«Усі мисливські магазини порожні»
Як поляки допомагають у війні
Оксана Височанська, Анна Журба, 1фото Радека Вішнєвского
Від початку російського вторгнення Польща активно підтримує Україну на різних рівнях. Країна прийняла найбільшу кількість біженців серед усіх європейських країн, гуманітарну допомогу надсилають як міста, так і окремі громадяни. У той же час поляки намагаються і допомагати армії, закуповуючи речі мілатрного призначення.
ZAXID.NET поспілкувався з мешканцем передмістя Вроцлава Радославом Вішнєвским, який організовує збори коштів та допомагає купувати автомобілі, каски, бронежилети та прилади нічного бачення для українських військових.
***
«Я звик не питати, звідки продавці мають товар»
Радек Вішнєвскі живе в передмісті Вроцлава. Він є керівником літературної спілки містечка Бжеґ, що в сусідньому Опольському воєводстві. Каже, що в Бжеґу всі розуміють, що війна в Україні триває вже 8 років, тому там видали дві збірки – вибрані тексти київського письменника та поета Олафа Клеменсена під назвою «ЛІТО-АТО» в перекладі Анети Камінської та «Вірші з війни» поета та військового Бориса Гуменюка.
«Коли почалося повномасштабне вторгнення, ми подумали, що тупо продавати ці твори і заробляти на них. Ми оголосили, що весь дохід від продажу цих книг ми перерахуємо медичному батальйону “Госпітальєри”. До цієї акції приєдналося кілька видавництв, які видають українських авторів: Fundacja Duży Format, Biuro Literackie, видавництво Convivo, Dom Literatury з Лодзя, також домовляємося з видавництвом Pogranicze», – розповідає Радек.
Радек Вішнєвскі (фото з Facebook)
Спершу план був – зібрати 5 тисяч злотих, проте вже вдалося зібрати понад 20 тисяч. Окрім того, Радек організовує збори грошей цільово на мілітарні речі: він працює на гуртівні, контактує напряму з постачальниками, тому має можливість купити деяке спорядження дешевше, ніж на ринку. За його словами, мисливські магазини в Польщі вже порожні – все вже викупили і вислали в Україну.
«Коли ми шукали спорядження для друзів зі Львова, познайомилися з хлопцями, яким теж були потрібні броніки, розгрузки… Паралельно знайомимося з людьми, які можуть щось придбати на потреби українських військових, і використовуємо це. Це як павутина, яка плететься, а кожен з нас – павук», – розповідає чоловік.
«Я вже звик не питати, звідки продавці мають товар. Людина, якій довіряю, каже: “У мене будуть добрі шоломи за таку ціну”. То я зразу знаходжу гроші, щоб це купити. Моя зброя – це клавіатура і Facebook», – додає Радек.
«Ми думали, що Росія знищить Україну»
Радек з товаришами почав закуповувати амуніцію для українських військових з першого дня вторгнення. Він згадав, що допомагав раніше «Госпітальєрам», вирішив зв’язатися з ним і закупити спеціальні ноші для поранених.
«У той же час у мене була думка, що ми можемо не встигнути навіть передати це, бо війна закінчиться за 2-3 дні і Росія знищить Україну. Ми не сумнівалися, що Україна буде захищатися, але думали, що Росія ж величезна, а Захід буде знов лише висловлювати стурбованість. Потім побачили, що Україна стоїть, що ми встигаємо багато, і відтоді стабільно щось робимо», – пояснює Радек.
У Facebook Радек має понад 9 тисяч підписників, і це допомагає збирати гроші. Якщо є в чомусь термінова потреба – він починає обдзвонювати знайомих, писати в месенджерах. Останнє, що допоміг купити Радек, – два шоломи для друзів зі Львова. Раніше допомагав придбати знайомим з Кракова 7 лазерних далекомірів, прилади нічного бачення, тактичні ліхтарі. Нещодавно він відвіз на кордон «швидку» на прохання київського товариша з медичного батальйону: її придбав його друг Дарек.
«У моєму середовищі усі роблять, що можуть. Багато друзів, які мають місце в помешканні, сіли в авто, поїхали на кордон і забрали українців, які там були. Західні журналісти дивуються, чому в Польщі немає таборів для біженців. А все тому, що ми їх забрали додому. Є такий польський жарт: “Як прийняти 2 мільйони українських біженців? Як своїх!”», – говорить Радек.
Паралельно він займається популяризацією української літератури: зокрема, на Facebook-сторінці Wyleczyć z wojny («Вилікувати від війни») розміщують переклади українських віршів.
«Класно, що поляки щось хочуть дати українцям, але дуже добре, якщо вони хочуть і щось від них взяти. Ми ж насправді мало знаємо про українську літературу, поезію, як виглядає літературне життя, тому хочемо, щоб люди це все читали, всю цю чудову літературу, яку в Україні видають, – каже Радек і додає: – Наша історія – українців і поляків – понура і важка, але зараз не час про це говорити. Зараз ми маємо допомогти, а коли це все закінчиться, ми, як вільні люди, обговоримо минуле».