Українізація російської мови
IQ

Українізація російської мови

Альтернативні варіанти мовної політики в Україні

Климентій Федевич, 23 січня 2853 10

За 28 років незалежності в Україні так і не вирішили багатьох ключових стратегічних питань, серед яких – відсутність ефективної мовної політики. Тільки після 2014-го політика української держави остаточно стала на шлях домінування української мови. І я багато в чому її підтримую. Однак не вважаю, що політика щодо російської мови в Україні повинна зводитися тільки до її витіснення з публічного простору. Російська мова поширена практично в усіх регіонах України, у деяких вона й надалі домінує в повсякденному спілкуванні, разом з органами державної влади. Російську мову в Україні можна ненавидіти, любити, або ставитися до неї цілком байдуже, але від цього ніяк не зміниться її роль як широко розповсюдженої. Дуже ймовірно, що російська мова залишиться в українській державі у найближчі 30, 50, а то й 100 і більше років.

Тому я пропоную обговорити альтернативні варіанти політики щодо російської мови. Як мінімум, варто поміркувати, що робити з російською мовою в Україні, як з нею співіснувати, як використовувати і як взаємодіяти. Однією з можливих альтернатив політиці повного заперечення російської мови є політика її націоналізації або, у випадку України, її українізації. Українізація російської мови означає, що Україна самостійно займатиметься розвитком її місцевого національного варіанта. Саме всередині України вирішуватимуть, які нові слова впроваджувати в офіційний лексикон українського варіанта російської мови. Українська академія наук і Міністерство освіти України самі вирішуватимуть, за якими нормами формуватимуть підручники російської мови в Україні і який варіант російської мови використовуватимуть у комп'ютерній програмі Microsoft Office та інших програмах в Україні. Така політика не означає підтримку претензій українського варіанта російської мови на статус державної. Україні варто націоналізувати російську мову бодай тому, що нею розмовляє значна частина її громадян.

Відмінності в російській мові в Україні і Росії є навіть без офіційного їх визнання. Найвідоміший приклад – це багаторічна суперечка щодо того, як вимовляти «в Україні» чи «на Україні». Майже не використовуються в Україні терміни, які нещодавно стали популярними в Росії, до прикладу: «укрофашисти», «укри», «бандерофашисти», «гейропа» і «Нєзалежная» як зневажлива заміна назви Україна. І що далі, то більше буде таких відмінностей. Але навіть якби жодних відмінностей між російською мовою в Росії і Україні не було, українізувати російську мову все одно вартувало б. Поточна ситуація з російською мовою в Україні – це все одно, якби Північна і Південна Корея спільно визначали норми корейської мови і координували створення словників й укладали підручники. Початкова база корейської мови в них у 1940-ві роки була одна, але політичні й економічні системи сучасних двох держав (через 70 років) настільки різні, що сенс багатьох слів і термінів у Північній та Південній Кореї може кардинально відрізнятися. Що, наприклад, розуміють під терміном «демократичний» північні корейці, коли називають свою країну Корейською Народно-Демократичною Республікою (КНДР)? І як розуміють цей термін південні корейці у справді демократичній країні?

Також цілком очевидно, що на українську та російську мови в Україні щораз більше впливатиме англійська мова, причому її вплив на російську мову може відрізнятися в Україні та Росії. На центральному державному рівні в Україні офіційно заявляють про необхідність максимально широко впроваджувати англійську мову. Це означає, що реальністю в Україні може стати фактично українсько-англійська двомовність.

Можливість офіційної українізації російської мови в Україні повністю відповідає загальносвітовій практиці. Якщо ви заглянете у свій комп'ютер і спробуєте вибрати англійську мову для роботи у Word, налаштування Microsoft Office відразу запропонують вибрати англійську мову у варіанті австралійському, ірландському, канадському тощо. І це на додаток до найпоширеніших варіантів – британського й американського. Така ж ситуація з арабською мовою, іспанською, німецькою, бенгальською, кечуа й іншими. Зрештою, у майбутньому і для української мови можуть з’явитися подібні варіанти. Це, скажімо, може бути кубанський варіант мови нащадків запорізьких козаків, польський – для українців у Польщі, канадський – для української діаспори, навіть може бути білоруський. Адже на заході Білорусі проживають етнічні українці, і 1918 року Брест входив до складу України.

