Тестування - це не боротьба з корупцією, - Юрій Бобало

- Вступ за сертифікатами - це велике досягнення. Вакарчук у жодному виступі не говорив, що незалежне тестування - це боротьба з корупцією. Корупція - це явище.

Національний університет «Львівська політехніка» ще за часів Радянського Союзу був одним із найпрестижніших ВИШів з потужною навчальною базою та науково-дослідним центром. За словами ректора Політехніки Юрія Бобала, сьогодні навчальний заклад намагається втримати ці позиції. Він переконаний, що кожен, хто закінчить «Львівську політехніку», зможе зреалізувати себе в житті.

Про проблеми та перспективи Національного університету «Львівська політехніка» Юрій Бобало розповів в ексклюзивному інтерв'ю ZAXID.NET.

- Політехніка - один із найбільших в Україні ВИШів, який готує фахівців з технічною освітою. Чим він вирізняється з-посеред інших українських навчальних закладів такого типу?

- Чому Політехніка є особливою? Бо це - Львівська політехніка, де працюють чудові викладачі. Львівська політехніка - один із найкращих навчальних закладів в Україні. Це говорять і люди з інших вузів, і в Міністерстві освіти.

Всі, хто у нас працює,  вважають: якщо студент знає іноземну мову та комп'ютер, здобуде будь-яку спеціальність у нас, то він завжди знайде собі хорошу роботу і буде зреалізований в житті, це найголовніше. Іноземну мову і комп'ютерну техніку в нас викладають на всіх спеціальностях, як технічних, так і гуманітарних. Людина з такими знаннями буде затребувана  в цілому світі.

- Ви хочете сказати, що 100% ваших випускників працевлаштовуються?

- На стаціонарі у нас навчається близько 20 тисяч студентів, загалом близько 32 тисяч. У нас є військовий інститут, 13 навчально-наукових інститутів, науково-дослідний інститут, інститут дистанційного навчання. Наші студенти навчаються і займаються науковою роботою Так, практично всі 100% студентів працевлаштовується. В нас є інша проблема. Найбільший конкурс в Політехніці на економічні спеціальності - на міжнародну економіку, економіку підприємства - 8 людей на місце, менеджмент - 4. А от на інженерні спеціальності конкурс значно менший.

- За даними Львівського обласного центру зайнятості, у них на обліку є найбільше якраз людей з економічними спеціальностями. Ви якось враховуєте це при проведенні профорієнтаційної роботи з дітьми в школах, пояснюєте, що, обираючи таку спеціальність, вони можуть не знайти роботи?

- Знаєте, до нас приїжджають керівники підприємств з Херсону, Одеси, Миколаєва, Польщі, просять дати їм інженера-механіка, а ми не можемо, бо на ці спеціальності дуже малий набір. На інженерну механіку йде 10 людей, хоча ліцензійний обсяг дозволяє робити більший прийом. Поляки пропонують для будь-якого інженера-механіка зарплату 1 тисячу доларів США. Якщо це хороший випускник - 1,5 тис. Але разом з тим спеціалістів немає. Я думаю, що на обліку в обласному центрі зайнятості інженерів-механіків немає, а  економісти є. Тут треба змінювати менталітет людей. Треба дивитися статистику, де найбільша зарплата - в банківських установах.

- Але ж зараз будівельникам, архітекторам пропонують високі зарплати...

- Так, в останні роки на будівельні та інженерні спеціальності у нас різко збільшився конкурс і ми багатьом відмовляємо. Тим не менше, мені от що дивно: приходять до мене, питають, куди вступати, я відповідаю - на інженерну спеціальність. Одразу чую відповідь, що ні, яка там інженерна спеціальність, дитина хоче на економіку. Чому? Я кажу, щоб люди йшли в центри зайнятості, бюро з працевлаштування і дивилися, хто у них стоїть на обліку і тоді вибирають ту спеціальність, якої там немає. Ні, от все одно хочуть економіку. Ні для мене, ні для адміністрації це не зрозуміло.

Ми проводимо профорієнтаційну роботу в школах, наші інститути мають певні регіони, які закріплені за ними, наші викладачі їздять і пояснюють... Але, ще раз наголошую, - треба змінювати менталітет людей.

- Питання зайнятості - це все ж економічна політика держави. Чи є на загальноукраїнському рівні стратегія, яка б передбачала, скільки і яких спеціалістів нам буде потрібно? Наприклад, до Євро-2012 нам потрібно стільки-то будівельників?

