Втрачені брати

Бути українцем. У цю сентенцію кожний представник нашої величної нації вкладає своє розуміння. Дехто кожного ранку дякує Богові, що він народився саме українцем, інший, під впливом ліберальної пропаганди, шукає недоліки, третій, псевдонауково доводить, що такої нації „нєт і бить нє может”.

Ліберальний дискурс прагне сформувати з українця такого собі „человєка бес рода і плємені", прищеплюючи українській нації комплекси неповноцінності та меншовартості. Проте, навіть палкий ліберал-політик, Альфонс де Ламартин ,змушений був визнати:„ Принцип нації панує в людей над принципом внутрішньої свободи. Народи охочіше б згодились втратити свої ліберальні досягнення, аніж втратити свої ім'я і землю".

Неперевершена народна творчість створила багато назв для тих, хто любить звеличувати чуже і принижувати рідне: хрунь, перевертень, відступник, зрадник, запроданець, іуда, яничар, манкурт. Радянський окупаційний режим, знищуючи еліту нашої нації, ліквідовуючи кращих з кращих, залишав придатний матеріал для формування Homo Sovieticus. Людину, для якої байдужими є історія, мова, традиція, культура, кров, антропологічні особливості українця. Кожний з названих елементів етнічної нації ліберали із рештками комуністів намагаються знищити.

Історія. Не знаєш історії - не маєш майбутнього. Будь-яка нація, що прагне бути суб'єктом геополітики, повинна всіляко популяризувати свою звитяжну історію. Ліберали ж весь час вишукують якісь аргументи проти нашого минулого. Відповідно до їхніх висновків, ми повинні покаятись за те, чого не робили, вибачатись за національних героїв, засуджувати справедливі відплатні акції

Мова. Феноменальна особистість, митрополит Іван Огієнко, мовознавець і педагог, до якого лібералам, як грішнику до раю, писав: „Найцінніший ґрунт для духовного виховання сильного характеру - то рідна мова. Пильнуйте ж виховувати такі потрібні для нації сильні характери, виховуючи дітей тільки рідною мовою. Особа, ще не зросла на рідній мові, загублена для нації, бо ціле життя буде безбатченком. І справи рідної нації будуть їй чужі." Ось чому так ліберали намагаються звести функцію мови лише до комунікації, витіснити українську мову з усіх царин суспільного життя, обґрунтувати, що скільки знаєш мов, стільки ти людина. До речі, про такі намагання „поліглотів" виховувати дітей двома чи трьома мовами, визначний український педагог, Костянтин Ушинський зазначив: "Бідні діти, яке страшне вбивство вчинили над вами ваші занадто дбайливі батьки: вони не тільки позбавили вас Батьківщини, характеру, поезії, здорового духовного життя, а й з людей перетворили вас на ляльок для потіхи собі, на вимогу моді" І ще: „Коли зникає народна мова - народу більше нема! Вимерла мова в устах народу - вимер і народ."

Традиція. Під приводом внутрішньої свободи і толерастії, ліберали руйнують традиційні духовні цінності нації. Зокрема, найбільше дістається такому соціальному інститутові, як сім'я. Сім'я - це найменший, але найважливіший осередок нації. Це клітинка з якої складається нації. Окрім того, що популяризуються різні статеві збочення, формується культ так званого „вільного кохання". Коли де хочеш, з ким хочеш і коли хочеш. Поняття чоловічої честі та дівочої гідності нівелюються. Масовим стають розлучення. Поняття церковного шлюбу називають атавізмом. Хто зрадив в подружжі той легко зрадить націю. Батьки - головні природні вихователі. Негативним наслідком економічної політики лібералів є „соціальне сирітство", коли батьки на заробітках, і дитина, при живих матері і батькові, сирота, Виховується молоде покоління, „котре вибирає пепсі", на дегенератах а-ля „бригада" і „бумер".

 Українська культура тепер звелась до шароварщини, пасічнитва і гончарства. З приємністю потирають ліберали руки і пропонують модерне мистецтво, яке викликає в інтелігентної людини сміх або огиду.

Кров. Тисячі українок загнані за кордон займатись проституцією, зрозуміло, що здорових дітей вони нам не народять. Чоловіча частина масово спивається і ліберальна пропаганда пояснює, що це нормально, нам треба тільки розвивати „культуру пиття" і все буде гаразд. Генофонд нації знищується безвідповідальним ставленням представників нації, через сформовані стереотипи у ЗМІ, до свого здоров'я.

Підсумовую викладене висловом французького правого інтелектуала Аллена де Бенуа про лібералізм: "Лібералізм толерує все, але по справжньому не поважає нічого". Найприкріше, що під впливом ліберального мракобісся, втрачаємо покоління молодих українців. Влучно зауважив Т. Шевченко: „А тим часом перевертні Нехай підростають Та поможуть москалеві Господарювати, Та з матері полатану Сорочку знімати. Помагайте, недолюдки, Матір катувати."

Як український націоналіст дивлюсь у майбутнє з оптимізмом. Вірю ,що наша українська нація здолає всі труднощі. В державі запанує титульна нація. Українець матиме змогу зреалізувати себе як особистість. Кожний представник нашої великої нації з гордістю говоритиме „Я - українець". Ліберальна облуда спаде з очей українців. Україна стане наддержавою і визначатиме геополітику у світі.

До нових зустрічей! Слава Україні!

P.S. Це мій останній запис у блоґ за травень. До кінця місяця буду в Ризі на навчанні. Обов'язково напишу свої враження про Латвію. Під час перебування в цій країні спробую зустрітись з місцевими націоналістами та українською громадою. Поцікавлюсь, як на практиці вирішене „російське питання", як функціонує таке місто, чи є проблеми з теплопостачанням, які особливості місцевої економіки.  Про це все при наступній зустрічі.