«Водію вигідніше покалічити людину, ніж попастись п’яним»

Цього тижня у Львові сталось кілька подій, які змушують замислитись над правами та обов’язками правоохоронних органів. З одного боку, нічна облава на призовників у центрі Львова свідчить про явне перевищення цих прав. З іншого боку – кричущий випадок, коли поліція затримує п’яного, який розбиває чужий автомобіль, і змушена його одразу відпустити – а він повертається на місце злочину і підпалює цей автомобіль. Це показує безсилля поліції. Чому так? Про це ми поговоримо у прямому ефірі з відомим львівським адвокатом Олегом Мициком.

На початку пропоную переглянути короткий сюжет, який підготувала наша журналістка Вікторія Іваскевич:

***

«Одні ловлять, інші - відпускають. Більше двох з половиною тисяч протоколів на п'яних водіїв склали поліцейські від початку року. Але, багатьох порушників штраф та відсутність прав не спиняє. Два тижні тому копи зупинили чоловіка напідпитку, якого суд позбавив прав на 10 років ще в листопаді минулого року. На його рахунку вже три аналогічні порушення.

Та це ще не рекорд. Поліція домоглася рішення про депортацію для громадянина Азербайджану, якого за два місяці аж вісім разів затримували за водіння у стані алкогольного сп’яніння. Загалом з початку року на Львівщині склали понад дві з половиною тисячі протоколів за п'яне водіння, АЛЕ!! понад чотириста протоколів скасували суди. Так у жовтні покарання уник чоловік, якого двічі зупиняли випившим. У його крові драгер зафіксував більше півтора проміле алкоголю. Втім, суддя вирішив його не штрафувати та навіть залишив порушнику права, бо «Союз ветеранів АТО» зголосився взяти його на поруки.

Ігор Рудаков, суддя Сихівського районного суду міста Львова: «Це, начебто, ветеран МВД. Тобто пенсіонер і ветеран. Він прослужив усе життя державі».

А потім цей же суддя через 0,3 проміле (при нормі 0,2 алкоголю) на рік позбавив прав іншого водія. І штраф у розмірі 10200 грн Роману Брегею теж доведеться сплатити. А все через енергетик. Чоловік каже, що їхати нікуди не планував, але захворіла донька і довелось їхати у лікарню.

Роман Брегей, львів'янин: «Я дуже переживав за дитину і з того переляку так і сталось. Не те що я був п'яний. Я навіть не відчував що я випивший»,

А ось цей чоловік, мабуть був добряче напідпитку. Та за кермо не сідав, натомість вирішив розтрощити авто колишньої дружини.

Микита, свідок: «Ми бачим якогось мужика бере бляху і починає бити машину, кричать сусіди зверху, кажуть , що поліцію викликайте, поліцію, б'ють машину».

Хулігана поліцейські затримали, склали протокол і....правильно! - відпустили. А дарма. Він вирішив завершити розпочате, повернувся до потрощеного авто і підпалив його. Згоріла і сусідня машина»

***

Отже, пане Олеже, до поліції ми ще повернемось, а зараз я хотів запитати про нічну облаву на призовників, коли перекривали Криву Липу. Тут є якесь порушення закону і прав людини?

У першу чергу треба говорити про нерозуміння особами, які це вчиняли, неможливості порушувати громадянські права… Коли ми говоримо словосполучення «правова держава» – це не для того, щоб президент так сказав, чи працівник воєнкомату. Правова держава полягає у розумінні, що межа твоїх прав є там, де починаються права іншого суб’єкта права. І коли я прочитав коментар у Facebook певної посадової особи про те, що «дозволено все, що не заборонено законом» - то це нерозуміння посадових осіб, що це стосується лише громадянина. Громадянин має право на все, що прямо не записано. Можна танцювати на голові, бо у законі це не заборонено. Вони ж [посадовці і правоохоронці] повинні діяти у рамках.

Права військовими посадовими особами зупиняти і перевіряти документи, тим паче у нічний час законодавством не надано. Таке право взагалі властиве тільки у тоталітарних державах, де є обов’язок носити документи. В Україні нема такого обов’язку… Мені цікаво чи є звернення в поліцію певного кола осіб?

Схоже, нема…

Такі речі мали б відбуватись у менш обтяжливий спосіб, є інші місця контролю. Пробачте, доставляють людей, тих же випивох [у поліцію] – будь ласка, прибувайте туди і вручайте повістки людям призивного віку. Тобто узгоджуйте свої дії, перевіряйте людей, які на польських бляхах створюють черги [на кордоні]. Це інші методи…

Але в нас в країні війна і чи це якимось чином виправдовує дії поліції і військкоматів?…

Це зовсім інше питання. Не можна говорити безперервно про погане внутрішнє законодавство, в нас ще «бородаті» постанови Кабінету Міністрів, що регулюють призов, дійсно обмежують військових посадових осіб у можливостях. Вони зобов’язують через ЖЕКи, через керівників, через домовласників повідомляти призовника. Внесіть зміни у цей документ і внесіть туди більш пропорційні щодо ситуацій можливості.

