«Я не йду від партії УДАР – я її веду»

Оксана Юринець є однією з найбільш яскравих жінок у львівській політиці. І після завершення минулого року її каденції у Верховній Раді продовжує активно працювати у політиці. Зараз вона кандидує на посаду голови Львівської ОТГ від партії УДАР – і сьогодні Оксана Юринець є гостем студії ZAXID.NET LIVE. Вітаю.

Вітаю вас.

Політика не відпускає вас?

Ні. Я вважаю, якщо ти вмієш, знаєш і можеш, то гріх не робити цього для своєї країни. За десять років політик має сформуватися, для цього потрібен час. Скажу більше: я не йду від партії УДАР – я веду партію УДАР у Львівській області. Окрім того, веду ще 36 осередків, які йдуть і до обласної, і до міської ради – це наші команди політичної партії УДАР.

Ви сказали «політик формується». Зрештою, в політиці ви вже більше десяти років, по-моєму.

Рівно десять було у вересні.

Тобто ви вже якось сформувалися і вважаєте, що готові очолити місто?

Скажу вам більше – що я з політичною партією УДАР починала, в ній і залишаюся. Так, був 2014 рік, коли ми показали, що нас об’єднує синьо-жовтий прапор – і тоді найголовнішим для політичної сили УДАР був національний інтерес, була побудова армії, тоді необхідний був порятунок країни.

Але ви знаєте, кожного разу це була можливість працювати для країни. Чому? Тому що політична партія в центр завжди ставить людину – це і залишилося. І це є прикладом того, як мають діяти політичні сили, коли твої кольори не змінюються, коли це один бренд, який був, і коли це певна якість політики, яку можна було показати за цей період часу.

Ви так акцентуєте на тому, що не міняли партії і це УДАР. Коли ви влітку минулого року балотувалися до Верховної Ради, багатьох здивувало, що ви не йшли від «Європейської солідарності» , адже п’ять років були у їхній фракції БПП…

Але БПП не йшов на вибори, ви ж це знаєте.

Просто перейменована партія – яка різниця?

Ні, це не перейменована партія. Я думаю, що це вже були абсолютно великою частиною інші люди. І на львівській політиці з’явилися інші люди, які кандидували від «Європейської солідарності».

Я завжди була членом команди – команди політичної сили УДАР. І 37 депутатів у Верховній Раді у фракції Блоку Петра Порошенка – це було таке плече сили і рівноваги для того, щоби приймати правильні рішення, для того, щоби відстоювати національний інтерес і творити дуже багато всього. Навіть що стосується фізичних осіб-підприємців, яких захищали. Не стало УДАРу – не стало і захисту.

Тому дуже багато є моментів, яких сьогодні реально Україна, навіть окремо кожен регіон, потребує – потребує сьогодні УДАР у. Знаєте, «настав час УДАРу» – це було в 2012 році гасло з’їзду. Бачите, навіть сьогодні це гасло є популярним. І надалі його піднімають – може, замінюють якісь слова, але воно далі є.

Тому для нас сьогодні дуже важливі не політичні домовленості, а виключно робота на громадян – на львів’ян, на киян, полтавчан і всіх інших тих наших команд Івано-Франківська, Тернополя, які йдуть сьогодні у місцеве самоврядування. В 2010 році ми також починали з місцевого самоврядування. І будучи тоді головою фракції у Львівській обласній раді, маючи трьох депутатів, – інколи ми, три депутати, були більш голосними, ніж 43 депутати провладної партії в той час.

Питання ж не в голосистості, а в ефективності і рішеннях.

А в якості, звичайно. Власне, що навіть якщо ви прослідкуєте проекти рішень, які приймалися під час дуже важливих часів, і січня-лютого місяця в обласній раді, ви побачите, що якщо приймалося п’ять, наприклад, проектів рішень в обласній раді, то на трьох із них перший підпис стояв саме голови фракції УДАР Оксани Юринець. Це дуже така важлива довідка – тому що це говорить про певну якість. Те, що в 2014 році Верховна Рада – це було, знову ж таки, таке рішення команди на той момент.

Дивіться, ситуація – принаймні якщо виходити з риторики партії ЄС чи фракції, в якій ви там були…

Ні, фракції ЄС не було.

Добре – БПП. Зараз так само дуже критичний момент і важливий для об’єднання. Але УДАР іде окремо. І ви йдете окремо, кандидуєте – чи боретеся, конкуруєте – з іншим кандидатом від тепер уже ЄС.

Дивіться, спроба стати головою міської ради, а сьогодні вже головою об’єднаної територіальної громади, в мене ж не перша.

