Згадуємо Голодомор не для смерті, а для життя

Борис Ґудзяк, 25 листопада 20139217

Цими днями українці у багатьох країнах світу на всіх континентах молитовно поминають жертв Голодомору 1932–1933 років. 80-ті роковини цієї страшної трагедії знову і знову змушують нас задуматися над нашим минулим, теперішнім і майбутнім, над таїнством Боголюдської слави і мерзотою запустіння, над силою чисельних свідків і відчайдушною жертовністю в нашій історії та над гидкою ницістю, до якої опускалася людина на нашій землі.

Голодомор, який позбавив життя мільйони людей, зруйнував родини і стер з лиця землі цілі села – це не просто трагедія, це токсична травма українського народу. Камінь, який падає у воду, навіть без звуку, творить концентричні кола, які поширюються довго і далеко. Смертельні рецидиви Голодомору і вбивчий вплив радянського режиму тривають досі. Усі ми носимо у собі наслідки цієї великої травми. Наші особисті, соціальні, політичні та економічні стосунки позначені страхом і онтологічним та моральним скепсисом. Брак відчуття безпеки, неспроможність довіряти одне одному, якась особлива пристрасть одне одного обманювати, зраджувати, продавати, зрештою продавати самих себе – це наслідки токсинів, які в 30-х роках і взагалі в часи червоного і коричневого тоталітаризмів потрапили у душу нашого народу.

Як це часто буває з душевно травмованою людиною, яка не розуміє своїх комплексів, так і наш народ і наш світ, який допустив стільки невимовної кривди, навіть геноциди, не знали причин і не розуміли свого власного каліцтва. Нарешті ми і ширший світ людей доброї волі можемо пізнати правду про Голодомор. Пізнавати важку правду непросто. Але без пізнання і визнання правди не може бути зцілення, і ми не зможемо захистити людство від повторення таких геноцидів, які принесла нам недавня історія, які спричинила людська гординя.

Ми не можемо себе зрозуміти, не осмислюючи, не омолюючи, не оплакуючи і не зцілюючи токсичну травму, якої зазнав наш народ, особливо через Голодомор.

Тому сьогодні ми молимося не лише за жертв Голодомору та упокій невинно убієнних, а й за нас, живих, за життя сьогоднішніх українців, за Україну, сьогоднішню Європу і світ. Ми молимося, щоб ми розуміли фатальні помилки, до яких допровадила гординя, – цей первоначальний гріх і ангелів, і людей, який загубив Люцифера і людство та призвів до мільйонних жертв.

Ми молимося, щоб наш біль і страждання не залишилися для нас кайданами, а щоб були преображені в пасхальний досвід, яким Христос провадить нас від смерті до життя. Ми молимося, щоб пасхальний перехід дав нам змогу вільно і правдиво жити тепер, будувати у майбутньому, давати плід. Ми молимося, щоб кров мучеників, мучеників Голодомору, була насінням Церкви, насінням живого, радісного, мирного народу.

Пострадянська людина не довіряє системам, бо системи були і можуть бути знову небезпечними, смертоносними. Споминання Голодомору, науковий і духовний його аналіз дають нам можливість зрозуміти себе і силою Божої благодаті зцілюватися та преображатися. Голодомор належить до найжахливіших геноцидів у людській історії, і ми відповідальні за те, щоб викривати диявольську спроможність людини нищити людину. Ми, люди, є фатально слабкими. Культ людини має базуватися на розумінні Богом даної людської гідності. Коли ж людина у своїй гордині радикально зосереджується на власній автономії, тоді вона чинить те, що сталося в ХХ столітті. Не дивно, що і сталінізм, і нацизм, як і інші геноцидні системи та їхні вожді, були радикально безбожницькими.

 Це не моралізаторство чи якесь напучування. Нам слід відкрити очі й побачити факти і причинно-наслідковий зв'язок між ними. Ми покликані стати перед Таїнством як темноти (mysterium iniquitatis), так і високого покликання людського життя.

Нам слід заглиблюватися в нашу історію, щоб зі смиренням і надією йти вперед. Сьогодні саме відзначення річниці Голодомору найбільше об’єднує український народ – як в Україні, так і на поселеннях. Хоч ми глибоко заангажовані у ці відзначення, остаточно трагедія не повинна ставати нашим найбільшим спільним знаменником. Голодомор і його осмислення мали б скерувати нас до майбутнього, до більш філігранного, тонкого розуміння нашого покликання. Ми згадуємо Голодомор не для смерті, а для життя. Нашого життя, життя наших нащадків. Молитовна, як і критично-аналітична застанова над Голодомором відкриває нам не лише істини про минуле, а й перспективи на майбутнє.

Годі сьогодні передбачити плід нашого траурного досвіду, але ми не можемо погодитися на те, що залишатимемося лише в смутку. Не можна баналізувати нашу спільну невимовну трагедію, однак ми покликані жити і розвиватися. Безумство мучителів і катів не може перекреслити набагато глибші потоки життя і життєдайності, які випливають з нашої історії. Все ж таки сьогодні ми є – навіть після Голодомору. Ми пам’ятаємо про минуле, але нам слід рухатися вперед. Пам'ять про Голодомор нас об’єднує, ця єдність особливо знаменна, і через цю єдність таїнственно, пасхально, Голодомор сьогодні дає нам життя.

Тому ми сьогодні молимося за живих, за ті тисячі молодих людей, які зібралися на євромайданах по всіх містах України та в багатьох містах на різних континентах. Вони мріють будувати нову систему координат, стосунків, взаємної відповідальності – систему, яка не вбиватиме, а даватиме життя. Їм потрібна наша підтримка і молитва. Це таїнственний збіг, що пам'ять про травму (Голодомор), пам'ять про особливу народну солідарність задля свободи і справедливості (9-та річниця Помаранчевої революції) і мрія про гідне майбутнє (асоціацію з ЄС) стають єдиним рушієм до змін теперішнього.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Пропозиції партнерів

Дискусія 7

Для того, щоб залишити коментар, необхідно увійти
  • ї 26 листопада 2013, 23:42

    А ти хоча б щось читав по темі Голодомору, окрім банально брехливих сентецій Христини. Конквеста чи "Голодомор 1932-1933. Документи і матеріали", а може щось інше. Чи твої знання базуються на підручнику історії за 1975 рік. Давно вже аналіз зроблено, і висновки є, і документально підтверджено більше чотирьох міліонів жертв. Але якщо ці страшні факти чомусь не влаштовують когось - то він негідник або комуніст. Що, в принципі, однеі теж.

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Node Bazyl 26 листопада 2013, 22:31

    Христя молодець! Голод був і голод страшний. Проте причини його системні і вимагають серйозного аналізу, а не тих соплєй і воплєй, що в деяких коментарях. Тим часом мої родичі з Хмельн. області твердять що для них найголоднішим був, чомусь, не 33-й, а 37-й, хоча померлих від голоду в селі не було. Якось витримали.

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • ї 25 листопада 2013, 23:44

    Миколи, Степани, Олекси - це тільки руки, що творили зло, а мозок сидів у Кремлі. Шкода що ти це, дитинко, не можеш усвідомити. А решта сказане тобою - то є просто брехня. Корів, свиней, кіз і решту живності забирали ще при вступі в колгосп. А хто не хотів - той уже гнив в Сибіру. Видать бабця твоя в комнезамах ходила, раз бараболі з огірками і помідорами їла.Так шо брешеш ти, Христю, щей до того бездарно.

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Більше коментарів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук