У справі про зґвалтування 11-річного львів’янина вже рік тривають суди

Минув рік, відколи у Залізничному суді Львова почався судовий розгляд кримінальної справи зґвалтування підлітка, що трапилося у червні 2020 року на Левандівці. Тоді посеред білого дня 18-річний Мирослав Мартинюк заманив у хащі 11-річного хлопчика і там зґвалтував його. Друзі хлопчика зафіксували ґвалтівника, який виходить із зарослів, на камеру телефона. За гарячими слідами його впіймали і затримали.

«То був такий дуже тривожний, емоційно важкий день, найважчий для нашої сім'ї», – згадує той день мама зґвалтованого хлопчика Софія Яцків.

Цей рік для батьків травмованої дитини був роком невизначеності та хамства з боку обвинуваченого, очорнення псевдожурналістами. До них надходили погрози, під судами збиралися «тітушки», яких, впевнені батьки дитини, наймають родичі підсудного.

«До цього в мене було трошки наївне уявлення про наші суди. Гадалося, що суд буде вивчати тиждень-другий справу і тиждень-два потім буде безперервних слухань. Оскільки справа резонансна, пов'язана з дитиною, у стислі рамки все завершиться», – розповідає Олег Яцків, батько зґвалтованого хлопчика.

«Емоційно це дуже складно. Постійно непередбачувані ситуації з судом. Тобто чоловік йде на суд, весь час якась стресова ситуація з тим пов'язана, не знаєш чого очікувати», – додає мама дитини.

Справу відверто затягують, вважають батьки постраждалого хлопчика. За 12 місяців процесу судові засідання 7 місяців не відбувалися. Систематично хворіє то один, то другий адвокат обвинуваченого. А підсудний не погоджується на слухання, допоки у залі суду не буде обидвох його захисників.

«Отак, знаєте, бавляться у котика-мишку. То є, то нема. Якщо би він не приходив один-другий раз, то був би призначений адвокат і там би слухали справу. Ну але це такі лазівки, щоб затягувати справу», – каже адвокат потерпілого Іван Василишин.

І додає: найгірше, що судове законодавство забезпечує поле для маневрів ймовірного ґвалтівника. І байдуже, що експертизи доводять вину і доказів більше, аніж потрібно. Той, хто, напевне, травмував дитину тоді, робить це знову і знову впродовж цілого року. Дарма, що лише психологічно.

«Жодна терапія, жодне опрацювання травми не починається, поки не буде фізичної безпеки, поки ми не будем знати, що дитина не зустріне цю людину на вулиці, допоки дитина не отримала підтримки, допомоги батьків. Тобто тут фізична безпека важлива. Дитина має знати, що ця людина, яка її скривдила, має наслідки. І я думаю, що будь-який крок затягування не на користь того, щоби дитина почувала себе в безпеці», – пояснює дитяча психологиня Юліана Маслак.

«Дитина ж знає, що кожен раз суди відбуваються. Знає, що немає вироку. Знає, яким чином переносяться судові засідання, що все це штучно затягується. Очевидно, що дитина хвилюється. Колись, до злочину, це був безтурботний життєрадісний хлопець. Зараз видно тривогу в очах, смуток», – розповідає батько хлопчика.

Насправді цим затягуванням справи сторона обвинуваченого нічого не доб'ється. За терміном давності такі злочини не списуються. Тож рано чи пізно СІЗО для нього зміниться на зону.

«Я очікую максимального покарання – 15 років. Ну, якщо суд дасть йому 13, то буде дуже добре. Але я вважаю, що ця людина заслуговує на максимальну міру покарання», – зазначив адвокат потерпілого Іван Василишин.

Крім того, такі випадки — не рідкість у нашому суспільстві, просто про них не прийнято говорити. Лише тиждень тому вперше в Україні на замовлення Центру гідності дитини УКУ провели соцдослідження, щоб з'ясувати скільки дітей зазнає сексуального насильства. Цифра шокує — майже кожен четвертий.

«23% зазначили, що вони були жертвами сексуального насилля в ширшому розумінні. Тобто факт зґвалтування вже включений в цю статистику. І ще важливі показники за результатами цього дослідження про те, що жертви не контактують, вони не говорять про свою проблему, вони не звертаються за допомогою», – розповіла засновниця соціологічної агенції Fama Мар'яна Малачівська.

У кожній із цих ситуацій, кажуть психологи, важлива вчасна суспільна підтримка. Лише так мозок скривдженої дитини зможе це прожити і перегорнути сторінку.

«По-перше, дитина не розуміє, що відбувається. Ці факти, сексуальність не має відбуватися в такому контексті, віці дитини. Це є соромно, це є інтимність її, це порушення її меж, кордонів», – пояснює дитяча психологиня Юліана Маслак.

І допоки докорінно не зміниться ставлення суспільства до таких випадків, поки кожна ланка правоохоронних органів не припинить дивитися на таке крізь пальці, а правосуддя перестане бути просто судочинством, доти будуть такі понівечені дитячі долі.

Сім'я Яцкових згадує, що за два дні до цього трагічного випадку хтось вже намагався на тому ж місці затягти дівчаток у хащі. Тобто поголос вже був.

«Поліція просто не приїхала на виклик. Був виклик, що дітей затягують в кущі, поліція не приїхала, а потім на суді, виявляється, в рапорті було зазначено, що приїхала. Хоча батько, який викликав поліцію, свідчив на суді, що ніхто не приїжджав, ніхто не повідомляв, що поліція приїхала і розібралась у ситуації», – пригадує батько зґвалтованого хлопчика.

Олег Яцків каже, що для того, щоб підтримати сина, працює з дому, хоч це погано відбивається на кар'єрі і на зарплаті: «Негативних наслідків багато. Ми повинні якось підтримувати нашу дитину. Ми просто боремося».

В п'ятницю, 3 грудня, вперше за чотири місяці знову відбулося чергове засідання суду. В обвинуваченого тепер вже не два адвокати, а три. Батьки травмованої дитини сподіваються, що це не дасть приводів затягувати суди ще більше. Наступне засідання призначене вже цього тижня, 9 грудня.