Мій чоловік з Донбасу. Точніше, мій чоловік - український націоналіст з Луганська. Згадує завжди, як поштарка додому приносила 2 газети: одну - для бабушки - "Комуніст", іншу - для нього "Нація і Держава" (часопис КУНу).
Останній місяць він коментував всі - всі події, розповідав багато про Донбас, про менталітет людей, які живуть там, мудро коментував те, чому сьогодні відбувається те, що відбувається...
Він вірив, як і я, у мудрість влади, у національні інтереси...
Вірив попри те, що своїх батьків не чув понад місяць....
і не знав, як вони там? чи живі? а як живі, чи не голодні?
Сьогодні перший, за 2 місяці, вечір, коли ми не обговорюємо нічого щодо Донбасу. Нічого. Каже, що у нього вже нема слів... І я підозрюю, ось воно - відчуття зради у людини...
Ми використовуємо