«Ні, люди у нас переважно нормальні»

Рік тому у Львові стався жахливий випадок: на Левандівці зґвалтували 11-річного хлопчика. Підозрюваного у цьому злочині поліція затримала вже за кілька годин. Зараз Залізничний районний суд Львова розглядає цю справу – і, судячи з усього, до вироку залишилось уже небагато. Сьогодні у нашій студії Олег Яцків, батько хлопчика, який став жертвою наруги.

Дякую, що прийшли в нашу студію. Розумію, це важка справа – але, очевидно, про неї треба говорити. Ця справа слухається в закритому режимі, подробиці можна дізнатися лише з ваших уст або від адвокатів. На якому етапі зараз судовий розгляд справи?

Очевидно, подробиць я повідомити не можу, але в загальному опишу стан справ на теперішній час. Досудове слідство було закінчено до листопада. З 1 грудня 2020 року почалось судове розслідування. Були заслухані свідки у цій справі – тобто малолітні свідки та дорослі, які так чи інакше бачили події, які відбувалися, які передували самому злочину. Тепер почався розгляд експертиз і протоколів – тобто розгляд документів, у тому числі відео і тому подібного. Тобто розгляд фактичних матеріалів, які зібрала поліція.

Але засідання суду, я звернув увагу, досить динамічно відбувається – що кілька днів, так?

Ні, це не так. Засідання, як правило, призначаються три-чотири рази в місяць.

Це досить часто.

Це ніби як, в середньому, раз в тиждень. Але призначаються – а відбуваються раз-два в місяць. Тому що принаймі з шести місяців, які пройшло – десь два-два з половиною було зірвано засідання через те, що адвокат під різними приводами (адвокат обвинуваченого) просто не з’являвся до суду. Один раз він місяць хворів на ковід нібито – чи була підозра на ковід. Потім одного разу він ішов на суд і підвернув ногу. Наступного разу в нього нога далі боліла – він не прийшов. Ще на наступне засідання знову не прийшов, хоча суддя і прокурор до нього телефонували.

Адвокат підозрюваного?

Підозрюваного. Він обвинувачений зараз.

Наскільки повідомлялося, там ніби було кілька адвокатів?

Кілька адвокатів було при затриманні. Тобто так – кільказначно кілька, не один-два було при затриманні. Але після того, як відбулося упізнання, то перед першим засіданням по обранню запобіжного заходу відмовилися ці адвокати захищати його. Тобто на першому засіданні цього суду був державний адвокат у нього. І батьки десь за якийсь час знайшли цього адвоката, який захищає обвинувачуваного зараз.

А з вашої сторони, до речі, адвокат державний чи приватний?

Ні-ні, це є приватний адвокат. Ми в перший же ж день взагалі розгубилися – тому що ми ніколи не мали ніяких справ ні з судами, ні з адвокатами… Ну, нічого з цього. І ми навіть не мали жодного поняття, до кого звертатися, куди йти. Тим більше, дитина з нами, ми постійно в райвідділі поліції – нема часу навіть про це подумати. Ввечері написали цей пост на Facebook – що от така ситуація сталася. Знайомий нагадав мені, що десять років тому ми останній раз бачилися з чоловіком, з яким раніше трошки спілкувалися – він адвокат. Я не знав навіть, чи він далі займається адвокатурою. Що от він, можливо, міг би допомогти в нашій справі.

Поки ми чекали на упізнання на другий день, а ми чекали цілий день, – на Привокзальній я там чекав, чекав, думаю: «Ну, з’їжджу в місто, подивлюся – може якраз він візьметься за нашу справу». Я туди з’їздив, йому розповів, у чому справа. Він каже: «Добре, без питань – я стаю на ваш захист». Ось з цього часу ми почали з ним співпрацювати.

Зрозуміло. Коли відразу повідомляли про затримання підозрюваного, то поліція стверджувала, що він зізнався у вчинені злочину. Зараз, я так розумію, в суді заперечують?

