Всі ми – пірати

Світ змінюється, прогрес повним ходом йде вперед. Саме тому твори окремих груп чи компаній не можуть залишатися у їхній власності, а завдяки Мережі стають культурним надбанням усього людства.

Українській антипіратській асоціації присвячується

Хто з Вас щиро може зізнатись, що має неліцензійне програмування на своєму комп’ютері? Як щодо віндовсу? Авжеж, ви його придбали разом з компом. А що тоді з офісом, фотошопом і музикою, яка зараз грає у вінампі? Поки сомалійські пірати мандрують водами Індійського океану у пошуках нових кораблів-жертв, по всьому світу розгорнулась мережа інших піратів, які полюють за інформацією.

Інформація, на відміну від матеріальних цінностей, множиться при її копіюванні майже без жодних витрат. Саме цим користуються виробники кіно, музики та програмного забезпечення – тиражуючи інформацію за мізерні кошти, заробляючи на цьому мільйони. Проте коли простий обиватель зробить копію їхнього продукту, це вже називають крадіжкою і порушенням прав інтелектуальної власності.

З розвитком Інтернету інформація стала загальнодоступною, тому завантаження книжок, фільмів, програм чи музики стало натуральним процесом. Сьогодні інформаційне піратство є, як ніколи, зручним і доступним. Вже давно в світовій павутині існують пірингові мережі, проте тільки 4 квітня 2001 року обмін файлами став майже досконалим. Саме тоді американець Брем Коен створив перший торрент-клієнт – BitTorrent, який дозволив обмін даними між різними користувачами, навіть якщо окремий файл не був повністю завантажений.

Після революційного винаходу Коена у мережі почали з’являтися численні торрент-трекери – за їх допомогою, користувачі по всьому світу могли швидко і надійно обмінюватися інформацією. Проте такі епохальні зміни не припали до душі велетенським кінокомпаніям та мейджорам звукозапису. За даними сайту Української анти-піратської асоціації, лише 2007-го кіноіндустрія втратила близько 6 млрд дол. США. Саме тому такі «асоціації», які захищають права мультимільярдерів розпочали полювання на відьом. Так, у квітні 2009-го чотирьох засновників одного з найбільших торрент-трекерів The Pirate Bay було засуджено до року ув’язнення та штрафу розміром 4 млн дол.

Такі дії шведської влади викликали лавину протестів у Стокгольмі та Гьотебурзі організовані «піратською партією Швеції», також підтримані багатьма користувачами Інтернету у світі. «Піратська партія» виступає проти чинних законів про інтелектуальну власність та копірайту. Про її популярність свідчить той факт, що на виборах до Європарламенту 4–7 липня 2009 вона отримала 7% голосів виборців у Швеції.

Після таких подій мейджори та їхні «асоціації» мали б зрозуміти, що вони не зможуть отримати платню за кожну копію фільму чи пісні, а також, що приватність користувача в Інтернеті – священна. Великі кінокомпанії скаржаться на те, що люди не ходять до кінотеатрів, оскільки дивляться «екранки». Проте це не зовсім так. Є ті, котрі качають фільми з нету, і таких меншість, а більшість ходить у кіно. Бо навіщо дивитися неякісні зйомки і псувати собі весь перегляд замість того, щоб піти у кінотеатр і насолодитися фільмом, показаним на широкому екрані. Проте компанії хочуть отримати максимальний зиск і витиснути останню копійчину з користувача. А це людям не дуже подобається.

Інша ситуація панує в музичній індустрії. Середньостатистичний музичний диск коштує 15 доларів (в нас - 30 грн), левова частка з цих коштів йде компанії-мейджору, яка наживається на музикантах. Такий «розклад» не подобається ані виконавцям, ані слухачам. Саме тому останнім часом групи щораз частіше намагаються донести свої твори шанувальникам напряму, в обхід усіляких посередників. Так, 10 жовтня 2007 року британський рок-гурт Radiohead виставив свій сьомий альбом «In Rainbows» для скачування в Інтернеті, причому слухачі платили за нього довільну суму. За словами Тома Йорка, заробіток від «In Rainbows» перевищив дохід від завантаження усіх попередніх альбомів. На пост-радянському просторі таку «операцію» провела Земфіра, випустивши альбом «Спасибо» в обхід усіх компаній звукозапису.

Світ змінюється, прогрес повним ходом йде вперед. Саме тому твори окремих груп чи компаній не можуть залишатися у їхній власності, а завдяки Мережі стають культурним надбанням усього людства. Тому боротьба товстосумів та армії оплачуваних ними правозахисників проти вільних піратів – це боротьба з вітряками. Вони покарали Napster, Kazaa, The Pirate Bay, але на зміну їм прийдуть тисячі нових файлообмінників. Цей процес невідворотній. Тому змінюватись треба самим компаніям кіно- та звукозапису, які Том Йорк назвав «загниваючою моделлю бізнесу».

P.S. Свій погляд на піратство має гурт «Океан Ельзи», адже із його піснею «Я так хочу» виникла майже детективна історія. Святослав Вакарчук на своєму блозі пообіцяв розмістити її для загального доступу через Інтернет. Проте, як повідомив сам фронтмен гурту, його випередили пірати, які викрали сингл не найкращої якості й розмістили його в неті для скачування за 16 гривень. Тож Вакарчук оголосив на своєму блозі акцію боротьби з піратством.