Вузькі погляди чи широкі погляди вузьких очей

Недолугість економічної політики нинішньої влади немає сенсу оцінювати, тому що це вкрай банально. Натомість виникає питання, а що ж буде, чи то пак, що уже відбувається.

Поки олігархи примножують капітали, а політики ділять поділене - світ дуже динамічно рухається (читай котиться). При цьому, очевидною є потреба Європи в інтеграції до неї України. Не політична, а економічна. Робоча сила, генофонд, ресурси, земля і т. д і т. п.

Інтеграції не буде, тому що зірки не ляжуть (чи карти, чи фото, чи особи, чи…). Однак всі українські олігархи будуть у Європі і з кожним роком все більше і капіталом, і тілом та душею. Ніхто їм таку можливість не обмежить.

Україна за два роки стане країною надзвичайного майнового розшарування та олігархічно-клановим шматком на задвірках цивілізації. Саме тому уже зараз вона є в полі зору Китаю. Уклавши низку угод з Росією КНР буде мати спільні інвестиційні фонди та програми. Тут буде відносний паритет.

Натомість Україна буде китайським економічним полігоном. Все розпочнеться зі скуповування українських державних боргових зобов’язань. Вдале облаштування цієї оборудки буде стартом. Зважаючи на загравання влади з Китаєм, очевидним є той факт, що саме ця країна швидко замінить для України МВФ.

Через років п’ять – десять частина українських активів, банків, інфраструктурних об’єктів буде в руках китайських корпорацій (або російсько-китайських). До речі, капітал одної нафтопереробної корпорації Китаю рівний сукупному капіталу усіх українських підприємств разом узятих. На фоні такої недооцінки ми перетворили економіку на дешевий, але ласий шматок.

Поки Європа носитиметься з бюджетними, банківськими кризами в Україні можуть розгорнутися великі китайські експерименти. Чи буде це благом для України. Скоріше ні. До 2020 року ми можемо залишитись з 36 млн населення. При цьому працюючих українців буде 10 млн, а пенсіонерів 16 млн. Виїзд українців за кордон уже зараз вийшов на пріоритетні місця в опитуваннях. При цьому проникнення китайських фахівців може витіснити українських лікарів, інженерів, фахівців-аграрників, зрештою простих робітників. Живучи у Монголії і спостерігаючи за роботою китайців я переконався, що жодна нація не здатна буде ніколи з ними конкурувати у працелюбності, працездатності та вмінні проникати у всі структури, органи управління. Китайські фахівці  завдяки українським ресурсам посадять Європу на голку тотальної залежності від усього, що тільки можна продукувати.

Виглядає сюрреалістично. Однак у процесі перемовин з українською владою китайці жадали саме цього. Вільні капітали у кілька трлн. дол. будуть переміщені з Китаю. Питання лише одне – куди? Частина розміщена у США, частина розміщується у Європі. Китайці поспішають, тому що для них зараз зоряний час. Часу у них рік – два. Такий шанс може не повторитись. Влада Китаю вже зробила кілька відповідних заяв та здійснила кілька кроків.

Звичайно, альтернативою є рух України в Європу, але здається поки українці зберуться, то китайці зреалізують всі свої задуми.