Вибори між минулим та майбутнім

Античний філософ Діоген день у день шукав людину. Перед українським виборцем стоїть непросте завдання – під час президентських перегонів обрати серед численних кандидатів Нового Президента.

Стара влада впевнена у власній безгрішності та сподівається на те, що їй вдасться залишитися непокараною. Сьогодні ні влада, ні опозиція навіть не намагаються жити за принципом «сказано - зроблено», віддаючи перевагу будівництву повітряних замків для майбутніх виборців. Наприклад, вміння Віктора Ющенко словом та ділом спростовувати власні обіцянки вже стало легендарним. Президент, який гарантував співвітчизникам рівні права та можливості, перетворився у найбільше розчарування сучасного українського політикуму. Рекордне падіння рейтингу, беззубість у стосунках з опонентами та потакання політичним партнерам стали візитівкою Президента. Ющенко виявився нездатним до системної роботи за кермом держави.

Давній політичний партнер та супротивник Віктора Андрійовича - лідер БЮТ Юлія Тимошенко - вражає цинізмом. Вона не приховувала, коли разом із Партією регіонів вносила зміни до Закону «Про Кабінет міністрів», що діє виключно для забезпечення власних прем'єрських перспектив. Визнаємо - вдалося. Втім просиджування в прем'єрському кабінеті не свідчить про успішне управління державою. У складні часи на допомогу Юлії Володимирівні завжди приходив вірний помічник - популізм. Наприклад, під час дострокових парламентських перегонів 2007-го лідерка блоку власного імені обіцяла щонайшвидше запровадити в Україні професійну армію - і їй повірили сотні тисяч батьків майбутніх армійців. А «Юлина тисяча» чого варта? Компенсацію за втраченими заощадженнями отримав далеко не кожен, а маховик інфляції розкрутився ого-го. Після заяви про готовність змагатися за президентське крісло варто очікувати з дня на день від пані Тимошенко нової порції обіцянок - особливо солодких, передвиборних.

Віктор Янукович, хоча формально і очолює опозицію, є представником старої влади. Опозиційність Віктора Федоровича має ознаки важкого багажу, в якому немає місця думкам про інтереси виборців. Політичну команду «головного опозиціонера» невпинно роздирають внутрішні сварки, а сама Партія регіонів вже більше схожа на елітарний олігархічний клуб. До того ж, керманич «регіоналів» щоразу озирається на Кремль, нібито його пов'язують невидимі нитки, якими керують ляльковики.

Оскільки сьогодні країна перебуває у глибокій та всеохопній кризі, розчарування у політиках стрімко зростає. Більшість із них вже набридли українцям, а нещирі заклики вже стоять поперек горла. У цьому немає нічого дивного - Ющенко, Тимошенко, Янукович прийшли до великої політики за часів Леоніда Кучми. Саме за тих часів вони навчилися перейматися власними інтересами і уважно спостерігати за сподвижниками. Тільки-но мова заходить про виконання власних обіцянок або вказівок виборців, на цю «чудову трійцю» нападає куряча сліпота. Чи то бджолиний рій очі застилає, чи то коса починає закривати погляд на державні проблеми, чи природна лінь...

Якщо вихованці старої політичної школи вважають, що влада - це безмежні повноваження, то політики нової формації мають усвідомлювати, що влада - це, насамперед, відповідальність та важка праця. Перебування у владі чи опозиції - тимчасовий стан для політика. Головне - внутрішній стержень та вміння відповідати за власні слова.

Як свідчать події останніх місяців, у державі такі політики є. Наприклад, Арсеній Яценюк, який після того, як полишив крісло спікера парламенту, не склав рук, за прикладом деяких попередників. Де сьогодні колишні спікери Олександр Ткаченко чи Іван Плющ, хтось чує їх голоси? А.Яценюк за півроку після розлучення зі спікерським кріслом перетворив двійку фаворитів президентських перегонів (Тимошенко-Янукович) у трійку коштом зростання власного рейтингу.

Іще один цікавий факт - пан Яценюк ніколи не переймався пільгами та привілеями - як і має робити успішна людина. Як говориться, диявол криється у деталях, і саме вони найчастіше формують повну картину поведінки того чи того політика. Ставлення до використання державних коштів найчастіше дозволяє зрозуміти моральні характеристики політика. Ознакою європейського політика є не молодість, а думки та дії, що відповідають демократичним стандартам.

Яценюк, відсвяткувавши 35-річчя, проголосив про готовність взяти участь у президентських перегонах. Майже за півроку українці матимуть змогу обрати між представниками нової політичної хвилі і тими, хто переконливо демонстрував протягом кількох років свою неспроможність змінити життя в державі на краще.