Як засвідчує світова історія, для появи нації, розвитку національного руху і національної незалежності набагато важливіше не ексклюзивність національної мови, а те, про що говорять, які ідеї обговорюють мовою спілкування. Англійська мова прийшла на зміну гельській в Ірландії, але Ірландія й англійською століттями боролася за свою незалежність і врешті-решт перемогла. Зараз в Ірландії офіційні мови – гельська та ірландський варіант англійської. США перемогли і завоювали свою незалежність англійською. Індіанці разом з нащадками іспанських колоністів Мексики, Чилі та Аргентини повстали не на індіанській, а на іспанській, і на іспанській перемогли Іспанію та завоювали незалежність.

Під час проведення і можливого модифікування політики України щодо російської мови необхідно враховувати, що російська мова є частиною історії України, а в деякі періоди на Наддніпрянщині як мова спілкування національної еліти українців могла використовуватися не українська, а російська, польська і навіть німецька. У частині регіонів України, насамперед у колишній степовій зоні в центрі, на півдні та сході України, російська мова могла прийти одночасно з українською, а ще раніше українські козаки без проблем спілкувалися і співпрацювали і з російськомовними донськими козаками, і з тюркомовним населенням Причорномор'я і Криму. Українські/малоросійські священики, вчителі і вчені брали участь у створенні російської мови і на початковому етапі формування сучасної російської мови у другій половині XVII–XVIII ст. зіграли одну з ключових ролей.

Російська мова разом з українською стала мовою національного пробудження України в XIX ст. Використовувати російську мову для розвитку України, української національної самосвідомості і національного руху закликав Симон Петлюра, коли був редактором російськомовного журналу «Украинская жизнь» в Москві до 1917 року. Багато газет і журналів, які видавалися на українських землях Російської імперії на початку ХХ ст., були двомовними, російськими і українськими. Газети органів місцевого самоврядування (земств) на Полтавщині після революції 1905 року могли, наприклад, офіційно заявляти, що виходять російською та українською мовами або друкуються російською, але приймають і друкують статті й кореспонденцію українською мовою. На з’їзді Почаївського відділу Союзу руського народу 1909 року не тільки позитивно оцінювалися публікації в «Почаївському листку» текстів малоросійською/українською мовою, а й обговорювалася можливість повного переходу журналу на українську мову.

Деякі учасники української революції 1917–1920 років стали українськими патріотами, розмовляючи російською. Варто подивитися на багатьох колишніх офіцерів царської армії, хто прийшов в українську армію, і самого гетьмана Павла Скоропадського. Принаймні в початковий період свого життя творець українського інтегрального націоналізму Дмитро Донцов був російсько- та німецькомовним. Опорою спротиву і передньою лінією оборони української незалежності у 2014-му стали переважно російськомовні Дніпро, Запоріжжя, Херсон, Харків й Одеса. Українські «кіборги», котрі захищали Донецький аеропорт, говорили і українською, і російською мовами.

Причини сучасної мовної політики України абсолютно очевидні. Слідом за російськими властями влада України розглядає російську мову і «російську культуру» як один з інструментів ворожої Україні політики «русского мира». Але приклад гострої полеміки навколо угорської мови на Закарпатті наочно продемонстрував, до чого призводить експансія «антиросійських» підходів у державній мовній політиці.

Не слід забувати і європейську правову практику вимог до задоволення мовних потреб національних меншин. Практика націоналізації і можливої офіційної українізації російської мови в Україні їм не суперечить, тим паче, якщо російські філологи в Україні самі братимуть участь у визначенні норм своєї мови. Така політика також не стане перешкодою для повернення в Україну багатьох кримчан і громадян України, які проживають в ОРДЛО. Ось чому варіант українізації російської мови за використання єдиної державної української мови не становитиме загрози стратегічним національним інтересам європейського вибору України.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук