Тріумф істини

Комуністична ідеологія з її шизофренічним поділом на класи суспільства, формування інтернаціонального пролетаріату та атеїстичної спільноти, справедливо викликає засудження в розумних людей. Проте, крім неї існує ще одна надзвичайно небезпечна і підступна ідеологія споживацького суспільства – ліберальна.

Ця ідеологія так само, як хробак точить дерево з середини, приховано руйнує традиційні цінності, звичаї, обряди і знищує нас. Нападок від лібералів зазнає церква, традиції, духовності. Під двома формальним приводами на кшталт: «А яка різниця?» та «Це право кожної людини»?, відбувається постійна секуляризація, вигнання церкви з школи, влади призводить до наслідків, які ми можемо спостерігати на кожному кроці.

Надзвичайно приємно вражений статтею в останньому часописі львівської архиєпархії Української греко-католицької церкви за квітень 2009 року Божого число 4/53. Наводжу повністю цю надзвичайно сильну, правдиву невелику статтю:

Брами пекла не здолають...

Автор цієї статті, як і більшість із нас, народився і виріс у час панування Радянського союзу. Якийсь час він жив у вільній Латвії. Як відомо, на сьогодні Латвія є членом Європейського Союзу, до якого так стремить і наша Україна. Засмакувавши сучасної європейської „демократії", автор своєю критичною статтею бажає сконцентрувати нашу увагу на питанні: а що ж являє собою сучасна Європа, і чи варто аж так дуже до рватися в її обійми.

Зелень впадає в очі з перших хвилин. Вона приховує будівлі та огорожі, які в деяких районах ледве проглядають крізь густе листя . Це вам не весна, коли голі дерева, що лиш-лиш прокинулися, ледве прикриті кулями омели, що висять на них. Де цей найшкідливіший паразит зараз? Не розгледиш.

А на Хрещатику сьогодні стовпотворіння. Тисячі людей веселяться, п'ють пиво і слухають виступи музичних колективів. Виявляється, це в столиці проходять „Дні Європи" .

А ось і рекламні намети: Франція, Німеччина, Польща, Литва... Бачу прапор Латвії, підходжу. Тут скромно і трохи попсово. Туристичний ширвжиток, прилавок стереотипів. Зрозуміло, на полицях книги екс-президента Вайри Віки Фрейберге на державній латвійській, баночки шпротів, якісь вироби народних промислів. Бажаючим наливають безкоштовно у малесенькі чарочки наш знаменитий „Чорний бальзам" . Пані морщаться, чоловіки смакують знайомий із радянських часів напій. Зі смаком крекчуть, коли міцна чорна суміш вирушає у шлунок. Шкода, що тут буде уявлення про Латвію лише як про країну терпкого спиртного та копчених шпротів, а зовсім не замків , озер, сільського туризму, чарівності літньої Юрмали і суворого моря Вентспілса. Про країну, що любить співати і що пам'ятає про своє християнське коріння, незважаючи на всю ненависть до неї збоку Союзу, в який вона мала нещастя потрапити.

Заводжу мову з розповсюджувачем календарів з портретом чергового „молодого, але дуже перспективного політика". Його прибічники на майдані перед сценою, де виступає латвійський „Brainstorm", розмахують прапорами ЄС із написом „Європейська платформа України". Розповідаю йому, що в Латвії точно так само рекламували всі переваги вступу до Євросоюзу. Були запущені рекламні сайти, передачі, засоби масової інформації змальовували імідж ЄС в максимально позитивному світлі. Ну, приблизно, як конферансьє на сцені, що, захлинаючись, нахвалює у своєму прагненні чесно відпрацювати гонорар: „Євросоюз - це демократія, рівноправ'я і справедливість ". І, лише вступивши, ми збагнули, що демократією там називають ліберальну диктатуру, рівність передбачена для різного роду збоченців, але не для християн, а справедливість виявляється в примусовому закритті виробництв. Говорите, що в Україні розвинена цукрова промисловість? У нас, у Латвії, вона теж...була. Говорите, що і важка промисловість є? Якщо Німеччина вирішить що сама виробляє досить металопрокату, то доведеться закрити заводи. Адже справедливість же...

Так, Україні до ЄС поки що ще крокувати і крокувати. Поки що розмови про „європейську платформу " - лише порожній популізм. Дві країни, два різні підходи, але в обох випадках мета одна - геополітична вигода. Спочатку представники ліберальної імперії говорять красиві слова про демократію. А потім настають вимоги, яких стає все більше і більше. Услід за відкриттям кордонів і певною матеріальною допомогою надійдуть вимоги відмовитися від християнських „мракобісних" цінностей. Адже єдність країни означає єдність ціннісних засад. А Біблії нині не місце в Європі. Боюся, що в „мусульманського коріння" є куди більше шансів бути згаданими в євроконституції.

У вас іще не було гей-парадів? Будуть, - як будуть також уроки толерантності у школах, примус християнських доброчинних місій віддавати діточок на усиновлення гомосексуальним парам, і передачі на ТБ та радіо, що, мовляв, разом із Польщею Україна відстоїть свої права. Права ЄС є у країн-донорів. В отримувачів допомоги є лише одне право: дякувати новим господарям за щедрість і приймати все, що вони дарують - і хороше, і вельми погане. Така логіка ліберального світу: права є у тих, у кого є гроші. В наших з вами країнах головного джерела свободи у „чудовому новому світі" , на жаль, дещо бракує...

Але ми ще поборемося за свої права. Християни часто бували у двох кроках від поразки. Проте „пекельні ворота не здолають її" - ця обіцянка дає нам надію на отримання свободи. На зміну нинішній тиранії прийде справжня демократія. Божа демократія. Коли просвічений Словом Божим народ сам вільно будуватиме своє майбутнє. Задля блага дітей, заради благочестивого і спокійного життя, заради процвітання у справедливості. Все ж добре написав свого часу апостол Петро: „Хто відлучить нас від Христової любові? Скорбота, чи тіснота, чи гоніння, чи голод, чи нагота, чи небезпека ,чи меч? Як написано: За Тебе убивають нас всякий день, вважають нас за овець, [приречених] на заклання. Але все це долаємо силою Того, хто полюбив нас. Бо я упевнений, що ні смерть, ні життя, ні Початки, ні Сили, ні сьогодення, ні майбутнє, ні висота, ні глибина, ні інше якесь створіння не може відлучити нас від любові Божої в Христі Ісусі, Господі нашомі" (Рим. 8, 35-39).

Павло Левушкан, головний редактор порталу baznica.info

P.S. Чи замислювались ми про таку Європу, і чи потрібна вона нам така. Європейські націоналісти пропонують Європу вільних націй, але це вже тема окремої розмови.

Слава Україні! До нових зустрічей!