«Я не боюсь, щоб мене знімали, бо нічого не хочу вкрасти»

У Львові запускають міську відеосистему розпізнавання облич. Як працюватиме?

СуспільствоZAXID.NET LIVE, 10 жовтня, 21:24 4024 2

Для будь-якого великого міста питання безпеки його мешканців і гостей є одним із ключових пріоритетів. Львів у цьому сенсі не є винятковим: окрім звичної поліції, у нас діє муніципальна дружина, мерія активно впроваджує автоматичний відеонагляд на вулицях і площах міста, в тому числі – і з можливістю автоматичного розпізнавання людських облич і номерів автомобілів. Як працює уся ця система, поговоримо сьогодні з керівником управління безпеки міста Юрієм Ділем. Доброго вечора, пане Юрію.

Доброго вечора, пане Олегу.

Система розпізнавання облич – це ж щось нове для Львова. Відеокамери і раніше були, але як це тепер має працювати? Розкажіть.

Одразу скажу, що розпочали процес ми у Львові з 2015 року. Першими були встановлені камери оглядові, далі – камери визначення номерних знаків (ми їх щороку збільшуємо). Минулого року і цього року тестували камери розпізнавання облич. Це трошки інші камери, ніж розпізнавання номерного знака, тобто вони працюють в інших координатах: вони розпізнають геометрію лиця – це вже сама автоматика спрацьовує.

Камери розпізнавання облич ми тестували в центральній частині міста, де є найбільший потік людей. Камери розпізнавання облич розпізнають обличчя або з якоїсь бази даних, тому що ми йдемо до того, що в нас будуть всі дані оцифровані – паспорти оцифровані і всі зображення теж.

І ви використовуєте якісь бази даних?

Ми не маємо права їх використовувати на сьогоднішній день. Ми можемо ці обличчя, які ми знайшли, заливати в базу даних і порівнювати з тим, хто є, наприклад, в розшуку. Як воно на сьогоднішній день працює? Є особа в розшуку або особа, яка, скажімо, загубилася. В нас є її фотографія, ми задаємо на сервер ці дані (тобто фотографію).

На ваш сервер?

Так, він є спільний з поліцією, поліція до нього має доступ – це навіть безперечно, тому що місто не має права такого робити. Ми просто допомагаємо в даному випадку поліції, тому що розуміємо, що це є і для нас, а не тільки для них. Відповідно, по базі даних ця фотографія зі всіх камер, які записують обличчя, вона опрацьовує це на сервері – і відбувається розшук. Це один момент.

Другий момент. Якщо особа вже була десь внесена в базу для пошуку, камера має сама в собі процесор, аналітику і все решта. Вона бачить цю особу, тому що камери дуже багато фотографій роблять за секунду – є камери, які роблять за секунду 60 фотографій. Тобто коли йде потік людей, вони всіх встигають сфотографувати, зауважити. І тоді вже опрацьовує, ясно що, сервер.

Тобто ця система тоді сигналізує вам чи поліції?

Так, вона сигналізує нам і поліції, що ця особа, яка загубилася, знаходиться тут або зараз там переходить дорогу. Можна шукати як з архіву (я оце маю на увазі – тобто десь була ця особа), і можна шукати онлайн, тобто задавши, де вона зараз буде, це особа. Тому що різні потреби є для поліції.

А скажіть, будь ласка, хто матиме доступ до цих даних? Тому що я розумію – людина в розшуку. Але можна просто задати людину – вам цікаве її місце перебування, як вона пересувається…

Право завдання чи поставлення, як ми кажемо, в розшук має тільки поліція. Це їхня прерогатива – і номерні знаки, і обличчя. В будь-якому випадку, це тільки поліція. Ми маємо можливість зберігати ці дані, але витягувати ці дані і онлайн робити пошук має право тільки поліція.

