У Львові триває артпроєкт «Цивілізація» Влодка Кауфмана

У Mercury Art Center триває новий артпроєкт «Цивілізація», реалізований відомим львівським художником Влодком Кауфманом. Експозиція об’єднала роботи художника різних періодів зі створеними просто у процесі підготовки до виставки.

«Мені хотілося зібрати шматки незреалізованих ідей, хороших, похованих ідей. Так чи інакше вони існують різними клаптиками. Я з них спробував зробити цілісний проєкт, який має дещо дивний формат. Він горизонтальний, вертикальний, заглиблений, поверхневий. І водночас тут є як ніколи багато різних коментарів. І це можна називати якимось архівом, гербарієм, спробою творення бібліографії. Це вже якась така документація віртуальних і артистичних ідей», – прокоментував ZAXID.NET своє видиво Влодко Кауфман. Треба зауважити, що виглядають ці клапті напрочуд цілісно.

Усі представлені твори об’єднує одна тема – дерево. Дерево як цивілізація, що дає прихисток різним істотам, дерево як помешкання та майстерня жуків-точильників, дерево як прагнення до свободи, дерево в іпостасі паперу. Навіть шашіль постає тут не у традиційному трактуванні як шкідник, а як творець, що прокладає шляхи та вигризає химерні візерунки. На деяких відео та фото його ходи у дереві виглядають як земні ландшафти з ріками та долинами, зняті з висоти.

«Коли я перший раз побачив такий відбиток стовбура, він мене зачарував. Оце дійсно ціла цивілізація, ти дивишся і розумієш, що жуки виїдають, спілкуються, роблять стежки, у них своє життя. І ти думаєш: як примітивний хробак може витворювати такі чудеса? Вони виглядають так, ніби це якась аерозйомка річок. Тобто враження про звичайні речі виводяться в абсолютно інший статус. І це про оманливість. Той перший відбиток я зробив, щоб не збрехати, може років 40 тому. Він не перестає мене зачаровувати. Я можу тут пригадати слова Бойса (Йозеф Бойс (1921-1986) – впливовий німецький художник, скульптор, теоретик та викладач мистецтва – ред.), який казав, що на формування творчості художника може вплинути тільки те, що його сильно колись вразило», – розповідає Кауфман.

А німби святих, відомі уважному глядачеві з кауфманівського діалогу з Пінзелем (проєкт «NIMB біометрія»), є важкими нашаруваннями паперу, цивілізаційної трансформації дерева. Зрештою, і Пінзель творив з дерева, доводячи цей матеріал до недосяжного ідеалу.

Паперу тут взагалі відведено чільну роль. Традиційно Кауфман малює на паперах та папірцях, що супроводжують його у житті: квитанції, поштові марки, сторінки нотатника…

«Це можуть бути мої ескізи, навіть рахунки за газ чи просто папір, який лежить у мене 40 років і вже пожовк, але він біля мене пожовк. Тобто так чи інакше матеріал, який я використовую, – це матеріал, який має мою історію або фрагмент моєї історії», – говорить художник.

«Це накопичене та в той чи інший спосіб змонтоване, як “Лего”. Тут є перфорований папір, звичайний папір, старий папір, новий папір. Папір, на якому видруковуються знову сліди від тунелів короїдів. І це про крихкість», – додає він.

Тема фіксації моменту – головна для Кауфмана як для художника. Тут він доводить цю фіксацію до абсолюту. Тут його цілком урбаністичні пошуки стають одним цілим з природою, повертаючи її та повертаючись для неї.

А папір переживає все нові і нові трансформації: наприклад, колись він був деревом, потім став історією компартії, надрукованою шрифтом Брайля, а потім – мистецькою інсталяцією, де слово, думка чи ідея препаровані та зафіксовані у своєрідному паперовому гербарії.

Зрештою дерево – від коріння до паперу – є символом того шляху, яким йде людство. Категорії свободи, слова, дії представлені тут у його трансформаціях від природи до інформації, яка втрачає свою суть, повертаючись до першоджерела. Нашарування інформації, хаотичне та клаптикове, завмирає та перетворюється на артобʼєкт, що, своєю чергою, уже говорить про щось зовсім інше.

При вході глядача зустрічає екотеатр – один із варіантів відомої інсталяції Кауфмана, реалізованої декілька разів у різних обставинах. Проте завжди його головним героєм було дерево, довкола якого будувався простір. Тут дерево внесене ззовні та перевернуте дороги дриґом. Тому з поверхів будівлі ми можемо дивитись на його коріння ніби з-під землі. І наша цивілізація теж перевертається з ніг на голову, як в «Алісі у Дивокраї».

«Коли я беру будь-який амфітеатр, або цирк, або будь-які театральні явища, в якому замість акторів чи театральних декорацій в центр дійства є дерево, то починаю на дерево дивитися як на цілу концепцію. Тобто дерево – цивілізація. І для мене це наскрізна ідея всього проєкту», – вважає Кауфман.

Художник наполягає, що не дає відповідей, натомість ставить чимало питань, на які глядач має знайти відповідь самотужки. Триватиме виставка до 30 листопада.

Фото Катерини Сліпченко