Українці найчастіше звертаються до Євросуду, – Карпачова

Україна, порівняно з іншими країнами-членами Ради Європи, займає перше місце за кількістю звернень до Європейського Суду. 90% справ пов’язані із невиконанням судових рішень.

Про звернення українців, пов'язані із економічною кризою, демонтажем пам'ятника воїну-визволителю у Стрию на Львівщині, про екс-суддю Зварича, скандал із Луценком розповіла під час зустрічі із журналістами Уповноважена Верховної Ради України з прав людини Ніна Карпачова, яка прибула до Львова 10 травня, щоб провести в останню дорогу Ігоря Пилипчука, що трагічно загинув у Непалі.

 - Пані Ніно, саме Ви допомогли повернути Ігоря Пилипчука з Непалу?

- Сьогодні, 10 травня, Ігор Пилипчук мав повернутися із групою з Непалу. Сталася трагедія, але головне, що він повернувся на рідну землю. Я, як Уповноважена із прав людини і як друг Ігоря Пилипчука, зробила все можливе, щоб родина, близькі, друзі змогли поховати рідну і близьку людину, нашого сподвижника, на рідній землі.

Коли трапилася ця трагічна подія, керівник групи сказав мені, що неможливо буде повернути тіло, доведеться піддати його кремації у Непалі, оскільки у Непалі - політичні заворушення, пов'язані з тим, що прем'єр-міністр Непалу зняв керівника генерального штабу без погодження із марійською партією. Я категорично заперечувала, бо, як мені стало відомо, Ігор Пилипчук чотири години жив після падіння і просив, щоб хлопці його врятували. Але падіння було таке страшне, що шансів не залишилося. Коли прибув гелікоптер, то, на жаль, Ігор Пилипчук відійшов у вічність. Моє головне завдання було допомогти Валентину Щербакову, відомому журналістові, щоб він не розгубився у цій ситуації.

Я наполягала на тому, щоб зберегти тіло і повернути його додому. Бо якби його кремували, то ми не знаємо, що нам би повернули. Була принципова позиція знайти кошти, негайно їх перерахувати, я для цього все зробила. Мене підтримало Міністерство внутрішніх справ. Було надіслано кошти на ім'я консула, який вилетів на моє прохання до Непалу. Консул із Щербаковим отримали кошти, це дало можливість негайно зробити бальзамування тіла, виготовити труну і вирішити питання відправлення тіла на Україну. Було вибрано найкращий маршрут: Катманду - Непал - Таїланд - Бангкок - Відень - Львів.

Ігор Пилипчук був патріотом України. Він мав встановити прапор України у Гімалаях. У крипті Собору св. Юра люб'язно погодилися поставити труну Ігоря Мар'яновича. Я думаю, що це абсолютно правильно, щоб останню ніч він відбув на рідній львівській землі у Соборі св. Юра.

- Чи часто до Вас звертаються мешканці Львівщини? Якого характеру ці звернення?

- Львів'яни звертаються, я б сказала, не більше і не менше, ніж мешканці з інших регіонів нашої держави. Після того, як ми увійшли у світову соціально-економічну кризу, найбільше надходить звернень, пов'язаних із захистом економічних і соціальних прав наших громадян. До того було найбільше звернень, пов'язаних із захистом громадянських прав. Зараз же, в останні півроку, ми маємо перевагу звернень щодо захисту соціально-економічних прав. Це, зокрема, дотримання права на житло, незаконні звільнення. Є у нас справа по ЛАЗу.

Були нещодавно звернення щодо демонтажу пам'ятників часів Другої світової війни на Львівщині. Ці звернення були як від простих мешканців регіону, так і від ветеранів війни. Ми виїжджали у Брюховичі, займалися пам'ятником у Стрию й іншими.

- Яке Ваше бачення цієї проблеми?

- Львівщина завжди відрізнялася своєю толерантністю. І мені дуже б хотілося, щоб навколо пам'яті про полеглих за цю землю не було конфліктів. Мені б хотілося, щоб усе вирішувалося толерантно. Це моє величезне побажання. Я думаю, що так воно і буде.

- Все-таки, наскільки масовими є звернення до Вас щодо захисту власне громадянських прав?

- На другому місці за кількістю після звернень щодо захисту соціально-економічних прав, є звернення, пов'язані із захистом прав ув'язнених осіб. Захист прав ув'язненої людини - це загальнодержавна проблема, і поки що цей захист знаходиться не на тому рівні, на якому б хотілося.