В поліції є багато відділів. Ми про це знаємо: є відділ кримінального аналізу, відділ оперативних зв’язків, відділ розшуку, відділ слідства. І для всіх відділів є окремо зроблені паролі і доступи до сервера нашими спецфахівцями. Тобто вони розуміють, і ми розуміємо, і система розуміє, хто в даний момент заходив і що шукав.

Ви кажете, паролі доступу – це ваші фахівці. Тобто якщо вони створюють для поліції коди доступу – то, очевидно, вони мають можливість і самі…

Ні, система настільки проста, що якби хтось хотів окремо чи не маючи на це права щось зробити – воно відразу показує, з якої ІР-адреси. Тому що система, в даному випадку, замкнена в собі, але вона відкрита між собою. Тобто є серверні потужності в Національній поліції, є серверні потужності в нас, ми зберігаємо зображення 30 днів – але опрацювання відбувається спільно, так само, як і розташування камер.

Ви кажете, що тестували в центральній частині міста. Були якісь цікаві випадки? Виявили щось – можливо, людей у розшуку?

Людей в розшуку – ні. Виявляли тих, скажімо, маленьких, які були підозрювані за хуліганські якісь дії, за крадіжки якихось дрібних речей. Тобто дрібні хуліганські дії.

А зниклих? Бо часто в соцмережах повідомляють – зникли люди…

Так, по зниклих у соцмережах ми співпрацюємо зі всіма соцмережами, які є: читаємо, опрацьовуємо і ми, і поліція – це однозначно. Як тільки появляється людина в розшуку – відразу стараються орієнтовне місце розташування її зрозуміти, де вона востаннє була, і від цієї точки одразу включаються всі камери довкола.

Такі системи працюють десь в інших містах України?

В містах України… Зараз воно працює ідеально – це в аеропортах. Для прикладу, в Борисполі працює в ідеал, тому що це вже закритий проект.

Так, це стратегічні об’єкти, це зрозуміло.

Так, це стратегічний об’єкт. І в Києві теж працює – але на такому етапі, десь приблизно як в нас. Тобто не величезна кількість камер. Там є дуже велика, там декілька тисяч камер – бо це Київ, звичайно. Але доналаштовуються ці бази даних, тому що єдиною проблематикою є те, що мусить бути все оцифроване. Фотографію, коли ти фотографуєш і передаєш як зображення, – це є один матеріал і один формат. Коли вона оцифрована, ця фотографія – це зовсім інше. І тоді система набагато швидше це розпізнає і дає пошук.

З одного боку, Конституція гарантує право на приватне життя – а тут є ніби як втручання в приватне життя. І в багатьох країнах світу йдуть різні дискусії з цього приводу. Нещодавно Сан-Франциско стало першим містом у Штатах, де заборонили цю систему, тому що вважають, що це є втручання в приватне життя.

Є такі речі. Для прикладу, якщо камери відеонагляду встановлені в публічних або громадських місцях – про це повідомляється, і про це людина повинна сама розуміти, тому що вона – в публічному місці.

Як це повідомляється? Табличка, великий білборд?

Можуть бути таблички, можуть бути білборди. Для прикладу, Одеса вздовж набережної – тому що теж були скарги. В нас таких наразі немає, але ми розуміємо, що мешканці попадають під камери і кафе, і ресторанів. Тому що кафе і ресторани мають свої приватні камери (чи магазини) перед входом.

Але це є їхня територія.

Так. Тут питання, що коли вона в публічному місці – людина повинна розуміти, що коли вона в публічному місці, її можуть знімати на телефон, хтось може знімати здалека, а вона попаде. І власне тут є питання – якщо особа звертається: «Я побачив себе на екрані в якомусь там відеоролику – я би не хотів, щоби це було». То цей фрагмент, де є ця особа, – він ретушується, є спеціалізовані програми. І навіть якщо це, допустимо, дипломатична реєстрація чи це іноземець – інколи при використанні такого матеріалу (тому що це вже відзнятий відеоматеріал, це вже можна опрацьовувати), відповідно ретушуються інші особи – залишається тільки те, що було в розшуку.

То я правильно розумію, що у Львові будь-який мешканець може звернутися і сказати: «Я не хочу, щоби ви мене знімали ні в центрі, ні на околицях, і ви мене ретушуйте»?

Погоджуюся з тим, що він не хоче, щоб його знімали, і «ви всюди мене ретушуйте». Ми розуміємо прекрасно, що на сьогоднішній день системи, яка розпізнає тільки його всюди, і будуть всюди його ретушувати, фактично немає – це тільки коли йдуть якісь справи, де воно появилося в суді або публічно і так далі.

Але в будь-якому випадку ви будете накопичувати цю інформацію про конкретних людей, львів’ян законопослушних, як вони пересуваються. Ситуації ж різні бувають, ви розумієте – може, людина від дружини ховається.

Є питання інше – є положення, які прийняті в містах, і в нас теж: положення про відеонагляд, де ми попереджаємо ухвалою сесії всіх мешканців, що у Львові працює система відеонагляду в публічних і громадських місцях. Відповідно, ми повідомляємо про це всіх.

Тобто ви вказуєте якісь зони? Є якісь зони, де працює, де не працює? Чи загалом?

Ні, ні, немає. У Львові і в декількох містах України взагалі немає розуміння в мешканця, де можуть бути камери, переліку камер. Тобто вони – тільки в публічних місцях.

Але ви кажете: «В Києві більше камер, в нас менше камер». Ви накриваєте цим відеонаглядом все місто?

На сьогоднішній день є зовнішніх камер 170, до кінця року їх буде більше 500. Закриваються всі заїзди, всі виїзди в місто – мається на увазі, відеонаглядом для визначення номерного знака. Покриваємо всі парки – парк Знесіння, парк Високий Замок, парк Богдана Хмельницького. Усі основні площі, перехрестя, тому що відеоматеріалу поліція отримує дуже багато. Для прикладу (просто для розуміння цифри), на сьогоднішній день камери визначення номерних знаків закачують в систему пам’яті сервера близько 250 тисяч номерних знаків за добу.

Це всі автомобілі?

Всі автомобілі, які заїжджають, виїжджають. Може декілька разів один автомобіль попасти – і так воно і є, тому що він заїхав, наприклад, з однієї вулиці, виїхав з іншої – і він всюди попадав на камери. Якщо автомобіль викрали, ми можемо потім по цьому побудувати історію, де він їхав.

То чому трапляються такі випадки, коли збили людину – і водій утік із місця ДТП?

Не всі закриті ще перехрестя. Фахівці, котрі розробляють для місць (й іноземні фахівці – і з Європи, і з Ізраїлю), які розробляли поради для міста – ми їздили багато, і дивилися багато міст як приклад – радять, що у Львові, із їхніх передбачень, має бути не менше 1500 камер. Туди входять і оглядові для великих площ, і номерні знаки, і для облич. Тому що для облич ми розуміємо – це мають бути ворота в місто, тобто це всі вокзали, аеропорт, звичайно, це автобусні станції, це масові скупчення людей.

Тому що навіть якщо я – законопослушний мешканець, а поруч мене (не дай, Боже) з’явився той, хто може мене обікрасти, і про це стало відомо в той момент поліції – це вже для мене є добре. І я цього не боюсь, щоб мене знімали, бо я і так нічого не хочу вкрасти.

Я правильно розумію, що вже вокзали обладнані, так?

Залізничний вокзал, для прикладу, – основні ворота в місто – цього року буде закритий, тому що йде зараз реставрація його, з вокзалом все погоджено. Аеропорт вже давним-давно закритий. Цьогоріч ще обидві автостанції, котрі як сателітні приймають міжміські автобуси, теж отримають відеонагляд.

Просто за залізничний вокзал цікаво, бо відомо про існування цілих груп кишенькових злодіїв, які там працюють.

