Вальс з Баширом

Герой фільму «Вальс з Баширом» – режисер, який втратив усі спогади про криваві події двадцятирічної давності. Це відкриття він робить після того, як його друг розповідає про нічні жахи, пов’язані з війною. Намагаючись згадати хоча б щось, режисер відкопує у пам’яті єдиний образ – ніч, тепле море, пляж Бейруту і тисячі сигнальних вогнів над ним.

Як я ще був маленький,

Гадав: війна - це жарт!

Зо три дні повоюю

Повернуся назад.

Пісня бравого вояка Швейка

Що таке війна? На це запитання можуть відповісти тільки ті, хто брав у ній безпосередню участь. Як співав Віктор Цой, «війна - діло молодих», а в житті виходить, що навіть діти змушені вбивати і бути вбитими. Цю гірку чашу безглуздя і жорстокості випив сповна Арі Фольман, який у 19-річному віці брав участь у Ліванській кампанії 1982 року. Герой його фільму «Вальс з Баширом» - режисер (тобто сам Фольман), який втратив усі спогади про криваві події двадцятирічної давності. Це відкриття він робить після того, як його друг розповідає про нічні кошмари, пов'язані з війною. Намагаючись згадати хоча б щось, Арі відкопує у пам'яті єдиний образ - це ніч, тепле море, пляж Бейруту і тисячі сигнальних вогнів над ним.

Чи це справжній спогад? Чи гра його уяви? Саме це намагається з'ясувати автор, розмовляючи зі своїми товаришами по зброї, психологами та журналістами. Поступово, як мозаїку, він складає образ війни, який провалився у чорну діру його пам'яті, проте найважливіший спогад вперто не повертається до нього. Цей спогад пов'язаний з різнею у таборі палестинських біженців, де за сприяння Ізраїльської армії Християнські Фалангісти замордували близько 3000 невинних людей.

Арі був там, але пам'ять відмовляється розкрити, що він бачив.

Коли вперше дивишся «Вальс з Баширом» то складаються два хибні враження:

а) всі події і постаті вигадані;

б) для зображення героїв фільму використано техніку «ротоскопінга» - малювання поверх знятого кіноматеріалу («Помутніння» з Кіану Рівзом).

Щодо першого пункту - фільм не є псевдо-документом, у ньому давали інтерв'ю справжні друзі Фольмана, які пережили війну у Лівані. Дехто з них навіть виступав під власним іменем, розповідаючи те, що найбільше йому запам'яталося 1982-го. У цих візіях можемо побачити смерть друзів у палаючому танку, восьмирічного хлопчика з РПГ у руках, розстріли цивільних, гори відірваних кінцівок та інші жахіття.

Саме спогади друзів художньо трансформував Фольман у драстичну картину війни. Монохромне зображення передає почуття провини і болю, пов'язані з минулим, та неминучий слід, який залишила війна на кожному її учаснику.

У «Баширі» люди змальовані так реалістично, що на перший погляд здається, що тут застосовано техніку «ротоскопінга» проте це не так. Арі Фольман витратив чотири роки на створення фільму за допомогою класичної та флеш-анімації, що надало картині більшого емоційного забарвлення, чого б не було при реалістичній зйомці. Також незабутнє враження дає музика німецького композитора Макса Ріхтера: постійно перед очима стоїть сцена, в якій загін солдатів розстрілює маленького хлопчика з базуки під мелодійні звуки фортепіано.

Історична довідка

6 червня 1982 року Ізраїльські Збройні Сили вторглися у Ліван щоб знищити війська Організації Визволення Палестини які атакували Ізраїль з південного кордону. За два місяці вони дійшли до Бейруту, тоді 23 серпня Башир Гемайел, лідер Християнських Фалангістів став президентом Лівану. Однак вже 14 вересня він загинув підчас терористичної атаки. Не вагаючись, міністр оборони Ізраїлю Арієль Шарон наказав зайняти Західний Бейрут, порушуючи всі мирні угоди. Наступного дня загони Християнських Фалангістів під прикриттям ізраїльської армії зайшли в табір біженців у Сабрі та Шатілі і почали операцію «винищення бойовиків». Цю акцію пізніше назвали геноцидом палестинського народу.

Чому треба дивитися цей фільм? Не тому, що він здобув масу нагород і відкривав Канський фестиваль 2008 року, і навіть не тому, що недавно ми відзначали річницю російсько-грузинської конфлікту. «Танець з Баширом» треба дивитись тому, що обличчя війни у будь-який час і в будь-якому місці таке потворне, що навіть наша пам'ять ховає його в найтемніші закутки свідомості.

Про фільм

Країна: Німеччина, США, Ізраїль

Прем'єра в Україні: 27 серпня 2009

Режисер: Арі Фольман

Композитор: Макс Ріхтер