Так, у вас це вже друга спроба.

У мене вже 2015 рік був, і сьогодні це вже друга спроба. Ну, знаєте, є президенти Сполучених Штатів, які за сьомим разом ставали президентами – і все одно ставали президентами в історії. Але я скажу наступне, дуже важливе: для мене це зараз як приклад того, що ми мали угоду, якої дотрималися, і не було жодного нарікання, що ми не дотримаємо слова. Натомість якщо об’єднання хтось розцінив як поглинання чи там знищення – ми показали, що такого не може бути.

А хтось так розцінював?

Ну, станом на сьогодні ситуація, коли УДАР іде окремо – напевно, це певні висновки, бо нас добре вчили. Але те, що ми вміємо об’єднуватися – це, напевно, єдиний досвід в українській політиці, який показав у 2014 році, коли були абсолютно беззаперечні шанси мати тоді абсолютно всю відповідальність і робити ці кроки, яких потребувала країна.

Ну, в 2014 році фактично всі об’єдналися.

Але тоді країна дуже потребувала цього об’єднання. І я вважаю, ця коаліція, яка була сформована, зробила дуже багато правильних, позитивних речей.

Натомість ми бачимо приклад 2019 року, який ви правильно згадуєте. Є політичні сили навіть місцевого рівня нашого, які об’єднувалися виключно для того, щоби пройти до парламенту. Наша мета була – творити країну, творити державу, а не об’єднуватися заради виборів чи заради отримання певних дивідендів у короткому періоді часу, просто під час виборів.

Але які дивіденди? Депутатський мандат – це інструмент творити добро.

Власне. Тому я хотіла би запитати, для чого об’єднуються перед виборами, а потім після виборів зразу через пів року розходяться і говорять «ні, ми дві різні політичні сили».

У нас був певний час п’яти років спільної роботи. Далі я думаю, що це наступний етап, який сьогодні проходить політична сила УДАРу, – дуже сильне підкріплення, посилення команд. Бо я зараз тільки повернулася з Яворівського району, завтра це буде Жовква, Рава-Руська – і просто бачу, наскільки є сильні, потужні люди, які в політику, до речі, йдуть вперше, але вже дуже професійні, якісні і які дуже дбають за свої території.

До речі, ці всі об’єднані територіальні громади, реформа децентралізації дуже насторожує. І для мене як голови парламентської делегації в НАТО у восьмому скликанні дуже важлива сьогодні територіальна оборона, якість у парламентах місцевих дуже важлива. Тобто у всіх цих ОТГ, у Львівській обласній, міській радах мають бути люди свідомі, які будуть захищати інтереси України – і які будуть розуміти, наскільки важливе місто Львів, яке називають душею, для того, щоби цілісною була ціла держава.

От ви були в парламенті. Можете сказати, що за цей час ви особисто зробили для Львова? Зараз це важливо. Я розумію – для країни загалом, але що для Львова?

Для Львова скажу так. Моя депутатська діяльність – це 204 зареєстровані законопроекти, із яких 44 стали чинними актами. Це законопроекти, які допомогли конкретно львів’янам. На жаль, Львів не скористався. Тому, напевно, і моя спроба стати головою є дуже важливою сьогодні у виборчому процесі – і показати, що ці закони мають так само працювати на Львів. Це є електронний квиток, яким скористалися, наприклад, Тернопіль, Франківськ, але не скористався Львів.

Ну, там нема електронного квитка, немає цієї системи. Там є валідатори.

У мене є класний приклад «карти киянина», за якою маршрутні таксі возять людей – вони не збирають грошей. Тобто це транспортне перевезення в місті, коли діти шкільного віку, пенсіонери їздять безкоштовно, ніхто їхньої гідності не принижує.

У нас так само безкоштовно.

На жаль, у нас проходить дуже багато таких етапів, де дуже багато є непростих речей, з’ясовувань ситуацій. Я вам скажу, що пройшовшись вулицями, ви запитаєте і побачите чи учасника бойових дій, чи ще якогось, які терплять зі свого боку (я вважаю, що це є певна дискримінація) тільки через те, що там кількість [пасажирів] не така переважає. А там просто спрацьовує електронна фіксація. В нас так само і GPS, і всі інші речі можуть бути.

На цю ж «картку киянина», яка би мала бути і «карткою львів’янина», так само можна скористатися і 50% знижки в аптеках. Плюс є певні програми для людей, яким більше 70, 80 чи 90 років – так само це набір ліків, які є необхідні і виписані безпосередньо лікуючим лікарем для того, щоби їх купити.