Так. Він заперечував і заперечує те, що він вчинив цей злочин. Інформація про те, що він зізнався, була в інтернеті – я десь читав. Але офіційної інформації від поліції я такої не отримував.

Офіційна – це має бути якось задокументована. Можливо, він якось поліцейським зізнався, але це…

Ні, не було задукоментовано нічого.

А які докази сторони обвинувачення його причетності до цього злочину?

Докази, які надала поліція в суд. Є експертизи відповідні – ну, ви розумієте, які експертизи. Є свідчення очевидців. Є також експертизи про те, що він перебував на місці злочину – хоча він заперечує це. Експертизи про контакт фізіологічний між ними і тому подібне. Тобто результати цих експертиз є – я про результати тут розповідати не буду, бо це не можна. Але можу просто сказати, що, грубо кажучи, практично всі об’єктивні докази на нашій стороні.

Ваша дружина активно висвітлює цю всю історію у Facebook, і я звернув увагу – вона зараз закликає людей підтримати під стінами суду, бо справа слухається в закритому режимі.

Так, так.

Ви сумніваєтеся за наявності от таких залізобетонних доказів?

Ми – ні. Справа в тому, що справа відтягується, тобто вона відтягується. Це очевидно, що це справа, яку би так, по-людському, мали би так за рік завершити. З такими темпами, як вона розглядалася, з тими от фокусами адвоката, вона могла тягнутися півтора-два роки. Розумієте стан сім’ї ці два роки? Невизначеність, ти собі нічого не заплануєш, постійний стрес.

Крім того, передувало цьому, останній активності нашій, те, що сторона обвинувачуваного найняла псевдожурналіста Романа Сірка, який почав робити картинку таку… І виклав у YouTube вже навіть ролик – що, мовляв, наша сім’я сфабрикувала всю справу, тобто купила всю прокуратуру, всю поліцію. Взагалі, ми – генії фабрикування справ.

Там не лише Сірко був – там була група підтримки, які в футболках.

Так, він диригував цією групою підтримки. Звичайно, серед групи підтримки були батьки і сестра обвинувачуваного, але також якісь незнайомі люди і тому подібне. Тобто почався, крім того, тиск на нас і нашу сім’ю. Відповідно, ми закликали наших прихильників прийти під суд і висловити свою позицію, що суд треба не відкладати, а щоб засідання відбувалися.

Можете пояснити (можливо, адвокат ваш пояснював), які мотиви можуть бути затягування цієї справи? Бо обвинувачений все одно сидить в СІЗО, в камері відбуває покарання фактично. Єдине, що там день за два рахується.

Ні, день за два не рахується.

Ні?

Цей закон уже скасували. День за день. Ну, очевидно, їм якось вигідно, щоб він був тут, у Львові, по-перше. По-друге, поки нема вироку, ми не маємо права казати, що це він зробив і тому подібне. Тобто репутація. Вони от зараз почали атаку на нашу репутацію. Вони свою ніби там розвивають, що вони не винні, він політв’язень і тому подібне. Очевидно, що в суді це все розіб’ється. Але, як кажуть в анекдоті, осад то лишиться, правильно?

У вас якісь контакти з батьками обвинувачуваного були поза судом?

Ні, тільки раз підходив перед першим судом адвокат від них. Каже: «Я хочу з вами поспілкуватися». Я кажу: «Ну, будемо спілкуватися в суді. Для чого спілкуватися тет-а-тет на такі теми?». Не треба мені там (я собі здогадався) щось пропонувати, якось вирішити ту справу. Для мене принципово, щоби справа була вирішена в судовому порядку.

Адвокат обвинуваченого Ігор Мамчур недавно в медіа заявив, що дані експертиз підроблені. Він стверджує, що є два види сперми від двох різних людей.

Є «два вигляди сперми» – він сказав при цьому. У вас пише «два види», тому що ви вже скоригували. Тобто людина навіть не…

Ну, це не наше медіа.

Ні, я маю на увазі, що якщо взяти його відеозапис (він у мене є) – його питають, що там у справі. Він каже: «Є два вигляди сперми», – і тому подібне. По-перше, два вигляди сперми – абсурд.

Може, обмовився – але мав на увазі…

Добре, далі. Якщо прочитати речення з двох стрічок, і він не може зробити правильного висновку... Я не знаю, який він адвокат – тобто це школяр п’ятого класу прочитає правильно це речення і зрозуміє, про що йдеться в цій експертизі.

Тобто ви стверджуєте, там такого немає? Чи ви не можете про це говорити?

Абсолютно немає.

Немає, тобто є один вид?

Там є специфічний опис. Йде постановка задачі експертизи і відповідь. І там є відповідь про те, що не один вид біоматеріалу знайшли в Стратоні. Тобто він є і Стратонів, і ще когось. Все.

Зрозуміло. Так само ми вже трошки зачепили цю тему – тітушки, Роман Сірко… Вчора ваша дружина вибачилася перед Остапом Стахівим (бо в медіа це так і подавалося, що це соратники Остапа Стахіва), що це не соратники Остапа Стахіва. Як він вас переконав – телефонним дзвінком?

Так, він подзвонив і каже: «Я не маю ніякого до цього відношення».

Але ж у медіа було, що вони разом на одних і тих самих акціях брали участь, це колеги.

У медіа було, так.

Може, вони посварилися тепер, але ще донедавна – дуже близькі колеги.

Я навіть сьогодні подивився. Ще донедавна, місяць тому, Остап Стахів закликав пожертвувати кошти на бензин для Романа Сірка.

Ну, так.

Але місяць пройшов – могло все статися. Вони могли реально просто розійтися в поглядах, може. І тому я не знаю. Людина подзвонила, в мене доказів ніяких немає, що вони зараз разом працюють, що Остап Стахів підтримує обвинувачуваного. Відповідно, я це спростування… Це навіть не як спростування, а як повідомлення написав. Я нічого не стверджую, я уточнив: «Прошу не вмішувати до цього ще якісь там…».

А скажіть, будь ласка, оскільки це така резонансна справа, то як мухи на мед налітають політики, громадські діячі. Є якісь такі випадки?

Ні.

Я просто стежив, що там якісь народні депутати вже вашу сторону підтримували.

Так, ми до них зверталися.

Ага, ви зверталися.

Ніхто нам підтримки просто, типу «давайте ми вас підтримуємо», не було. Тобто ми зверталися до депутатів для того, щоби трошечки якийсь був контроль вищих органів над справою, щоб на місцевому рівні тут не взяли просто закопали все, ту справу.

А були спроби закопати якось?

Це не так спроби... Я, в загальному, цікавлюся всякими історіями того типу – не зґвалтуваннями, а… Хлопчика застрелили на Київщині поліцейські – ну, випадково, п’ятирічного, пам’ятаєте ту історію?

П’ятирічного, так. Кирила Тлявова?

Так. І рік часу пройшло – я в річницю від тої події читаю: «Досудове слідство ще не закінчилося». Тобто що робила поліція цей рік при такому резонансному злочині? Є й інші такі злочини, які ніяк не розслідуються.

І в той день, коли стався злочин наш, розмовляєш з поліцією – ну стіна. Тобто люди типу як спиною до тебе, і як до стіни говориш – не знаєш, чи вони тебе слухають, чи не слухають. Вони там офіційну заяву прийняли, але таке ніби ставлення: ви самі це зробили – і ви отут…

Самі і розбирайтеся.

Самі розбирайтеся, так. «А чого він туди йшов, і взагалі ви – дебіли», – ну, десь приблизно таке. І ввечері я зрозумів, що якщо не підняти якусь бучу, то це я так буду ходити під цей райвідділ, щось там просити, випрошувати: а що там, щось було, не було, дзвонити – рухається, не рухається справа? І воно так буде стояти роками. Такий розвиток подій абсолютно не підходив.

Власне, я так розумію, розголос додав швидкості розгляду цієї справи?

