Три місяці львівські лікарі боролися за життя 15-річного хлопця

12 липня минулого року Віталій після занять в комп’ютерній академії ШАГ приблизно о 12:00 повертався на мотоциклі додому, коли несподівано на вул. Замарстинівській зіткнувся з автомобілем.

Удар, сильний біль, метушня людей, а далі все як у тумані. Хтось викликав «швидку». Потерпілого доправили до Львівської міської дитячої лікарні, що на вул. П. Орлика. Рентген показав, що у Віталія складний закритий перелом стегнової кістки нижньої третини, його прооперували.

«Якщо виникне загроза життю, ногу доведеться ампутувати»

«Через деякий час після операції я з завідувачем травматологічного відділення зайшов до сина, – розповідає батько Ігор Костишин. – Він ще не відійшов від наркозу. Лікарка помацала прооперовану ногу, потім - здорову. Знову прооперовану, вона видалася їй холодною. Попросила медсестру принести апарат, щоб перевірити пульсацію. Пульсу на прооперованій нозі не було. Перевірили пульс на здоровій нозі – є. Тоді почали викликати судинного хірурга».

Судинному хірургу Львівської обласної клінічної лікарні Тарасу Кобзі подзвонили о дев’ятій вечора. Приблизно через годину він був у лікарні, оглянув хлопця і поставив попередній діагноз – травма магістральних артерій кінцівки. Віталія знову забрали в операційну.

«Пульсу в нижній частині ноги не було, – каже Тарас Кобза. – Почали шукати причину. Звільнили стегнову артерію, яка була компресована уламками кістки та засобами їх фіксації, відновили по ній кровотік, а тоді зрозуміли, що підколінна артерія – непрохідна. Судина була настільки травмована, що затромбувалася і врятувала хлопця від летальної крововтрати».

Уже вночі почалася складна операція з реконструкції судин. Пошкоджену підколінну артерію замінили веною, яку взяли з ноги пацієнта, і пришили її до артерій на гомілці.

Операція закінчилася о 6-й ранку. Аби зменшити інтоксикацію, м’язи на гомілці розкрили, зруйновані видалили. Незважаючи на вдалу реконструкцію, хлопчина був без свідомості, а коли повернувся до тями, рухати стопою не міг. Причина – травма нерва.

«Частина м’язів, які тривалий час були без кровопостачання, відмирали, почали розкладатися, у сина виникла інтоксикація, почали відмовляти нирки, печінка. Віталій три дні був у комі. Йому терміново потрібний був гемодіаліз (очищення організму на апараті «штучна нирка»), тому нас скерували у Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр (Чорнобильську лікарню)», – каже батько Віталія.

Результати обстежень, аналізи показували, що стан підлітка критичний. Головний лікар Центру Андрій Синюта скликав розширений консиліум, до складу якого увійшли кращі фахівці міста і області. Порятунок хлопця тримала на особистому контролі заступник директора департаменту охорони здоров’я ЛОДА Ірина Микичак (тоді вона ще обіймала таку посаду).

Головний лікар Андрій Синюта попередив батька: якщо виникне загроза життю хлопця, ногу доведеться ампутувати

Аби провести гемодіаліз, за словами батька, потрібно було розрідити кров, але цього не можна було зробити, бо нога хлопця - це була суцільна рана, яка постійно кровоточила.

«Я приємно був здивований високим професіоналізмом лікарів центру: кожен з них знав, що робити, діяли чітко, без зайвої метушні, знаходили вихід у найкритичніших моментах. Вони таки зуміли провести гемодіаліз і син нарешті опритомнів», – продовжує розповідати Ігор Костишин.

Віталію постійно вливали кров, бо обширні рани весь час кровоточили

Батько пригадав випадок, коли об 11:00 вечора Андрій Синюта був ще у лікарні і обдзвонював усі лікарні, аби дістати для сина кров. Її знайшли у Червонограді, Сокалі і залізничній лікарні Львова. Друзям родини залишалося лише її доставити.