Я хотів би уточнити. Всі [і посадовці, і поліція, і військові] відмежувались від цієї облави. І остаточна версія є така, що була операція проти виявлення нелегальних мігрантів, а виявили ухилянтів. Взагалі, яким чином це має здійснюватись? Коли поліція підозрює когось, вона «пробиває» його по всіх базах?

У законодавстві чітко прописано право, коли поліцейські можуть поставити особі вимогу надати документи. Цей перелік є чітким і вичерпним: коли людину підозрюють у вчиненні злочину, є на ній сліди злочину, біля місця ДТП чи у зоні спеціального поліцейського контролю, наприклад Чорнобильська зона, АТО…

Тобто просто так попросити показати документи поліцейський не може?

Він повинен пояснити причину, чому він це вчиняє. Так само, як водію на дорозі при зупинці повинні [пояснити], чому він повинен пред’явити документи. Заяви про полювання на мігрантів – вони абсурдні, оскільки не існує таких операцій, спеціально передбачених. З цим питанням треба з’ясовувати.

Але, що стосується дій військових посадових осіб – напевно це невдале пояснення. Такого відбуватись не повинно, оскільки це не додає авторитету тим органам, які це вчинили. З іншого боку, це не дозволяє громадянам [аж так] ухилятися від призову, щоб працівники військкоматів вчиняли такі дії.

А тим, хто ухиляється, що загрожує?

Є відповідальність за ухилення від призову.

Що саме – тюрма, штраф?

У тому числі, й позбавлення волі є за це. Але у законі розписано, що ухилення від призову починається з моменту вручення повістки. І найбільш парадоксальним моментом є неможливість вручення повістки. У працівників військкомату відсутній легальний механізм контакту з громадянами. У нас ніхто не живе за місцем проживання, у нас іноді не відкривають двері. Це дуже цікаві речі, які законодавством, на жаль, з вини, у тому числі, і військових, жодним чином не врегульовані.

Поліції треба надати якісь додаткові повноваження чи військовим?

Це має бути в першу чергу прописано у положенні про проведення призову громадян. Інше питання чи такі зміни, які обмежують права особи будуть зареєстровані Мін’юстом?

Але я говорю, що є й інші точки дотику, де право, наприклад, на паспортний контроль, і так реалізується. Будь ласка, відслідковуйте кожного, на кого склали протокол за 130 статтею (водіння у нетверезому стані), моніторте судовий реєстр, приходьте на судові засідання і вручайте повістки випивохам. Для цього треба попрацювати. Але ж простіше прийти до великого скупчення людей, увійти в нічний заклад і пробувати перевіряти документи.

Перейдімо до цих випивох, про яких ви кажете. Львівські суди тільки цього року виправдали понад 430 п’яних водіїв. Поліція затримує, а суди виправдовують. Чому так?

Пане Олеже, не виправдовують. Це дуже некоректно. Можливо, у тих 430 випадках, про які говорять є частина, 20-30 людей, яким поліція взагалі відмовила у притягненні до відповідальності особи. Оскільки ж не у всіх 100% випадках поліцейські праві при складанні адміністративного протоколу.

Мені недавно розказували про випадок, коли два водії побились, один лежить в крові, просить поліцію викликати «швидку», швидка приїжджає, забирає його, а поліцейські складають протокол, що він відмовився продути «драгер». Безперечно, така людина підлягає визнанню невинуватим. Або, наприклад, коли вона оспорює те, що «драгер» працює або не працює і поліція відмовляється відвезти її у лікарський заклад [для повноцінної експертизи]. Такі випадки бувають.

Мова йде про так звані випадки, коли не наклали стягнення. Це інше, щоб ви розуміли. Коли вдруге на нього у такому стані буде складатись протокол, то він буде складений за частиною 2 [ст. 130 КУпАП], які повторне порушення. Тобто ця особа визнана винною, але в силу певних причин на нього не наклали стягнення. Які це причини? У Кодексі про адміністративні порушення, який не просто радянський, а бородато-радянський, досі діє норма про максимально тримісячний термін притягнення до відповідальності. У наших реаліях він очевидно закороткий.

Тобто суди не встигають розглядати справи?

Очевидно, не встигають. Суддів нема. Судді йдуть в відпустки і вони покидають десятки справ, бо не мають кому їх передати.

