«Це значно більше, ніж просто гроші».

Події у Києві 19 січня сколихнули всю Україну. У Львові активізувався збір коштів, речей та ліків. Люди, що приносять пожертву кажуть, що хочуть підтримати активістів у Києві, а волонтери, які розкладають, сортують і відправляють необхідні речі до Києва, працюють навіть по 12-16 годин.

Хтось приносить харчі, хтось теплі шалики, інші здають гроші, щоб підтримати тих, хто в Києві. Речі для Майдану збирають у кількох місцях. Серед них – гарнізонний храм св. ап. Петра і Павла, колишній костел єзуїтів.

При вході до храму кидається в очі багато коробок і пакетів, що лежать на підлозі храму, а люди навколо розкладають,сортують речі, а тоді пакують. До стін із давніми розписами туляться стелажі з пакунками з медикаментами. Постійно тут працює десятеро волонтерів.

Волонтер Наталія, яка за освітою медик, не захотіла називати свого прізвище з міркувань безпеки. Каже, навіть просить хлопців проводжати її до машини, щоб на неї ніхто не напав, адже час тривожний. На роботі не знають, що вона допомагає збирати ліки для Майдану у Києві. З 9:00 до 18:00 працює, а після того до 3 ночі є волонтером, спочатку керує процесом розфасовки ліків, а з 12 до 3 ночі координує з київським Майданом, щоб дізнатися, що саме необхідно.

За її словами, у цій роботі найдивніше те, що доводиться співпрацювати і довіряти зовсім незнайомим людьми. «Наприклад, нам потрібно було передати до Києва пакунок з ліками, але не мали ким. І ось вже близько півночі до нас прийшли два хлопці і кажуть, що ось ми їдемо до Києва своїм джипом: чи вам треба щось передати? Вони здались мені нормальними і я віддала їм той пакунок, хоча й не знала, чи вони його довезуть. Потім подзвонили медики з Києва і сказали, що все отримали, а ті хлопці ще й їхнього пацієнта забрали із собою назад, до Львова», - розповіла Наталія. Вона сказала, що дуже приємно дивує те, як люди швидко відгукуються. «Написали у соцмережі, що потрібно дефібрилятор, а його навіть не кожна лікарня має, то в результаті ми три дефібрилятори відправили до Києва», - додала волонтер.

За її словами, волонтером ставати не планувала. Прийшла із сестрою до «Віденської кав’ярні», а дівчата, які збирали ліки для Євромайдану, зовсім не розумілися на них, тому вона вирішила їм допомогти.

Біля входу у церкві стоїть стіл, а на ньому аркуші паперу із переліченими найнеобхіднішими речами. Зараз людей просять приносити шерстяні шкарпетки, металеві шоломи, термохімічні грілки, фільтри для респіраторів, термобілизну, тепле взуття великих розмірів, теплі ковдри, одноразовий посуд. Ліків є в достатній кількості, тому їх уже приносити не потрібно. Теплі речі просять приносити у палац Сапєгів, що на вул. Коперника, 40а, де розміщене обласне Товариство охорони пам’яток історії і культури.

«Ці події, відродили трішки притуплене почуття відповідальності. Кожен намагається вносити свої пожертви на потреби Євромайдану. Люди цілий день несуть теплий одяг, ліки, пожертви для того, аби бути солідарним із тими, хто стоїть на Майдані. Це справді вражаюче, що люди відгукнулися», - вважає настоятель о. Степан Сус.

Скринька для пожертв знаходиться в окремій кімнаті – інформаційному центрі. Кожному, хто робить пожертву, дають молитовну пам’ятку - маленький образок. Станом на 16:00 27 січня на потреби Майдану від 22 січня пожертвували майже 1,9 млн грн. Зокрема, як зазначає о. Степан Сус, ці гроші спрямовують для лікування тих, хто потерпів під час штурму. «Напевне, ніхто не хоче, аби після того, як все врегулюється і мир та спокій запанують у нашій державі, щоб ті люди були покинуті наодинці. Бо для них час Євромайдану є момент темряви через те, що вони не бачать», - додав о. Степан Сус. Щодо використання коштів координують з Києвом. З метою безпеки детальнішої інформації не подають. Настоятель храму розповів,що у четвер і п’ятницю до скриньки були навіть черги.

Школяр Андрій Парубій і його старша сестра студентка Анна принесли до храму два пакети із теплим одягом. «Ми чули, що ліків вже є достатньо, тому принесли теплий одяг, адже на вулиці дуже холодно до -20 градусів. Ми не уявляємо наскільки важко стояти,і хочемо внести свою маленьку частинку», - сказала Анна. Чоловік, що приніс гроші на запитання, чому він вирішив пожертвувати кошти, сказав: «Ми всі єдиний народ і маємо один одного підтримувати. В цьому наша сила». Він назвався Романом, але прізвища не захотів назвати.

Люди, які роблять пожертви не називають прізвищ, бо вважають, що благодійність повинна бути анонімною, інші ж не хочуть називати себе з міркувань безпеки.

У центрі Координаційного штабу, що знаходиться у «Віденській кав’ярні» на пр. Свободи, 12, записуються люди, які хочуть їхати до Києва, але також збирають пожертви, приносять теплі речі і харчі. Тут працює 18 волонтерів. «У мене є список і я координую роботу волонтерів, на котру годину повинні приходити, бо є кілька змін», - розповіла волонтер Оксана Медвідь.

Волонтери записують і координують охочих їхати до столиці. На зібрані гроші людей відправляють не лише автобусами та автомобілями, але й купують квитки на потяги. «Робочий день у нас завершується о 5 чи 6 ранку. До першої-другої ночі ми відправляємо автобуси, а тоді починається штабна робота: написання звітів, підрахунок коштів», - додала Оксана.

Керівник волонтерів Ірина Яремко зазначила, що хоча й працюють у  важких умовах, адже в приміщенні холодно і сидять майже цілодобово не хотіла б переходити в  інше приміщення, бо «тут є дуже особлива добра атмосфера». «Хтось із нас якось сказав, якби ми працювали за гроші, то старалися б піти звідси значно швидше»,- додала вона з усмішкою і сказала, що колектив волонтерів дуже дружній.

«Знаєте, 20 січня першими пожертвувало нам гроші подружжя Йосиф та Марія. Дуже символічно», - сказала Ірина Яремко. Вона показує журнал, в якому розписуються люди, що дали пожертву. Однак, далеко не всі хочуть тут розписуватись, бо вважають, що благодійність повинна залишатися анонімною. «Мене зворушило, коли принесли гроші від однієї з львівських шкіл. Школярі, вчителі і батьки назбирали близько 4 тис. Я казала, що ці гроші батьки дають дітям на булочки і я не можу їх взяти, а мені відповіли: «Ні, ми спеціально збирали. Наші учні навіть агітували своїх батьків», - розповіла Ірина Яремко. Дивлячись у журнал, каже, що найбільшу суму – понад 400 тис. грн - пожертвували 24 січня: «Але чи можна цьому радіти? Це ж після кривавих подій…».

«На Майдан» люди станом на 27 січня пожертвували понад 1,3 млн грн. На те, щоб до Києва впродовж восьми днів поїхало понад 3 тис. людей витратили близько 480 тис. грн. У «Віденській кав'ярні» на стіні висять аркуші, на яких по днях записано, скільки грошей зібрали, скільки витратили, скільки людей відправили до Києва автобусами, бусами, автомобілями чи потягом. Кожен може прийти і подивитися ці записи. Ірина Яремко показуючи всі документи, додає: «Це значно більше, ніж просто гроші».

Ірина Пакош, ZAXID.NET