від наркозалежності. Ми лише знімаємо інтоксикацію організму. Психологічна реабілітація вимагає років наполегливої роботи. І якщо хтось, якась організація чи приватна установа скаже вам, що може зняти цю залежність за декілька місяців, то вас обманюють. Я в це не вірю», - прокоментувала ZAXID.NET головний лікар Львівського обласного наркодиспансера Мирослава Кабанчик.