А хто буде компенсувати цю різницю – 50% знижки?

Я вам скажу більше. Знаєте, що сталося, коли Київ порахував усі пересування, переміщення і перевезення? Він зрозумів, що це не такі великі гроші, коли це все облікувати. Тобто виведення в прозорий спосіб обігу цих ресурсів показує, що це навіть менше, ніж зараз дотується. І це, повірте мені, дуже ефективно.

Крім того, соціальний хліб – там ніхто не буде голодний. Насправді це дуже вимушена форма, я так розумію, піклування міста про літніх людей, для тих киян, які мають цю «картку киянина», які підпадають під цю категорію, які потребують якоїсь додаткової уваги до цієї потреби щоденної. Воно фактично відводиться від якоїсь постійної зарегульованості чи відвідуваності соціальних служб. Воно працює. І дуже важливо, щоб у нас запрацювало це у Львові. Ми тривалий час цього не робимо.

Львів має бути комфортний не лише для наших гостей. Він має бути і безпечний, він має бути, в тому числі, комфортним для тих мешканців, які тут проживають.

Тобто я правильно розумію, що ви зараз проводите зустрічі в дворах, і вам львів’яни кажуть, пенсіонери – «погано живемо, хочемо так, як у Києві»?

Я вам скажу більше: не всі знають, як у Києві. Вони про Київ знаєте, коли почули? Єдина комунікація для України була найбільш ефективною – це коли Віталій Володимирович [Кличко] комунікував по результатах перебігу тих подій, які відбувалися під час пандемії. І власне тоді скомунікувати так правильно з людьми зміг київський голова. І не тільки для Львова, це показало для всієї України здатність, можливість, мобільність – безпеки в першу чергу. І тих дев’ять нових лабораторій, які було придбано для того, щоби визначати, наприклад, зразу ж…

Це чудово, Київ – гарний приклад. У нас був перед вами кандидат Кошулинський, то в нього основний приклад – це Тернопіль і Хмельницький, де його однопартійці є мерами. Це все чудово. Але у Львові невже така погана були поінформованість у коронакризу?

Дивіться, я просто рахую інше – що площа, кількість людей і ресурс, які є у Києві і у Львові, має шанс і можливість зробити все те саме у Львові. Але цього всього не було. І не було закуплено лабораторій перед початком пандемії. І було дуже багато речей, які, я вважаю, сьогодні мало би бути змінено.

Перед початком пандемії [про неї] ніхто не знав.

І насправді не тільки про Київ. Київ – це столиця, і не треба цього цуратися. В нас Україна – унітарна держава зі столицею у Києві. Але Львів – це особливе місто, це освітній центр, який мають принаймні використовувати. Мені, наприклад, сумно, що сьогодні Львів не має історико-архітектурного плану, Львів не має генерального плану.

От давайте ближче до цього. Яка конкретна програма, які конкретні кроки ви як кандидат пропонуєте львів’янам?

Конкретні кроки? В першу чергу через те, що немає інфраструктури – наприклад, дитячих садочків нових, яких у Києві з’явилося за шість років 28 нових. Немає нових шкіл – а це вісім нових, які з’явилися у Києві. Вони можуть бути у Львові. З точки зору забудови…

А ви стежите за демографією Львова і Києва?

Я вам скажу навіть більше – навіть стежу за тим, скільки забудовується житла. У минулому році Львів вийшов на перше місце, обігнавши Київ. І ми бачимо, яка територія Києва…

Ні, ми бачимо по кількості мешканців, які фізично присутні у Львові – ніби десь так само…

Я живу в районі Малоголосківська, тобто це район Варшавської.

Так, це жахливий район.

І там забудовано так, що сьогодні вуличками, які є на одну машину, намагаються зробити розв’язки. Насправді про ці дороги ніхто не дбав. Мені як народному депутатові довелося там дбати про чотири дороги. Навіть тоді був звільнений голова адміністрації Шевченківської. Зараз є жінка, яка виправляє багато ситуацій – тоді були, скажемо так, дуже неефективно використані кошти, якщо говорити м’яко. Але насправді було те, до чого не має допускатися європейське місто Львів.

Але це є та ситуація, коли ви приходите не просто на порожнє місце – ви маєте виправляти. Так, є вузенькі вулиці, так, є жахлива забудова на Малоголосківській. Як це будете вирішувати?

А ви знаєте, з чим там проблема? Там навіть в останню сесію наголосовано далі ділянки для забудови. А це проблема, тому що там не планується садочок. Якщо є генеральний план міста – то, наприклад, дороги і комунікації робляться в першу чергу, а вже потім будується. А в нас робиться це все навпаки. І в мене питань дуже багато до цієї команди міської ради.