- Немає. Це риторичне питання. Цим ніхто ніколи не буде займатися. Коли був Радянський Союз, то займалися, все було централізовано. Ми знали, що в цю організацію потрібно стільки-то працівників. Все диктує ринок. Звідки держава може знати, як реагуватиме приватний сектор, хоча держава має знати, якісь перспективи в цьому плані робити. Економічна політика повинна враховувати, як розвиватиметься країна. Це ж економічні категорії. Цього немає.

- Можливо, технічним ВИШам слід самим працювати над цим питанням,  піднімали престиж професій?

- Знаєте, це таке питання... Скажіть, в школі престижно вчитися? Це - необхідно. Престижно навчатися в університеті Франка на юрфаці? Так, це престижно. А на вчителя - ні.

- На цю проблему по-різному можна дивитися. Скажімо, слід говорити не про те,  де вчився, а про те, чого там людина навчилася, чи стала спеціалістом. Диплом певного навчального закладу ще не гарантує того, що ця людина дійсно щось знає...

- От в цьому і є суть: є престиж навчатися, а є престиж отримати потрібну спеціальність. На жаль, більшість йде отримати диплом, а не освіту чи знання. Якщо ви проведете серйозний аналіз по багатьох ВИШах, то ви отримаєте таку картину - 30% студентів хочуть вчитися, можуть і вчаться, 30% - не навчаються, не навчатимуться і не можуть навчатися,  а решта - можуть, не хочуть, сумніваються і так далі. І така статистика буде загальноукраїнською, на жаль. Але якщо б людина - випускник середньої школи - йшла в університет і знала, що потрібно знати одне, друге, п'яте, що якщо він це знатиме, то він отримає хорошу роботу і стане тим, ким він хоче бути, матиме високу зарплату, престиж і авторитет, як спеціаліст... Тоді все би стало на своє місце.

- Проблема ще й в тому, що спеціалісти не мають адекватної до своїх знань зарплати, і що є багато випадків, коли звичайний робітник на будівництві, який не має вищої освіти, отримує більшу зарплату?

- Якщо оцінювати ситуація у зв'язку зі вступом Польщі в ЄС, то там всі спеціалісти виїхали. Чому звідти просять в нас надати спеціалістів?

- Можливо, Україна більше цінувала б своїх спеціалістів, якби знала, що вони можуть масово виїхати?

- Та вони вже можуть поїхати. Знаєте, щоб швидше поїхати, ви мусите в машині перемкнути коробку передач... Ви тут праві у тому, що в нашій державі немає культу професій, культу знань. Немає цього. Має бути такий культ - я повинен знати! От останнім часом дуже популярні комп'ютерні спеціальності, бо це цікаво, це можливості, там зміни, динаміка кожного дня. Але от культу бажання навчитися... Це, можливо, пов'язано з процесами, які відбуваються в економіці. Раніше у Львові було багато виробництв, величезних заводів, і випускник ще в школі знав і був морально готовий, що він матиме роботу. Тому тоді були популярні факультети на кшталт електрофізики, бо промисловість Львівщини була орієнтована на електроннику. Зараз не потрібно таких підприємств, техніка в багатьох випадках заміняє людину, але наша свідомість не переключилася на нову ситуацію, що виникла в економіці.

- Ви сказали, що проблема вашого навчального закладу - це недонабір на певні спеціальності. З якими ще труднощами вам доводиться стикатися?

- Ой... проблем дуже багато. Це покращення матеріально-технічної бази. Ситуація дещо складна через недофінансування. Матеріально-технічна база не тільки в політехніці, а й у багатьох вузах України ще на рівні 80-х років. Щоб готувати хорошого спеціаліста, навіть того ж інженера-механіка, необхідно мати базу, яка відповідатиме вимогам виробництва. Друге - це омолодження кадрів. В нас багато випускників, навіть якщо йдуть в аспірантуру, то після її закінчення виїжджають закордон. І це хороші спеціалісти. Далі, нам не вистачає гуртожитків, житла для викладачів, а щоб запросити зі сторони хорошого викладача, йому, в першу чергу, необхідно надати житло. Проблема ремонту корпусів, інформаційного забезпечення, оновлення книг. Цього року ми думаємо комп'ютеризувати студентську бібліотеку, науково-технічну вже комп'ютеризували, організувати там близько 60 комп'ютерних класів, щоб можна було і заняття проводити, і користуватися Інтернетом.

