Заарештувати Путіна

Доволі цікава ситуація складалася навколо (не)можливого візиту президента Росії Владіміра Путіна до Південно-Африканської Республіки. У найбільшому місті цієї країни Йоганнесбурзі 22–24 серпня відбудеться саміт такої дивної організації як БРІКС. Чому дивної – про це згодом.

Коротко нагадаємо, в чому полягала проблема путінського візиту до Африки. У березні Палата попереднього провадження Міжнародного кримінального суду (МКС) в Гаазі видала ордери на арешт двох осіб у контексті воєнних злочинів в Україні – російського президента Владіміра Путіна та уповноваженої при президенті Росії з прав дитини Марії Львової-Бєлової. Друга особа нас наразі мало цікавить, тому ми її навмисно випустимо з уваги.

Як пояснила пресслужба МКС: «Путін несе відповідальність за воєнний злочин у вигляді незаконної депортації населення (дітей) і незаконного переміщення населення (дітей) з окупованих територій України до Росії. Злочини, ймовірно, були скоєні на окупованій території України щонайменше з 24 лютого 2022 року. Існують розумні підстави вважати, що пан Путін несе індивідуальну кримінальну відповідальність за вищезазначені злочини – за вчинення дій безпосередньо, спільно з іншими, за його неспроможність здійснювати належний контроль над цивільними та військовими підлеглими».

Усе чітко й зрозуміло. Які наслідки тягне за собою видача такого ордеру? Читаємо у статуті: держави, які є учасниками МКС, повинні зразу затримати особу, щодо якої видано ордер МКС, щойно вона ступить на їхню землю. Причому не просто затримати, а ще й передати цю особу до рук суду в Гаазі.

Щоб стати членом МКС, країна повинна підписати й ратифікувати Римський статут. Наразі таких країн є 122. І ПАР – одна з них. А Путін – один з воєнних злочинців, щодо якого видано ордер МКС. Тобто ситуація напрочуд чітка і зрозуміла: щойно російський лідер ступить на багатостраждальну південноафриканську землю, місцеві правоохоронці повинні його затримати, вбрати на нього кайданки і відправити під конвоєм до Гааги.

Просто та не дуже. З огляду на те, що затримати доведеться лідера ядерної держави. Та ще й держави відносно дружньої. Не дарма ж ПАР долучилася свого часу до БРІКС. Чи таки дарма? Зробимо коротенький історичний екскурс. Організація заснована в червні 2006 року, у рамках Петербурзького економічного форуму за участю міністрів економіки Бразилії, Росії, Індії та Китаю. ПАР тоді ще до цієї групи не долучилася. Тому й первинна абревіатура назви була БРІК.

Південноафриканці зважилися на цей крок щойно 2011 року. Тоді їм видавалося це рішення доволі слушним. Бо чим могли похвалитися на той момент країни-члени? Передовсім тим, що це найбільша за площею суходолу та за сумарною кількістю населення міжнародна організація. Так є й понині. А ще країни-члени демонстрували на той момент доволі непогані темпи економічного розвитку. Особливо Китай, чиє щорічне зростання ВВП сягало неймовірних дев’яти відсотків. Та й Індія намагалася наздогнати. З Бразилією ситуація була не така оптимістична, але все ж економічна криза ще не поглинула цю країну. А ще – Росія. Ну, а що Росія? Країна хай і не особливо технологічно розвивалася, але нафтодолари текли рікою, забезпечуючи країні стале зростання. А от із цим наразі все значно гірше.

Уже досить швидко ситуація почала радикально змінюватися і аж ніяк не в кращий бік. У 2014 році Росія встряла у війну з Україною, тоді ще локальну, але все ж. На неї були накладені санкції (хай на той момент і не надто болісні), її з ганьбою вигнали з G8. У Бразилії почалася смуга економічних і політичних криз. Розвиток Китаю почав стрімко сповільнюватися, перетворюючись на рецесію. У країні один за одним почали банкрутувати потужні корпорації, особливо у сфері будівництва. Економічне зростання Індії зупинилося, так і не досягнувши серйозного рівня.

Тож БРІКС, якому деякі економічні аналітики пророкували світову першість на тлі західних міжнародних об’єднань, втратив будь-який потенціал і будь-які перспективи. Фактично організація перетворилася на такий собі клуб невдах.

От серед цих невдах наразі залишається й Південно-Африканська Республіка, яка мала всі шанси долучитися до Західного світу з усіма його технологіями і фінансовими можливостями. Проте наразі країна ніяк не наважиться розірвати зв'язок із Москвою. Зокрема, й у військовій царині. Нещодавно навіть висловлювалися підозри, що ПАР таємно постачала зброю росіянам.

