Сьогодні Львів прощатиметься з Ярославом Ісаєвичем

25 червня 201010272

24 червня відійшов у вічність Ярослав Дмитрович Ісаєвич – видатний український історик, громадський діяч, академік Національної Академії наук України, директор Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, голова Національного комітету істориків України.

Про це ZAXID.NET повідомили в Інституті українознавства ім. І.Криип'якевича НАН України.

Прощання з покійним відбудеться 25 червня о 16 годині в будинку Львівської обласної організації Всеукраїнського товариства охорони пам'яток історії і культури (вул. Коперника, 40а). Похорон – 26 червня на Личаківському цвинтарі м. Львова.

Довiдка ZAXID.NET

Ярослав Ісаєвич народився 7 березня 1936 р. в с. Верба (тепер Дубненського р-ну Рівнен¬ської обл.). Батько, Дмитро Ісаєвич, 1917 р. обраний членом Української Центральної Ради, разом з М. Грушевським брав участь в міжнародних конференціях на захист УНР. Після закінчення середньої школи у Стрию навчався на історичному факультеті Львівського універ¬ситету (1952–1957), працював старшим лаборантом кафедри історії південних і західних слов'ян цього університету (1957–1958). Від 1958 – в Інституті сус¬пільних наук АН УРСР (тепер Інститут українознавства їм. І. Крип’якевича НАН України). Кандидатську дисертацію "Міс¬то Дрогобич у XV–XVIII ст." захистив у Львівському університеті (1961). Доктор¬ську дисертацію "Історія друкарства на Україні та його роль у міжслов'янських культурних зв'язках (XVI – перша пол. XVII ст.)" захистив у Московському уні¬верситеті (1978). Від 1985 р. – завідувач відділу історико-культурних пам'яток Інституту, за сумісництвом – доцент Львівського університету, професор Івано-Франківського педагогіч¬ного інституту, Києво-Могилянської академії.

1989 р. обраний директором Інституту суспіль¬них наук АН УРСР. Очолював від¬ділення історії, філософії та права НАН України (1993–1998). Був співорганізатором і головою Міжнародної асоціації україністів (1993–1999), головою і членом оргкомітетів багатьох міжнародних і національних наукових форумів, учас¬ником Міжнародних конгресів історичних наук. У 1988–1990 рр. – гостьовий професор відділу славістики і науковий співробіт¬ник Українського дослідного інституту Гарвардського університету. Виступав із доповідями в Альбертському, Токійсько¬му, Мельбурнському, Варшавському та інших університетах. 1993 р. обраний по¬чесним доктором Гродненського універ¬ситету ім. Янки Купали, 1994 р. – іноземним членом Польської Академії наук, 2005 р. – Польської Академії мистецтв і знань, 2003 р. – Української Вільної Академії Наук США, 2000 р. – нагороджений відзнакою Міністра культури і народного мистецтва республіки Польща “Заслужений діяч культури”, 2002 р. – лауреат Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів за вагомий внесок в українську історичну науку та розширення і поглиблення її горизонтів. Від 2000 р. – голова Українського національного ко¬мітету істориків. Відповідальний редактор збірника "Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність". П’ятий ви¬пуск цього збірника (1998) "Просфонима. Історичні та філологічні розвідки, присвячені 60-річчю академіка Ярослава Ісаєвича". До 70-річчя Ярослава Ісаєвича вийшов п’ятнадцятий випуск цього збірника – "Confraternitas. Ювілейний збірник на пошану Ярослава Ісаєвича" (2006-2007).

Я. Ісаєвич досліджував історію Київської та Галицько-Волинської держав, розвиток української культури, проблеми формування національної свідомості, українсько-польські відносини. На ці теми опублікував понад сімсот наукових праць, частина яких надруковано іноземними мовами. З праць, що вийшли окремими книжковими виданнями, найвідоміші: "Братства та їх роль в роз¬витку української культури XVI–VIII ст." (1966); "Джерела з історії української культури доби феодалізму XVI–XVIII ст." (1972); "Юрій Дрогобич" (1972); "Першо¬друкар Іван Федоров і виникнення друкар¬ства на Україні" (1975); "Спадкоємці пер¬шодрукаря" (Преемники первопечатника, 1981); "Пам'ятки книжкового мистецтва. Каталог стародруків, виданих на Україні". Кн. 1 (1574–1700); Кн.2,Ч. 1 (1701–1764), Ч. 2 (1765–1800) (1981–1984; у співавтор¬стві з Я. Запаском); "Літературна спад¬щина Івана Федорова" (1989); "Україна давня і нова. Народ, релігія, культура" (1996); “Галицько-Волинська держава” (Львів, 1999); "Історія української культури". Т. 2 (2001; редактор, співавтор); "Укра¬їнське книговидання. Витоки, розвиток, проблеми" (2002); "Волинь і Холмщина 1938–1947 pp.: польсько-українське про¬тистояння та його відлуння. Досліджен¬ня, документи, спогади" (2003; редактор, співавтор, упорядник); "Львів: сторінки історії" (2005); "Добровільні спілки: світ¬ські братства в ранньомодерній Україні" (Voluntary Brotherhood: Confraternities of Laymen in Early Modern Ukraine, 2006); "Історія Львова". Т. 1-3 (2006–2007; від¬повідальний редактор, співавтор). У престижній „Енциклопедії середніх віків”, яка вийшла у французькій, англійській та італійській версіях, перу Ярослава Ісаєвича належать статті про Україну, її історичні регіони та міста. В 2002 р. Я. Ісаєвич був удостоєний високого звання лауреата міжнародної Нагороди Антоновичів “За вагомий внесок в українську історичну науку та розширення і поглиблення її горизонтів”. Обирався також переможцем конкурсу “Галицький лицар”. Кавалер ордена Ярослава Мудрого V ступеня та відзнаки Президента “За заслуги” ІІІ ступеня. Заслужений діяч науки і техніки України (1996).

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів

Дискусія 2

Для того, щоб залишити коментар, необхідно увійти
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук