Торік на шахтах в Україні загинуло 160 гірників

Смертність у вугільній галузі залишається найвищою. Україна офіційно видобуває близько 80 мільйонів тонн вугілля щороку. І за кожен мільйон доводиться платити двома людськими життями. Серед причин високої смертності фахівці називають радянську систему оплати праці, економію на техніці безпеки та людський фактор.

У 2011 році на українських шахтах було травмовано понад 4 тисячі гірників, при цьому більше ніж 160 – загинуло, пише Радіо Свобода з посиланням на головного інспектора Незалежної профспілки гірників з охорони праці Сергій Семенко.

«Смертельний травматизм у нас найвищий – теж у вугільній галузі, – зазначає Семененко. – У 2010 році у нас смертельно травмованих було 131, а у 2011 – 161».

 Згідно з українським законодавством, родина загиблого шахтаря отримує його п’ятирічний середній заробіток. 

Головною причино високого травматизму та смертності на українських шахтах є людський фактор, впевнений заступник директора з охорони праці шахти «Родінська», що на Донеччині Дмитро Доренський.

«Знаєте, як це буває? Людина каже, мовляв, я все знаю, я все вмію, і мені всі ці інструктажі та інструкції не потрібні, – зазначає він. – Все залежить від людини, якщо вона серйозно ставиться до цих питань, то вона не допускає порушень техніки безпеки».

Дмитро Доренський переконує, що на шахті «Родінська» є усе необхідне для забезпечення безпеки праці гірників. Проте Валентина Олександрович, яка зараз працює у відділі охорони праці на шахті «Чайкіне», де загинув її чоловік, розповідає про скорочення фінансування на охорону безпеки праці.

«Нам мало коштів виділяють на спецодяг, спецвзуття, на саморятувальники, на сигналізатори метану», – наголошує вона.

Із тим, що безпека працівників нерідко відходить на другий план, погоджується і директор департаменту промислової політики Мінвуглепрому Олександр Онищенко.

 «Завжди є конфлікт інтересів між виробництвом, кількістю видобутої продукції, і питаннями забезпечення охорони праці, – зазначає Онищенко. – Витрати на охорону праці – невидимі. Від них відразу немає матеріальної віддачі. Вони потім окупляться. Тому на такі витрати виробничники не дуже погоджуються».

Ще однією з головних причин високої смертності на шахтах, відзначають фахівці, є схема нарахування зарплат – відрядно-преміальна (за норму видобутку вугілля). Як наслідок, гірники в гонитві за виконанням норми нехтують технікою безпеки.

«Треба переходити від преміальної оплати праці на погодинну, – наголошує заступник голови Незалежної профспілки гірників України (НПГУ) Анатолій Акімочкін. – Тоді людина зможе припинити роботу, коли її життю загрожує небезпека, привести своє робоче місце у безпечний стан і тоді продовжувати роботу. І у цьому випадку він отримуватиме зарплату не меншу, ніж коли видобував вугілля. Більше ніж 20 років ми ставимо питання, щоб змінити оплату праці, але цього не відбувається».

Чотири роки тому був ухвалений закон «Про підвищення престижності шахтарської праці». У ньому передбачили запровадження погодинної оплати праці. Це, зокрема, мало знизити рівень травматизму гірників. Однак закон діє лише щодо збільшення пенсії, яку підвищили ще восени 2008 року. А запровадження погодинної оплати, на думку керівників НПГУ, блокували генеральні директори і чиновники, що відповідають за вугільну галузь.