Так завжди був відеонагляд. Дуже, до речі, багато звернень щодо кишенькових злодіїв, і ми звертаємося завжди і до поліції, й організовують рейдові групи. Бо в них вже стара система відеонагляду – це зрозуміло, вона аналогова. Зараз вона поміняється на цифрову. Ми разом, спільно виділяємо кошти від міста для того, щоби із залізничним вокзалом (бо це вже територія не міста, а територія держави) разом встановити в них систему відеонагляду.

Ми ще перед ефіром говорили про те, що ви створюєте якийсь новий ситуативний центр. Як це виглядатиме?

Цьогоріч вирішили…

Це отак багато камер, так?

Так, це отак, як зараз в нас є на екрані. Цьогоріч вирішили зробити такий швидкодоступний ситуативний центр теж і для патрульної поліції. Для того, щоби була в них самих можливість пошуку.

А в них хіба раніше не було?

Є ситуаційний центр на Григоренка – тобто в Головному управлінні національної поліції. Тому що туди сходяться всі дзвінки 102, і вони вже роздають завдання всім екіпажам. Там є, скажімо, двоє чи четверо осіб, які опрацьовують, сидять перед камерами. Нереально одній особі дивитися одразу 20–50 камер і так далі. У зв’язку з тим, що тих камер буде 500, буде розділено можливості дивитися.

Для прикладу, патрульна поліція завжди буде дивитися центр, Перфецького, Довженка – або то, що прийшло по масовому заходу по заявці. Національна поліція, криміналісти, оперативники дивляться собі, скажімо, Левандівку, Сихів, ще щось. Завжди буде видно в системі, хто зараз дивиться – камеру для них буде видимо, для чергового, який може управляти. І будуть поставлені пріоритети. Якщо, допустимо, оперативний працівник для чогось розвертає камеру і починає дивитися щось інше, бо йому це потрібно…

А вони дистанційно зможуть керувати цими камерами?

Так. Тобто пріоритет керування буде, скажімо, в поліції. Коли вступає в роль антитерористичний центр Служби безпеки України – стає пріоритет у них. Тому що антитерористичний центр на Вітовського в СБУ теж має свій відеомоніторинг. Вони дивляться, вони бачать, мають теж доступ.

А всі ці дані – вони якось об’єднуються? Поліція, СБУ, ваш ситуативний центр?

Так, вони об’єднуються на двох серверах, де зберігаються в зв’язку з тим, що мусить бути два в разі втрати інформації або втрати живлення. Хоча і там є аварійне живлення, і тут. В разі (не дай, Боже) якихось подій система закрита – вона не має виходу в інтернет зовсім, її неможливо зламати, тому що вона не виходить нікуди, але вона між собою зв’язана.

Дивіться, якщо стосується витоку інформації…

Є різні види витоку інформації.

Стосовно того, що є ситуативний центр у поліції, то було (принаймні в журналістів) багато підозр, що інформація звідти прямим потоком йшла в соцмережі.

Хтось фотографує, зливає і так далі... Для того є питання, власне, обладнання для ситуаційного центру: це, що я вже казав на початку – видно, хто дивився в даний момент, за яким столом. І є, звичайно, графік, хто це міг дивитися.

Ну, видно – але це все одно десятки людей одночасно.

Так, і стоять камери в ситуаційному центрі – тобто бачать працівників. Керівник ситуаційного центру чи черговий – він бачить, що робить працівник: чи він знімає на телефон, чи не знімає. В декількох країнах, до прикладу, заборонено використання мобільного телефону, якщо ти працюєш у ситуаційному центрі. Тільки службовий. Щоби не було, розумієте самі, якихось там зроблено скріншотів, передачі інформації. Ми маємо таких випадків по Україні дуже багато – і десь оперативні працівники, і десь, ясно що, за гроші... Це є людський фактор.

Щоби цього уникнути, систему зроблено таким чином, що чергові бачать, і хто в них налаштовує систему – він бачить, хто зараз сидить за комп’ютером. Кожен має свій пароль, логін. Тобто він ввійшов – ми розуміємо, хто це.