Більше того, винна в цьому і поліція. Наприклад, в поліції є відділ моніторингу, який мав би перевірити судові рішення і виявити найбільші причини таких випадків. Причина перша: був один період, коли було два види «драгерів» 6810 і 6820, один сертифікований, інший – ні. Частина суддів до сьогодні не визнають результати по цьому драгеру. Чому? Тому що він тільки недавно включений в реєстр. Друга причина: кожна людина має право ознайомитись із сертифікатом, коли міряють. Що заважає наксерити тисячу сертифікатів і відразу ці сертифікати відправляти з протоколами до суду? Вони грають у піддавки зі мною, з будь-яким адвокатом, які приходять на засідання і кажуть: «покажіть сертифікат». Суд на два тижні відкладає засідання, щоб поліцейські прислали сертифікат. Людоньки, ви що не знаєте про це рішення?

Інша ситуація – на третє засідання випивохи завжди просять запис відеокамери. Скажіть, що заважає поліції в кожній справі негайно відправляти диск? Це ж скоротить строки розгляду справ.

Але найкраще, зважаючи на отаку системну боротьбу правопорушників у суді, термін цей мав би бути трошки більший. І в такому випадку вони не уникали б відповідальності. Тут дуже багато проколів з боку поліції.

За перше порушення [у нетверезого водія] поліція може забрати права, штраф у 10200 грн накласти. Але після того людина може їздити взагалі без прав, більше того – може втікати від поліції, і їх ловлять з погонями, створюючи небезпеку для всіх. Але штрафи за повторні порушення якісь мінімальні – 300-500 грн…

Це взагалі абсурдна ситуація. Уявіть собі, що водія, який вперше порушив правила, нижня межа 0,2 проміле, а він їде 0,3 – на нього накладають штраф і позбавляють водійських прав на рік. А норма про ДТП, дорожньо-транспортну пригоду, ст. 286 ч.1, де є поламані руки, ребра, ноги, де розтрощені автомобілі – ви знаєте, який штраф? Від 3500 до 7000 грн. Це очевидна непропорційність законів. І законодавці, я не знаю, за що їдять ікру, відверто – вони, вносячи зміни в кодекс, абсолютно не регулюють цю ж саму норму. Тобто, водію вигідніше не просто бути зупиненим п’яним, а розтрощити автомобіль, покалічити людину. І його покарання тоді менше, чим просто продути драгер і бути п’яним. Це абсурд! В законі є маса норм, які нічим пояснити не можна.

Ви уявіть собі, що, наприклад, суддя помиляється. В мене недавно був випадок, коли суддя просто помилився на один день і водія, який п’яний врізався в машину мого клієнта на один день раніше закінчення терміну, обрахувався чи відверто позловживав – і він не позбавив його водійських прав. Хоча ми ходили на судові засідання. Державу в цих справах ніхто не представляє. Поліція туди не ходить. І ніхто не може оскаржити рішення. Це абсурд. Є норми, які розмиті, де прокурор за чиїмось зверненням може оскаржити – будь ласка, її треба розписати.

Теж цього тижня стало відомо про такий випадок, коли жінка відсудила у поліції 10 тис. грн… Там було смертельне ДТП, де загинула її мати, і поліція за рік не могла з’ясувати, хто ж винен у цьому ДТП. І вона відсудила 10000 грн.

Я не чув про цей випадок. В Європейському суді відсудила?

Ні, це, здається, Галицький суд Львова прийняв таке рішення. Але питання в тому, що в рішенні суду навіть зазначено, що це навіть не поліцію карають, бо це не з її бюджету стягують, а з Держказначейства.

Є численні рішення Європейського суду. Уявіть собі, що поліція не може встановити того, хто втік. Загинули люди – і нема [винних]. Поліція не може притягнути до відповідальності, безсилість там, є певні норми. Вже є рішення Європейського суду, які захищають життя людини. В Європейській конвенції написано, що держава має обов’язок захищати життя, в тому числі належним розслідуванням. То там рішення – і 5000, і 7000 євро. І завжди вони стягуються лише з бюджету, з казначейства. Регрес, теоретично, можливий – при очевидному порушенні.

Про стягнення з конкретної особи?

Так. Але він не застосовується на практиці взагалі. Механізм цей просто мертвий, хоч він прописаний в законі.

До речі, а у випадку «справи Димінського»: якщо слідство, а там взагалі нічого не чути, що відбувається, рік проходить – і що? Батьки цієї дівчини можуть судитися?