Під час лікування хлопця, згадує батько, ніхто з лікарів не давав жодної гарантії, що Віталій знову самостійно буде ходити, згинати ногу у коліні. Її намагалися зберегти, аби він міг просто на неї опиратися.

Коли загроза життю минула, Віталія з Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру відправили знову у міську дитячу лікарню на лікування.

Віталій сильний духом. Він дуже хотів повернутися до нормального життя, тому терпів біль, невдачі і під керівництвом реабілітолога посилено розробляв ногу. І коли вже з’явилися перші втішні результати, милиці підвели хлопця, він упав і знову ушкодив ту саму ногу, але обійшлося без перелому.

Через видалення м’язів, які відмерли, на нозі у хлопця утворилася велика відкрита поверхня, яку треба було закрити власною шкірою, бо інакше туди могла потрапити інфекція. Тож Віталія з міської дитячої лікарні скерували в опіковий центр 8-ї міської клінічної лікарні, де хлопчині провели операцію з пересадки шкіри.

Загалом у лікарнях Віталій провів понад три місяці. За його життя і ногу боролися лікарі чотирьох лікарень м. Львова. І попри надто складний і критичний випадок, їм вдалося врятувати і Віталія, і травмовану ногу.

На чергову консультацію до судинного хірурга Тараса Кобзи Віталій вже самостійно піднявся на третій поверх - без милиць, палиці, допомоги батька. У це непросто повірити, але хлопець знову ходить.

Рік лікування і реабілітації і хлопець знову на ногах

Безумовно, життя Віталія і його ногу врятував професіоналізм лікарів. Але у порятунку хлопця велику роль відіграла і підтримка родини. Батько Віталія три місяці провів з сином у лікарнях. Він ні на хвилину не допускав думки, що син не вибереться з цієї халепи. Стукав в усі двері, піднімав на ноги всіх, робив все можливе і неможливе, аби врятувати Віталія.

12 липня цього року минув рік, як трапилася аварія. Саме рік знадобився хлопчині, аби він знову зміг самостійно стати на ноги. Але лікування ще не завершилося. Зараз він і далі займається з реабілітологом, а батько продумує уже наступні кроки. У найближчих планах – повезти сина до моря або на мінеральні води в Закарпаття, бо морська і мінеральні води допомагають знімати набряки. А травмована нога ще часто набрякає. Далі ще будуть консультації з неврологами, невропатологами, адже під час аварії у хлопця були пошкодженні нерви на нозі.

… З Віталієм і його рідними я побачилася у кафе. Він зустрів мене щирою посмішкою і запропонував: «А хочете, покажу, як я стрибаю на травмованій нозі?». Знаючи, що він переніс, така пропозиція мене налякала. Натомість запропонувала просто пройтися.

Віталій на біговій доріжці, він спокійно ходить, злегка кульгає на праву ногу

«Лікар сказав, що ліва нога розвивається, а права, через травму, відстає у розвитку. Але будемо якось наздоганяти», – впевнено каже хлопець.

Батько Віталія Ігор Костишин каже, що в одужанні сина велику роль зіграла підтримка рідних, знайомих і незнайомих людей.

«Хочу висловити велику вдячність благодійному фонду «Крила надії». Я не знаю, як вони працюють, але ввечері їм замовляють ліки, яких в лікарні нема, але які конче потрібні, а наступного дня вони вже є. Їхня підтримка неоціненна. Підтримка знайомих і незнайомих людей була для нас дуже важлива. Я один працюю у сім’ї і через травму сина три місяці не працював, а витрати на лікування сина сягнули понад 200 тис. грн. Тому щиро дякую усім за підтримку і допомогу», – каже батько Віталія.

Віталій з 1 вересня планує піти до школи, яку через травму рік не відвідував. Правда, ще не знає, як буде поєднувати навчання і заняття з реабілітологом, які в жодному разі не можна пропускати. І навчання в комп’ютерній академії хотів би продовжити.