Проблема полягає в тому, що все-таки суди зловживають своїм правом на обрання міри запобіжного заходу, яким є арешт. Це можна зробити лише за рішенням суду. У прокуратури це право було забране, коли Україна приєдналася до Європейських Конвенцій з прав людини. Проблема переповненості ізоляторів, як тимчасового тримання в системі внутрішніх справ, так і слідчих ізоляторів департаменту по виконанню покарань, є серйозною, болючою проблемою. Кількість в'язнів має бути принципово зменшена, - для мене, як Уповноваженої з прав людини, це є принциповим.

- Чому, на Вашу думку, суди зловживають?

- Зловживання відбувається через те, що суди належним чином не застосовують свої права.

- Яка ситуація в ізоляторах на Львівщині?

- Я та Зенон Котик, мій представник у вашому регіоні, постійно відвідуємо ізолятори тимчасового тримання, буваємо у Львівському слідчому ізоляторі, в колоніях.

Львівський ізолятор - один із найстаріших в Україні. Йому понад 300 років. Він потребує особливої уваги, і треба переводити в'язнів у інше місце.

Щоправда, за останні роки було багато чого зроблено з точки зору захисту прав в'язнів, які перебувають у львівському ізоляторі. Коли останнім часом мій представник Зенон Котик перебував там, то скарг на умови тримання, які були раніше просто масовими, уже не було. Після зміни керівництва цього ізолятора там було наведено певний порядок.

Кілька днів тому у Львівському СІЗО троє підсудних розпочали голодування. Підстав щодо умов тримання, принаймні ми, не знаходимо. Це зовсім інші міркування, з яких вони почали голодування. Це теж права в'язнів. Вони хотіли актуалізувати питання нерозслідування кримінальної справи щодо спричинення їм тілесних ушкоджень під час досудового слідства. З цього приводу обласна прокуратура відкрила кримінальну справу.

- Чи відстежуєте Ви справу Ігоря Зварича?

- Мій представник Зенон Котик відвідував Ігоря Зварича. Ми проводимо моніторинг справи Зварича. Я знаю, що Зварич почав давати певні покази щодо ситуації у судовій системі. Почекаємо висновків, рішень, кроків узагалі щодо очищення судової системи. Катарсис судової системи має відбутися. І через це у подальшому має стати більш плідним захист прав простої людини.

До речі, можу надати вам ексклюзивну інформацію. Коли суд першої інстанції розглядав справу Зварича, це відбувалося за його відсутності. Коли Апеляційний суд у Києві розглядав справу Зварича, це знову було за його відсутності. Це демонструє, наскільки судова влада нехтує правами людини. Якщо вона так ставиться до свого колеги, то уявіть собі, як простій людині важко сьогодні через суди захищати свої права.

Для мене справа Зварича є резонансною і показовою передусім тому, що його позбавили можливості відстоювати свої права. Винен він чи ні, - скаже суд, коли встановлений вирок набере законної сили. Для мене принциповим є не прізвище і не обвинувачення, які лунають на адресу Зварича. Є принцип презумпції невинності, який чітко закріплений Конституцією України. Будь-яка людина має мати право захистити всі свої права. Думаю, попри все має бути судове розслідування, і тільки суд може постановити рішення.

- Багато говориться про жорстокість міліціонерів, правоохоронців. Чи є у Вас скарги на це?

- Це хвороба, розповсюджена по всій Україні. Львівщина не є виключенням. Є декілька справ у нас зараз по Західній Україні. Є випадок, пов'язаний із побиттям до смерті, катуванням.

Мені здавалося, що це неможливо, що після справи Мозоли це припиниться. Це сталося в ізоляторі СБУ, за абсолютної безконтрольності, відсутності будь-якого нормального прокурорського нагляду. Потім була відкрита кримінальна справа. Я брала участь у судовому процесі, виступала на боці ще живих жертв цього злочину, батьків Юрія Мозоли.

На превеликий жаль, кількість звернень скарг до омбудсмена України щодо застосування сили під час затримань і арештів правоохоронцями за останні два роки не зменшилася, а збільшилася у півтора рази. Це близько трьох тисяч звернень.

- Часто звучить припущення, що українські правоохоронці - хами, грубіяни, кати?

- Серед правоохоронців є дуже багато порядних, чесних, самовідданих патріотів України. Ігор Пилипчук - це якраз приклад такої когорти правоохоронців. Але безумовно є випадки, вони вже трапляються публічно, навіть з деякими високопоставленими  нашими правоохоронцями. Не буду цього коментувати, бо це треба доводити, але зухвале ставлення до прав наших громадян з боку деяких керівників, безумовно, не може не бентежити.

Дотримання прав затриманих і арештованих з боку правоохоронців залишається проблемою, на жаль. Певний час вона була трохи зменшена - у 2004-2005 роках, першій половині 2006 року. Але з кінця 2006 року, у 2007, у 2008 почала знову галопуючим чином наростати. Начебто ми й не вели усі боротьби проти цього. Уже є декілька резонансних справ, коли через побиття, мордування, катування правоохоронцями були вбиті люди у різних частинах країни. Проте це, мабуть, найскладніші справи щодо доведення. Має бути політична воля, щоб довести, покарати, і створити прецедент, щоб інші ніколи до цього не вдавалися.