У скільки це обійдеться для міста, цей центр?

Загальний проект? Я не готовий сказати, скільки окремо сам центр. Загальний проект на цей рік – це 18 мільйонів гривень.

Це з міського бюджету?

Так. Це ми пройшли комісії, ще одну частину навесні, другу влітку. І зараз, по мірі того, як ми вже встановлюємо, іде налаштування, іде перевірка включення до системи поліції – тому що нам важливо, щоби бачила ці камери поліція. Місто для чого може це використовувати? Для прикладу: для громадського транспорту, для розуміння, чи в нас чисті дороги, оглядові камери.

Щоби відстежувати затори.

Так-так-так. Відстежувати затори – власне що патрульна поліція. Ми розуміємо, що час пік і перехрестя, скажімо, Садова–Кульпарківська, Кульпаківська–Любінська – є затор.

У час пік у нас всі перехрестя такі.

Це дуже добре, що ми бачимо, що є затор. Є, фактично, на 2020 рік автоматизація всіх світлофорних об’єктів у місті Львові, і ми розуміємо, що якщо є на Кульпаківській затор – відповідно, Люблінську зменшити кількість зеленого світла (мається на увазі посекундно), і збільшити Кульпарківську, щоби розтягнути корок. Або виїхати на місце патрульному поліції – не треба дзвонити 102, бо вони це будуть бачити самостійно.

А як поліція буде визначати – «тернулися» дві машини чи люди двоє агресивно говорять між собою на вулиці.

Чи треба виїхати?

Чи це вже кримінал, чи ще ні?

Тут поліція вже визначає.

По відео?

І по відео теж. Бо є дуже багато ДТП – дуже багато, сотні цьогоріч записаних і переданих поліції (і поліція сама їх бачить) – дуже багато якого характеру? Що вже приїжджають постфактум, правда ж? І дві машини нарізно стоять: незрозуміло, хто був правий, хто їхав на жовте, хто на червоне. Тут спрацьовує відеоматеріал – чітко видно, як хто їхав, хто перетнув…

Тобто постраждалі можуть звертатися до вас?

Постраждалі через поліцію звертаються – тому що мусить відкритий бути або ордер, або справа, або аварійна справа ДТП. Вони звертаються до нас і отримують запис, як тільки дозвіл дає поліція. Тільки таким чином. Особисто, приватно ніхто не може отримати відеоматеріал.

Зрозуміло. Давайте ще коротко я хотів би запитати про муніципалів – Муніципальна варта, яка вам підпорядковується. Скільки їх є загалом у вас?

На сьогоднішній день іде переформатування повне, тому що такі виклики часу. Ми зрозуміли, що на сьогоднішній день давати великий напір на те, що займаються охороною, – це треба десь відпустити. Є багато компаній у Львові, сотні, і треба такі об’єкти відпускати на аутсорсинґ. Важливі комунальні об’єкти – такі як адміністрація, ЦНАпи – вони залишаться, можливо, за муніципальною вартою. На початок року було 350 муніципалів, до кінця року буде 210 працівників.

Тобто ви скорочуєте?

Ми скорочуємо штат, переводимо їх на інші компанії, радимо, тому що це наші працівники. Тобто без роботи люди не залишаться. Основною функцією Муніципальної варти залишаться евакуатори, заїзд у пішохідну зону, патрулювання виключно (можливо, дійдемо і до цілодобового режиму) центральної частини міста, відділ проведення рейдів (тобто це рейди, де є незаконна стихійна торгівля – не бабусі з дідусями).

Окей, я зрозумів. Тобто, напевно, нам доведеться ще раз зустрітися на тему «муніципалів», бо вона така обширна.

Однозначно.

Цього разу вийшло більше поговорити про відеонагляд. Нагадаю, що сьогодні у студії ZAXID.NET LIVE був начальник управління безпеки міста Юрій Діль. Мене звати Олег Онисько, побачимося.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук