У Тернополі вшанували пам'ять оунівця Ярослава Стецька
З нагоди дня народження активного діяча ОУН, уродженця Тернопільщини Ярослава Стецька, 19 січня представники Тернопільської обласної державної адміністрації та обласної ради поклали квіти до його пам’ятника в Тернополі.
Як повідомили ZAXID.NET у прес-службі Тернопільської ОДА, присутні вшанували пам’ять про великого патріота України, побратима Степана Бандери Ярослава Стецька хвилиною мовчання, на славу про нього заспівали гімн України.
Ярослав Стецько народився 19 січня 1912 р. в Тернополі в священичій сім’ї о.Семена і Теодозії з Чубатих.
З 1932 р. Ярослав Стецько вже був членом Крайової екзекутиви ОУН, ідеологічним референтом і редактором підпільних націоналістичних видань.
За революційну діяльність зазнав репресій з боку польських окупантів, які 1934 р. засудили його до 5 років ув’язнення. Звільнений 1937 р. за загальною амністією. У січні 1938 р. засновник УВО та ОУН полковник Євген Коновалець доручив Я. Стецькові підготувати черговий Збір ОУН і 1939 р. він бере участь у Римському конгресі ОУН.
У лютому 1940 р. Ярослав Стецько був співініціатором створення у Кракові Революційного Проводу ОУН-Б, а на II Великому зборі ОУН-Б у квітні того ж року в Кракові Я. Стецька обрано заступником провідника ОУН-Б Степана Бандери.
З вибухом німецько-російської війни Я. Стецько, пробившись із групою однодумців одразу за фронтовою лінією до Львова, скликає Національні збори, які 30 червня 1941 р. проголосили Акт проголошення Української Держави й обрали Я.Стецька прем’єром Українського Державного Правління.
За відмову на ультимативну вимогу Гітлера відкликати Акт відновлення Української Держави Я. Стецька заарештували і відправили до концтабору Заксенхаузен, де він до вересня 1944 р. перебував у бункері смерті. Після звільнення, утікши з-під нагляду гестапо, Я. Стецько в дорозі до американської окупаційної зони був тяжко поранений.
У 1945 р. крайова конференція ОУН-Б обирає Я. Стецька членом бюро Проводу ОУН, до якого належали ще Степан Бандера й генерал Роман Шухевич. У 1946 р. Ярослав Стецько очолив Антибільшовицький блок народів (АБН), президентом якого був до кінця свого життя.
Після війни він розгорнув широку діяльність на всесвітній антикомуністичній арені. Найпомітнішими успіхами у міжнародній службі Ярослава Стецька у справі визволення України є, між іншим, підписання домовлення з Китайською антикомуністичною лігою на Формозі про співпрацю і створення в Тайпеї місії АБН (1957-1960 рр.) і згодом – до 1971 р. – представництва АБН, активна участь у підготовці й заснуванні в 1970 р. в Токіо «Світової антикомуністичної ліги», в якій Я. Стецько був постійним членом екзекутиви; з ініціативи Я. Стецька постала також Європейська рада свободи, яка обрала його довічним членом почесної президії ЄРС. У 1968 році Ярослава Стецька обрано головою Проводу революційної ОУН-Б, яку очолював до кінця свого життя.
Помер Ярослав Стецько 5 липня 1986 р. в Мюнхені, де його й поховано.