Вже другу добу в Маріуполі, тут більше не чутно вибухів зі сходу. Є люди проукраїнські -ті 3 тисячі, які були вчора на мітингу, ті, хто рив траншеї або служить в Азові, ті, хто, зрештою, пофарбував паркани у синьо-жовтий колір.
Є люди проросійськи - "мій друг з Донецька каже, що в них при ДНР порядок ідеальний, як в СРСР", проросійські таксисти пенсійного віку, усі "совєцькі офіцери", які точно знають, що стріляє українська армія(куди саме стріляє, чому, чи попадає -десяте питання, головне, що стріляє лише вона).
Але більшість -аполітичні мирні люди, "нам все одно, під ким бути, аби не бомбили наших дітей".
Найбільш прикро бачити серед них, кому ще рано боятися за власних дітей. 20 річні діти, ровесники Незалежності -ні, вони не гопніки, не вата, вони гарні, молоді, європейського викгяду м молоді люди, які ніза кого. Вони не не голосували за ДНР, ані за Порошенка, вони взагалі лише один раз в житті голосували, 2010го року, "мабуть, за Януковича". Мабуть. Ці 20 річні кажуть, що ДНР мабуть повернеться, і навіть не тому, що вони би цього хотіли, а тому, що "вони так вирішили в ДНР, вони не відступлять". Ці 20 річні із посмішкою говорять про те, що за них вже все вирішила банда упирів, яка ще навіть не наблизилася до міста. Вони вже готові здаватися. Їх не цікавить політика. Хтось за них все вирішив. Вони хочуть миру за будь яку ціну, "байдуже, під ким". Прикро навіть на те, що вони такі, а те, що їм по 20 років. Ця війна триватиме довго.
Ми використовуємо