Загалом таких справ у нас багато. Розслідуються вони дуже повільно, протягом багатьох років. 10 грудня 2008 року я представляла у ВРУ спеціальну доповідь щодо відповідності стандартів по реалізації і дотриманню прав і свобод людей в Україні. Там є конкретні приклади за регіонами, ці матеріали доступні. Зала була переповнена, але депутатів у ній було дуже мало. Хоча їм було б корисно послухати про недотримання Україною тих зобов'язань, які вона взяла на себе як країна учасниця низки європейських і світових конвенцій, у тому числі Конвенції проти катувань.

-Яка динаміка звернень українців до Європейського суду? Про що це свідчить?

- На сьогодні Україна, якщо порівняти з іншими країнами-членами Ради Європи, займає перше місце за кількістю звернень до Європейського Суду з прав людини на душу населення.

90% справ - це справи, пов'язані із невиконанням судових рішень. Проблема лежить всередині України. Судова реформа не відбувається як така, в певних моментах відбувається абсолютно повільно. Людина, навіть якщо захистила свої права у судовому порядку, не може домогтися сатисфакції щодо реалізації цих своїх прав, тому що не працює на належному рівні виконавча служба, яка має займатися контролем за виконанням судових рішень. Як на мене, її не треба було роз'єднувати із судовою системою, передавати у підпорядкування міністерства юстиції. Вона мала б зберігатися як складова судової системи. Є постановлене судове рішення, але суд не може проконтролювати, яким чином воно виконується. Це проблема судової реформи.

Наступне за кількістю звернень до Європейського суду - якраз питання прав в'язнів в Україні. У нас навіть є приклад з Севастополя, коли людина скаржилася до Європейського Суду, але суд розглянув її скаргу уже після того, як вона померла у найстрашнішому ізоляторі тимчасового тримання, яким є Севастопольський ізолятор. У ньому мені довелося, як омбудсмену України, будувати два дворики, там прогулянкових двориків не було.

Загалом близько 20 тисяч громадян України за роки відколи Україна ратифікувала Європейську конвенцію з прав людини звернулися за захистом своїх порушених прав до Європейського суду. Ми маємо на сьогодні близько 400 постановлених рішень щодо України.

З одного боку, безумовно, це свідчить, що наші люди стали більш обізнані щодо захисту своїх прав у європейській системі судового захисту. Але з іншого боку, для мене як для омбудсмена, це є свідченням того, що права людини як масово порушувалися в Україні, так і продовжують порушуватися. Ця проблема для влади, для політиків мала б бути сьогодні номер один - повага до гідності людської і до прав людини. Для нашої держави, яка є дійсно з різною ментальністю, залежно від регіонів, повага до прав людини, як на мене, мала би бути об'єднуючою національною ідеєю. Гідність у різноманітності, а це якраз і є права людини.

- Що відомо про українських моряків, які у піратському полоні?

- На сьогодні є добра новина: 9 травня було звільнено одне зі суден, захоплених піратами, де перебувало двоє наших громадян. Це операція італійських служб, зокрема судновласників і компаній-операторів. Ганебна ситуація, що захоплено 24 українські моряки на чолі з українським капітаном. Я зараз опікуюся цією проблемою. Дуже добре, зрештою, що розпочалися перемовини.

Це серйозні питання, які мають вирішуватися на системному рівні. Я вимагала протягом тривалого часу від Президента, щоб була створена спеціальна міжурядова група. Зрештою пан Турчинов оголосив наприкінці тижня, що таку групу створено. Я сподіваюся, що представник омбудсмена туди буде включений, адже контрольні функції залишаються за омбудсменом. На сьогодні доводиться займатися екіпажами десяти суден, де перебувають українці або повністю українські екіпажі.

- Чи буде відкрите Західне регіональне представництво омбудсмена України?

- Ми працюємо з регіонами уже протягом тривалого часу. Ми працювали із Кримською Автономією, там є декілька наших колег, але вони працюють не в якості окремого представництва, хоч ми вже навіть отримали приміщення, а в центральному апараті, виконують конкретні завдання і моніторингові функції. Декілька років тому ми зробили представництво на Луганщині, зробили вже на Дніпропетровщині, але офіс ще не відкрили. І от уже багато років поспіль робимо настійливі кроки, щоб у західному регіоні це зробити. Прикордонні області заслуговують на більш детальну і ефективну увагу. Я сподіваюся, що до кінця року представництво таки буде відкрите у Львові.

Фото з сайту www.epochtimes.com.ua