 - До Євро-2012 держава мала виділити кошти на ремонт ваших гуртожитків?

- Це питання ще вирішується.

   - За часів Союзу Політехніка була великим науково-дослідним центром, робилося багато винаходів... Ви зберігаєте ці потуги?

- Кожного року ми отримуємо 70-80 заявок на винаходи. Ця робота проводиться. Інша справа, що підхід до цього змінився. Раніше ми могли подавати заявки на винаходи в необмеженій кількості і не платити кошти. Зараз за кожен винахід ми платимо. Тому перед тим, як посилати заявку на винахід, ми аналізуємо, наскільки це вигідно: чи це просто винахід заради винаходу, чи це винахід, який дасть користь.

Зараз ми працюємо з Тайванським текстильним університетом, багатьма закордонними фірмами. По Тайвані наші науковці працюють з компанією, яка розробляє тканини, що обігріваються від сонця і тіло людини може використовувати це тепло. Це розробка Тайванського текстильного університету, Токійського технічного університету і Львівської політехніки. Наші вчені роблять багато серйозних речей в атомній енергетиці.

- Назвіть переваги та недоліки незалежного оцінювання знань?

- Незалежне тестування повинно бути. Однозначно!

- Аргументуйте.

- От для чого нам організовувати вступні іспити? Мати багато клопоту, щоб потім було багато розмов? Ви ж самі розумієте, що коли йдеться вступ у ВИШ, ведуться найрізноманітніші розмови -  хто скільки дав, дав - не дав, а говорять.

- Тепер багато батьків кажуть, що треба вдвічі більше дати...

- Я з цим не згідний. В нас, коли починається сесія, є 35 чоловік міліціонерів, яким ми платимо, щоб вони дивилися за порядком на території і в студмістечку. Знаєте чому? Бо в нас у корпусах працювали «підприємці», які хотіли на дурничку заробити. Вони підходять до студентів і питають у них, які в тих є проблеми. І обіцяють, що можуть все вирішити за певну суму. Тому ми і тримаємо міліцію, щоб вона виводила сторонніх людей з корпусів.

- Але це можна зробити за межами навчального закладу?

- А це вже проблеми студентів. Якщо студент за межами закладу дасть комусь тих 50 доларів і йому двійку поставлять, то він тої людини не знайде, і цим користаються. В мене є інформація, що такі люди «кидають» цілі групи. Знаєте, є дуже багато безпідставних розмов. І тому коли говорити про незалежне тестування, то я за те, щоб воно було, щоб до нас прийшли люди з сертифікатами, віддали їх, ми зробили рейтинг за балами і маємо спокій. Будь-яка людина може перевірити бали. Все!

- Як ви оцінюєте роботу Івана Вакарчука на посаді міністра освіти?

- Він молодець, що вів незалежне тестування. Він цього досяг, незважаючи на великий супротив.

- Чому він був?

- Це політика. Але він переборов це. Вступ за сертифікатами - це велике досягнення.

- Це дозволить побороти корупцію?

- Я вважаю, і Вакарчук у жодному виступі цього не говорив, що незалежне тестування - це боротьба з корупцією. Корупція - це явище. В наш університет вступ здійснюється за тестуванням. Машина перевіряє, люди відношення до цього не мають. Все! Є рейтинг. Чому кажу, що розмов багато, але ніхто не вникає у суть. Я розумію, що от коли ви до мене приходите здавати іспит - і від мене залежить, яку оцінку виставити... А тут викладач не має ні до кого відношення.

- Але під час сесії викладачі таки можуть зловживати?

- Якщо до мне доходять чутки, що той чи інший викладач таке здатен робити, ми його звільняємо. Минулого року ми звільнили двох викладачів.

- Якою буде Львівська політехніка за кілька років, що плануєте втілити в життя?

- Я уявляю це так: ми випускаємо високоякісних спеціалістів, не матимемо проблем із гуртожитками, навчальними площами, забезпеченням матеріально-технічної бази, і держава фінансує освіту не за принципом - зарплата, частина комунальних послуг, стипендія, а що будуть кошти на обладнання, ремонти, комп'ютери, будівництво.

- Що потрібно для того, аби втілити це в життя?

- Для цього повинен бути порядок в державі, люди мають дотримуватися законів. Тоді все буде нормально.

Фото з сайту www.polynet.lviv.ua