Але повернімося до казусу Путіна і південноафриканського саміту БРІКС. Серпневий саміт мав стати доволі знаковим, принаймні першим очним після кількох років пандемії коронавірусу, коли такі заходи проводилися в режимі відеоконференцій. Президент країни Сіріл Рамапоса дуже гордився тим, що стане господарем такої видатної події.

Зайве казати, що видача ордеру на арешт кремлівського лідера страшенно налякала владу ПАР. Що робити: змінювати формат, понижати статус? Преторія ще у квітні люб’язно попросила президента Росії не приїжджати на саміт БРІКС. «Ми розуміємо, що пов'язані Римським статутом. Але ми не можемо запрошувати когось, а потім його заарештовувати. Ви можете зрозуміти нашу дилему. Ми будемо щасливими, якщо Путін не приїде», – зазначив віцепрезидент ПАР Пол Машатіле.

Неформально Кремлю було передано послання, що, мовляв, не варто Путіну сюди прилітати, бо доведеться його затримати через ордер, виданий на його арешт. У Кремлі зухвало відповіли: «Тільки спробуйте!».

Відтак на порядку денному південноафриканської влади стало питання ледь не виходу з Римського статуту. Потім було вирішено попросити МКС не змушувати країну арештовувати Путіна.

Президента ПАР охопив жах, на його думку, арешт Путіна буде рівнозначним оголошенню війни Росії. «У ПАР є очевидні проблеми з виконанням прохання про арешт і видачу президента Путіна. Росія чітко дала зрозуміти, що арешт її чинного президента буде оголошенням війни. Було б несумісно з нашою конституцією ризикувати вступом у війну з Росією. Я маю конституційні зобов'язання захищати національний суверенітет, мир і безпеку республіки», – йдеться в заяві Рамапоси.

Тим часом олії до вогню підливала найбільша опозиційна партія ПАР «Демократичний альянс». Опозиціонери вимагали, щоб уряд таки заарештував російського президента, щойно той приїде на саміт БРІКС до Йоганнесбурга. Аби у влади не було іншого виходу, «Альянс» подав позов до Верховного суду з вимогою до уряду виконати свої зобов’язання в рамках країни-учасника МКС.

Щойно 19 липня влада ПАР змогла зітхнути з полегшенням: Путін оголосив що не поїде до Йоханнесбурга.

«За взаємною домовленістю президент Російської Федерації Владімір Путін не буде присутнім на саміті. Російську Федерацію представлятиме міністр закордонних справ Сєргєй Лавров», – заявив президент ПАР Сіріл Рамапоса. А Путін візьме участь у саміті БРІКС у форматі відеоконференції.

На майбутнє даю безплатного лайфгака лідерам країн, до яких може завітати Путін і які сумніваються арештовувати того злочинця чи ні. Отже: арештовуйте і не відайте страху. Жодної війни чи тим більше ядерного удару можете не боятися. По тій простій причині, що вся система ухвалення рішень в Росії за останні два десятиліття чітко заточилася під одну людину – під того самого Путіна. Щойно він опиниться за ґратами, як система стане дисфукціональною. Причому одна частина владної еліти у розпачі хапатиметься за голову й не знатиме, що робити. А друга – тішитиметься, що так сталося, й теж нічого не робитиме. Тому ніхто на якісь більш-менш серйозні кроки в Кремлі не зважиться.

У цьому «казусі Путіна» південноафриканська влада сама себе виставила на посміховисько. Бо лише надзвичайно наївна людина могла собі припустити, що російський президент вирішить виїхати за кордон далі, ніж простягається сумнозвісний ЄврАзЕС. Причому навіть до Вірменії він навряд чи поїде, з огляду на те, що країна має намір найближчим часом ратифікувати Римський статут. Можна впевнено стверджувати, що Путін і не думав їхати до Йоганнесбурга.

Тож здавалось би, навіщо Росія влаштовувала увесь цей цирк, лякаючи південноафриканців заявами про участь Путіна в саміті? Так власне тому, що це Росія, тактика залякування – основа російської геополітики. І не дай боже не продемонструвати, що перелякалася сама Росії, її безстрашний вождь Путін. Тому й треба було дочекатися, коли приймаюча сторона (ПАР) сама уклінно й неодноразово попросить пощади, тобто неприїзду Путіна до Йоганнесбурга.

А от цікаво, якби Преторія продемонструвала характер і не стала б впрошувати Путіна, що тоді? Як би Кремль викрутився? Що ж, можна було б відрядити на саміт двійника Путіна. Не поспішайте посміхатися. Я й сам ще недавно вважав чутки про путінських двійників безглуздою конспірологічною теорією, проте останні події (особливо після бунту «Вагнера») чимраз більше підважують мою впевненість і змушують схилятися до протилежної думки.