Я розумію, про що викажете – що це погано. Але як ви будете виправляти цю ситуацію?

Думаю, що ряд рішень взагалі треба буде переглядати, які були прийняті. Я вважаю, що вони не були правильними з точки зору тих проблем, які зараз там створюються.

Будинки вже збудовані.

Ні, не будинки. Там останніх кількох сесій подивіться голосування. І для мене це показник і дієвості, і відповідальності.

Тобто в сенсі скасувати рішення, які ще не втілені в життя, які погані?

Я скажу – абсолютний перегляд того, поки не буде зроблено комунікацій і доріг. Бо там є 600-та труба, по якій вони збираються зробити розв’язку тимчасову, яка потім дасть проблеми з постачанням води в кілька районів. Це вже небезпечно.

Окрім того, для мене важливим є збереження історико-архітектурної спадщини. Я знаю, що по ЮНЕСКО у нас було дві комісії. Третя комісія якщо приїде – а цих рішень, яких вона попередньо зумовлювала, щоби були прийняті, не прийнято. І це може навіть загрожувати тим, що у Львова можуть відібрати цей статус.

Я думаю, що треба просто почати любити Львів. В силу всіх тих обставин, які сьогодні складаються і в Україні, й у Львові.

Можливо, ще якісь кроки? Ми почули про забудову. Ще щось є?

В першу чергу, садочки мають з’явитися. Бо у Львові за останні 14 років з’явилося нуль садочків і нуль шкіл. Цю ситуацію треба виправляти – тому що власне оця відсутність інфраструктури породжує і «корки», і поганий транспортний зв'язок – тому що батьки із невідомо яких місць мусять довозити дітей до садочків і до шкіл, бо вони працюють.

Окрім того, що дуже велике: у 2015 році в програмі кандидата на міського голову Оксани Юринець був останній пункт – це «Великий Львів». І я вважаю, що ряд поглинань міст довкола Львова є неправильним – це порушення Хартії про місцеве самоврядування.

Це об’єднання.

Це не об’єднання – це поглинання, тому що це стирання назв, стирання адміністративної одиниці. І насправді я знаю, що навіть у Європейському суді вже прийняли на розгляд цю справу. Я знаю, що депутати, яким ми допомагали – європейські депутати – будуть це питання відстоювати. Тому що це порушення Хартії про місцеве самоврядування. Є ж Бруклін у Нью-Йорку – так само могли бути Винники, наприклад, у Львові.

Вони ж так і будуть. Сихів є, Клепарів є.

Ви знаєте, трошки не так. Тому що коли я чую від інших кандидатів, які, знову ж таки, не поспілкувавшись з мешканцями прилеглих територій…

Мої батьки живуть у селі Підбірці – це Лисиничівська сільська рада, це майже 5 тисяч людей, які голосують. І вони чують, що кандидати пропонують – «та так, у нас там території приєдналися, ми цвинтарі зробимо, ми ще щось зробимо…» А ви в людей спитали? А може, люди мають розуміти план розбудови цього великого Львова в якийсь спосіб, зрозумілий для себе? Може, там мають бути комунікації, нові розв’язки чи мости? Цього, на жаль, немає. От власне наша політична сила і наші команди це все будуть пропонувати.

Так, можливо, за тим планом, який я хотіла реалізувати з 2015 року, є частково те, що зроблено. Але й багато того, що ще необхідно реалізувати.

Ну от на цих територіях приєднаних ви будете кладовища робити? Сміттєпереробний завод треба будувати. Ну, є неприємні речі, які все одно треба робити.

Звичайно, дуже багато. От ви згадали про сміттєпереробний завод – це ще одна проблема, яка не вирішується тривалий період часу. І тут я можу назвати Київ – там сортування до найдрібнішого…

У них сміттєспалювальний завод був ще за радянського часу.

Так. Більше того – це був один із п’ятнадцяти в усіх країнах колишнього Союзу… Тобто це питання, особливо після ковіду, що робити з відходами, щоби ми не мали проблем мутуючих різних видів і бактерій, і вірусів, і всього решту – це має бути дуже по-господарськи і правильно.

А де він? Скажіть, де має бути сміттєпереробний завод?