Рік – це не термін. Так, як у нас розслідують подібні справи, рік це не термін. В мене є справи, яким вісім років. Суддя скасовує ці рішення, оскільки вони незаконні, а вони слухаються далі. Довгі. Чому? Іноді помиляються правоохоронці, а система не здається, вони не можуть визнати. Іноді вони не направляють справ до суду, просто зволікають. Іноді водій дійсно не винний, який вчинив смертельне ДТП - а крапку поставити бояться і зволікають з цією справу, не приймають рішення. Випадки бувають різні. Але право на відшкодування наступає не в кожному випадку. Що стосується ситуації так званої «справи Димінського», то держава завжди відзвітується, що вона когось притягнула. Інше питання, що це не зовсім бажаний результат для суспільної думки.

Важливо, щоб хоч когось притягнули.

Іншими словами: якщо притягнуть цапа-відбувайла, то держава виконала формально свій обов’язок. І притягнути нікого. Знаєте, якщо монетку підкинути і вона зависне в повітрі – то нікого не притягнуть, в такому випадку і наступає подібна відповідальність.

Оця історія, що чоловік побив машину, його затримала поліція, відпустила, і він знову ж п’яний прийшов і підпалив машину. Як стримати таких людей?

Пане Олеже, ми говоримо про баланс інтересів держави і суспільства. Держава може встановити і можливість розстрілу за такі дії, але це – непропорційно.

Звичайно. Але можна посадити, щоб хоча б витверезився, і наступного дня відпустити.

Зрозумійте, немає у Кодексі про адміністративні правопорушення права особу поміщати в медвитверезник. Це давно аномалія радянського часу. Нема такої норми. На особу має суд накласти стягнення, і воно може бути за дебош у вигляді 15 діб арешту. Але це має бути лише за судовим рішенням, відповідно це не може бути моментально і вночі. Право на затримання може бути до трьох годин для встановлення особи.

І через те людину відпускають.

Безперечно.

Так само відпускають кишенькових злодіїв, хоч би їх за руку зловили.

Це інше питання. Пане Олеже, розумієте, для проходження справи потрібні докази. Як громадянин і вам як аналітику я б казав, що кожну особу можна притягнути. На жаль, потім прокурор буде мати блідий вигляд і «макаронну походку» при доказуванні у суді. Мають бути певні докази.

Теорія права каже, що жоден невинний не повинен бути притягнутий. Нехай 10 [винних] уникнуть відповідальності, але жоден невинний не буде притягнутий. Це преамбула до багатьох кодексів.

Відповідно у даному випадку мають краще працювати правоохоронні органи. Цю людину відпустили сьогодні, завтра їй мають обрати запобіжний захід. Оскільки, як правило, кишенькова крадіжка, це ч. 1 ст. 185 – злочин невеликої тяжкості, за який арешт навіть не передбачений.

Розумію, але він зник, і потім шукай вітру в полі.

Це питання до правоохоронних органів.

Хотів би, щоб Ви прокоментували ще одну новину. Сьогодні стало відомо, що в Україні вперше суд звільнив «довічника», засудженого на довічне ув’язнення вбивцю, який сім людей убив. Його звільнили, оскільки осліп в тюрмі, і за поясненням суду, це є підставою, що він не може далі відбувати покарання.

Колись відомого політика також звільняли за ознакою сліпоти. Газети писали.

Ви маєте на увазі Богдана Дубневича? Він заявляв, що це було політичне переслідування.

Безперечно, але про це писали.

Є певний перелік захворювань, який виключає можливість подальшого утримання в ув’язненні. Чи стосується це «довічника» – це інше питання. Колись мені суд відмовив у звільненні особи, хворої на четверту стадію раку. Суддя, до речі, дуже відомий, вирішив, що він ще може трохи посидіти. У нього була така пухлина, що він уже не міг ні стояти, ні лежати, висіти хіба що міг. Апеляційний суд дозволив звільнити, він помер у поїзді, їдучи додому до Криму.

Але ж сенс довічного ув’язнення саме у його довічності?

Важко сказати, оскільки про цю подію я почув від вас, але мені здається, що в нормах, які дозволяють звільнення немає виключення. Кара має бути розумна і гуманна, на тому побудоване законодавство. Я не підтримую цього рішення, але логіка приблизно така, що ця особа не може далі відбувати [покарання], вона далі може у тюрмі тільки мучитися, а законодавство не передбачає мукидомлене..

Сліпота – обмеження, а не муки.

Наприклад, людина зійшла з розуму, і не розуміє, де вона знаходиться, також не може далі відбувати покарання.

Це психічно хворі. Звичайно.

Дуже цікавий випадок. Недавно Верховний Суд дозволив застосовувати «закон Савченко» до «довічників». Наприклад, якщо він відбув 20 років покарання, термін може бути скорочений. Це цікаве рішення Верховного Суду, у Європейському суді ці норми ще м’якше оцінюються.