Так. Наш адвокат дуже так скептично: «Та ні, та що, та вони би самі це робили і так швидко». Але я вважаю, що додав, очевидно. Тобто я просто можу порівняти інші резонансні справи: навіть дитину застрелили – і розслідують більше року.

Ви праві, так, це може роками тривати. Особливо, якщо там замішана чи сама ж поліція, чи якісь впливові…

Так. А тут, з точки зору поліції, навіть якийсь такий злочин – хоча Кримінальний кодекс дає від 10 до 15 років… А з точки зору поліції – ну, дитина: руки-ноги є, череп не пробитий, вона говорить. Що ви хочете? Взагалі нормально.

А як цей розголос вплинув на життя вашого сина?

Розголос вплинув на те, що справа почала розслідуватися.

Це правда, так.

І дитина бачила, що якимось чином справедливість, у тих чи інших рамках, існує. Тобто в нього зразу не було такого розчарування в житті – типу, «зі мною це сталося, ніхто нас не підтримав – все». Тобто в нього не було ніякої депресії після того. Звичайно, в нього страхи і тому подібне – це все з’явилося. Але якогось такого, як це буває – думки про самогубство чи тому подібне – в нього не було.

Це психологи теж працювали?

Зараз про психологів ще розповім. Нам багато писало в приватні повідомлення – або жертви таких же випадків, або батьки жертв. Всі казали: «Ви молодці, ви єдино правильне рішення прийняли – те, що ви розголосили. Бо інакше, в наших випадках, все закінчувалося наступним…». Наприклад, один випадок – поліцейські сказали: «Так-так, ми все розслідуємо, не переживайте, справа честі». Тиждень минув – не знаю, нічого не було. Тобто навіть на експертизу хтось когось не возив. У когось батьки просто не повірили. У третіх батьки сказали: «Ну, сталося – то сталося».

А потім людина живе (там були і дорослі люди, які нам пишуть) і каже: «Я живу з тим все життя. Тобто це 20 років тому, 30 сталося, а для мене це – травма на все життя, яка не дає мені бути цілою (як англійці кажуть) людиною. Десь є тріщина, яка мене все життя мучить».

Психологи працювали з дитиною?

Тепер відносно психологів. Оскільки моя дружина – дитячий педагог, у неї є багато психологів, з якими вона працювала по роботі. І ми ретельно з цими психологами проходили його стан. Крім того, ще з київською психологинею, яка тільки тим займається, проходили його стан.

Вони нам зарекомендували наступну тактику поведінки: слідкуйте за ним, але не робіть чогось особливого, щоби звертати увагу на те, що сталося; старайтеся вести себе так, як ви вели себе до цього – не попускайте в якихось дурницях, не станьте поблажливими занадто до нього; якщо він не сумний, немає депресії – зайвий раз йому не нагадуйте про це. Тобто його зараз водити до психолога зайвий раз, кожен раз йому довбати в голові нема сенсу. Ми просто слідкуємо, якщо якісь в нас виникають побоювання – ми відразу питаємося, як скоригувати, як вплинути легенько, непомітно для нього.

А на спілкування з однолітками це ніяк не вплинуло?

Абсолютно не вплинуло ніяк. Тобто там теж були такі закиди – мовляв, батьки, та що ж ви наробили, та зразу же ж всі будуть займатися булінгом! Ні, люди нормальні. Як мінімум, в нас на районі чи в школі люди нормальні, вони співчувають.

Люди в більшості нормальні.

Так, в більшості – нормальні. Друзі не відвернулися від нього, ні один. Тобто всі гуляють разом у компанії, ходять до школи. Проблем з друзями, зі спілкуванням, із соціалізацією взагалі немає. Тобто там все добре.

Дякую. Дякую вам і за те, що прийшли, і за те, що боретесь за свого сина. Бажаю вам справедливості.

Нагадаю, що сьогодні у нашій студії був Олег Яцків – батько 11-річного хлопчика, який став жертвою сексуальної наруги. Мене звати Олег Онисько, дякую, що читаєте і дивитеся ZAXID.NET.