Журналістка дала поради, як вижити у полоні бойовиків

16 березня звільнена з полону бойовиків «ЛНР» луганська журналістка Марія Варфоломеєва на засіданні прес-клубу Незалежної медіапрофспілки України (НМПУ) і Національної спілки журналістів України (НСЖУ) розповіла про своє перебування у заручниках сепаратистів і як журналістам у разі потрапляння у полон вижити в неволі.

Як стверджує Варфоломеєва, журналісти під час роботи у «ДНР»-«ЛНР» повинні добре розуміти редакційне завдання і усвідомлювати можливий ризик. «Коли я отримала завдання від колеги зняти певний будинок в Луганську, то я не усвідомила чітко, що це таке. Виявилося, що це – один з будинків, де знаходяться керівні органи військових. Вони побачили, що я їх фотографую, не ховаючись, і заарештували мене. Отож, журналісту неодмінно треба з’ясовувати, який об’єкт він збирається знімати. Якщо знімати його небезпечно, то робити це не відкрито, а приховано», – сказала журналістка, Яяку цитує прес-служба НМПУ.

Варфоломеєва також сказала, що журналіст має потурбуватись про відсутність можливого «компромату» у разі затримання бойовиками. «У мене в телефоні було фото з символікою «Правого сектора». З точки зору представників так званої «ЛНР» це компромат. У журналіста в телефоні не повинно бути нічого такого, що б викликало підозру жодної зі сторін конфлікту», – зазначила вона.

У разі потрапляння у полон журналістка радить уникати конфліктів. За її словами, це дозволить мінімізувати побиття та знущання. «Був момент, коли до мене слідчі застосовували силу, поводилися грубо. Я демонструвала, що я не фанатичка, яка мріє знищити Донбас. В кінцевому підсумку в них змінилося ставлення. Хоча велику роль в тому, що мене не били по-серйозному, зіграло те, що я худенька дівчина. Тим не менше, в полоні варто демонструвати доброзичливість, показувати, що ви не фанатик і не заводити дискусії на політичні теми», – стверджує вона.

Варфоломеєва також зазначила, що із бойовиками та їхніми прихильниками не варто вести політичні дискусії. «Я сиділа в камері з людьми з кримінальним минулим, а також потім з ополченкою, громадянкою Росії, яка щиро вірила у «російську весну». Я намагалася уникати конфліктів і спілкуватися на нейтральні  теми. Наприклад, з росіянкою ми домовилися не розмовляти про політику, а про щось інше, що було цікаве нам обом. Отож журналістам, які мають нещастя бути в полоні, зі своїми співкамерниками не варто сперечатися про політику, а слід шукати теми для розмов, які об’єднують, не викликають конфліктів», – сказала вона.

В одиночній камері журналістка радить не полишати інтелектуальної роботи, займатись самоосвітою. «Був довгий період, коли я сиділа в одиночній камері. Я прокидалася з думкою про звільнення. Якщо твій мозок в такій ситуації нічим не зайнятий, то можна сказитися. Я вимагала дати мені книжки. Я читала літературу, вдосконалювала іноземні мови, читала Біблію. Також будувала плани свого життя, думала про те, що робитиму після звільнення. Це дуже допомагало підтримувати нормальний психологічний стан. Тож порадила б журналістам, які потрапили в полон і сидять в «одиночці», зайнятися інтелектуальною роботою – читанням, вивченням іноземних мов, писанням тощо. Це допоможе підтримати нормальний психологічний стан», – сказала журналістка.

За словами Варфоломеєвої, неоднозначним є питання про розголос щодо полоненого у ЗМІ.

«Моїм друзям вдалося поширити інформацію в Україні про те, що я в полоні, про це писала преса. Різні громадські організації боролися за моє визволення. З одного боку, це привертає увагу до в’язня. З іншого боку, так би мовити, «ціна» цього в’язня зростає і при обміні полонених за нього вимагають надто багато. Вважаю, що полонений повинен знайти можливості передати інформацію про себе.  Але водночас при висвітленні в ЗМІ треба дотримуватися балансу, бо надмірна увага спричиняє до того, що в’язня важче звільнити», – сказала вона.

Нагадаємо, українську журналістку Марію Варфоломеєву з полону бойовиків сепаратистського бандформування «ЛНР» вдалося звільнити 3 березня. Вона потрапила в полон до терористів 9 січня 2015 року. Бойовики звинуватили її в шпигунстві і коригуванні вогню ЗСУ, також у співпраці з «Правим сектором».