Дивіться, для того, щоби це зробити, треба: п’ять людей, які знайдуть це місце, ділянку і все решта; других п’ять, які знайдуть інвесторів; третіх п’ять, які займуться рекультивацією Грибовицького сміттєзвалища, яким не займаються; є так само сортування; і п’ять, які займуться «поточкою». Ще директор, заступник і, наприклад, бухгалтер. І ці 28 людей це питання вирішують буквально за пів року. Але річ у тім, що в нас по-іншому: «там буде Петро, там Андрій, там буде ще один Андрій, там буде ще хтось…» Та ні, кажу – має бути система роботи. «Та ні – оці хлопці мої класні». Та вони ж мають іншу роботу. «Ні, мають бути ці».

Я вам скажу, Юринець не є фахівцем у всіх галузях. Але Юринець розуміє, що «Львівська політехніка», її університет, де вона сьогодні є професором зовнішньоекономічної і митної діяльності, має дуже багато інших інститутів, які розробили дуже багато корисного для Львова. І не лише реставрації – консервації, наприклад, історико-культурної спадщини Львова.

Ви хочете сказати, що не використовуються ці розробки?

Вважаю, що не використовуються. Я ж спілкувалася з усіма тими людьми, які напрацювали багато речей. Вони інколи взагалі стоять осторонь процесів. Чому? Бо вони дуже принципові у всіх речах. І вони хочуть, щоб з’явилася та можливість, щоби вони могли давати це все.

Насправді у нас є дуже гарні розробки наших ІТ-компаній – але питання, чи ми споживаємо цей продукт. Я вважаю, що Львів сьогодні здатен і споживати продукт, а не лише заробляти на добрих програмах, добрих речах, які продаються як продукт.

Пані Оксано, багатьох кандидатів питаю: вам доведеться приймати рішення, які не будуть вдовольняти всіх 100% львів’ян, завжди будуть невдоволені. Приклад – сміттєпереробний завод. От та ж бруківка має бути на магістральних вулицях чи не має?

Якщо говорити про те, чи має зберегтися стара бруківка – так, має зберегтися. Для мене це принципове. От вулиця Степана Бандери – я вважаю, що там не має бути нової бетонної бруківки, а цю історичну треба зберегти.

І на інших магістральних треба зберегти?

Дивіться, в чому різниця між асфальтом і, наприклад, бруківкою? Майже та сама вартість, немає різниці.

Рівень шуму, загазованості…

Ну, питання чогось можна співставляти, всяких різних речей. Знову ж таки, для цього є спеціальна структура. І в нас є фахівці й архітектори в команді, є люди, які розуміються на тому, як це робити. Тому в планах у програмі в нас є чітке розмежування того, що треба зберегти, а що треба нове збудувати. Бо насправді сьогодні змішати все в одну купу – так не може бути.

Сміттєпереробний завод має бути на території Львівської ОТГ чи за межами?

Сміттєпереробний завод має бути в тому місці, в якому будуть визначені і роза вітрів, і всі інші речі, які були б максимум нешкідливі для людей. Тому, я думаю, будуть спеціалісти, які даватимуть на це відповідь. І коли я стану головою міста, великого об’єднаного ОТГ – я впевнена, що ці питання з фаховими людьми ми дуже швидко будемо вирішувати з точки зору і бажання, і розуміння. Понад 30 країн, які я побачила і зрозуміла, яким чином…

До речі, мене цікавили всі питання міської ради. Ви питали, що там для міста – для міста для мене були важливими всі лікарні майже. І Перинатальний центр відритий, в який ніхто не вірив – ще починаючи з депутатства в обласній раді і закінчуючи Верховною Радою.

Перинатальний центр багато кандидатів собі в заслугу ставлять.

Гройсман чесно сказав: «Ви знаєте, тут до мене звернулася Юринець – я виділив 45 мільйонів». Це було сказано в п’ятницю, в «годині запитань до уряду». Я тішуся з цього. Знаю, що в перемоги завжди багато батьків – і, як казав тоді він, «а ще більше депутатів», але поразка сирота.

Я скажу вам відверто – це було питання зі всім колективом, і мені не треба сьогодні чогось доводити. Тому що я з ними була, починаючи з 2014 року. Навіть з 2013-го – це була осінь, коли починалися ці неправильні процеси, а в 2014- це вже був момент, коли ми почали активно цю роботу. І це вдалося. Далі «чорнобильська» лікарня, ОХМАТДИТ і багато інших лікарень, шкіл і садочків.

Так, хто стежить за вашою політичною діяльність, той знає, бо ви про це багато інформуєте і в себе на фейсбуку зокрема. На жаль, наш час вичерпався. Нагадаю, що сьогодні в студії ZAXID.NET LIVE була кандидатка на посаду мера Львова Оксана Юринець. Мене звати Олег Онисько, дякую, що читаєте і дивитеся ZAXID.NET.