Україна для поляків є "розпеченим залізом", - Адам Міхнік

11 вересня у межах Форуму видавців у Львівській науковій бібліотеці імені В.Стефаника відбулася історична дискусія на тему "Зміна парадигми в дослідженнях найновішої історії Польщі та України" за участі українських та польських істориків, а також публіцистів. Про це повідомив кореспондент ZAXID.NET.

Під час обговорення учасник дискусії головний редактор "Газети Виборчої" Адам Міхнік зазначив: "Україна - це така тема, яка для поляків є "розпеченим залізом" - вважається, що її краще не чіпати".

"Я бачив у Франківську пам’ятник Бандері, бачив бігборди з Бандерою, гасла Бандери… Я не є його симпатиком, але не бажаю українцям, щоб біографію Бандери писали на матеріалах КГБ".

Адам Міхнік висловився за переборення будь-яких міжнаціональних стереотипів. У цьому контексті редактор "Виборчої" звернувся до присутнього на дискусії доктора польського Інституту Національної Пам’яті Ігоря Гагаліди з пропозицією, щоб інституція, яку представляє пан Ігор, видала польськомовну біографію Бандери, позбавлену польських чи радянських стереотипів.

Як зазначив перед цим Ігор Галагіда, Інститут Національної Пам’яті веде дослідження історії на основі розсекречених матеріалів радянських спецслужб.

Також, на думку Адама Міхніка, у нагнітанні українсько-польського негативу головну роль відіграє політика: "У Польщі Ярослав Каліновський, віце-маршалок сейму, виступав за досить антиукраїнську резолюцію щодо волинських справ. Я сам його запитав, тому що досить добре його знаю, чому він цим займається: "Чому ти тут граєш мелодію, написану на Луб’янці, в КГБ? Чи немає важливіших тем, ніж те, що відбувалося на Волині в 1943 році? Перед цим або після цього нічого не сталося? Чи ти справді вважаєш, що ці українці з Волині народилися з чорними піднебіннями? Чи вони не мали причин, щоб щиро не переносити поляків?" А він мені відповів: "Але ж я мушу мати якийсь електорат!" Це чиста, брутальна, хамська політика!" - акцентував Адам Міхнік.

На закінчення Адам Міхніх підсумував загальну картину польсько-української історіографії: "Ми йдемо у правильному напрямку, але це тонка стежка. Можемо дійти до успіху, але через дурість політиків, журналістів можемо зробити неправильний крок і впасти. Але ми ідемо у правильному напрямку і половина дороги вже пройдена".