Золота лихоманка?

Слово «ломбард» ще з дитинства асоціювалося у мене з криміналом, «хлопчиками з Левандівки», які здають туди зірвані з перехожих золоті ланцюжки чи зняті у темних закапелках норкові шубки.

Починати текст зі слова «криза» за останні півроку вже стало доброю традицією для українських журналістів. Про неї згадують і політологи, і митці, і фінансисти. Хтось скаржиться на погіршення якості життя, хтось намагається шукати у цій ситуації позитивні моменти - криза, мовляв, це початок чогось нового і кращого. А дехто просто заробляє на цьому гроші. Такий собі «бенкет серед чуми» розпочався і для ломбардів. Їх кількість, зокрема «золотих ломбардів», у Львові помітно збільшилась...

Під час кризи потребувати послуг ломбарду стали представники практично всіх верств населення, і моє сприйняття ломбардів як ринку збуту для речей, зароблених незаконно, врешті-решт змінилося. Тут можна побачити пенсіонерів, яким затримали пенсію, самотніх матерів, яким треба годувати дітей, людей котрі з різних причини опинились у фінансовій скруті. Не бракує тут і молоді: хтось, не дочекавшись мізерної стипендії, здає мамину каблучку, хтось - поцуплений вдома ланцюжок, щоб піти на ігрові автомати.

У старих, добре відомих ломбардах у центрі Львова відвідувачів з приходом кризи справді побільшало. До деяких із них є черги, товчуться клієнти, зіваки, покупці, що приглядаються до виставлених на продаж речей, які не змогли викупити господарі. Такі речі тут можна купити значно дешевше, ніж у магазині. Це стосується і золотих виробів. Золото, яке продається у ломбардах, коштує трохи менше, ніж у ювелірних магазинах. Працівники ломбардів розповідають, що трапляються дні, коли до ломбарду приходить до 20 нових клієнтів. Тут також є свої постійні клієнти, серед яких - пенсіонери та молодь... А от щодо дрібних ломбардів - черг тут нема.

Працівники дрібних ломбардів скаржаться, що з початком кризи роботи у них поменшало. «У нас людей не побільшало з приходом кризи! Навпаки, з чуктками про кризу почали відкривати ще більше ломбардів, мовляв, на них буде попит, можна буде заробити. У нашому районі на одній вулиці аж три ломбарди. То як може побільшати народу? Звичайно, що ні!» - розповіла мені Олена Миколаївна, яка працює у ломбарді на вул. Котлярській.

Насправді ломбарди - зручний спосіб і отримати, і заробити гроші. Отримати позику можна за кілька хвилин та без додаткових документів: зі собою треба мати тільки паспорт та ідентифікаційний код. Однак, мушу попередити, грошей вам дадуть менше, ніж ви очікували, адже ваш золотий виріб оцінять значно дешевше, ніж він коштує у ювелірному магазині - у середньому за ціною 90 грн за грам. Саме так, золото у ломбардах приймають не за цінами ювелірних виробів, а за цінами, встановленими Національним Банком України на брухт дорогоцінних металів. Та часто ці показники у ломбардах виявляються навіть нижчими за нацбанківські.

Окрім того, ви сплачуєте і заробіток ломбарду. Він може коливатися від 0,5 до 1% від суми оцінки виробу для кожного дня, поки триває договір застави. Все, що залишилося від оцінки виробу - ваше. А повернути наприкінці терміну дії договору про заставу доведеться початкову суму, якою оцінили вашу каблучку чи ланцюжок.

Як розповіла мені пані Олена, у їхньому ломбарді бувають неприбуткові дні, коли клієнти закладають золота на 50 грн, і вдалі, коли оцінка зданих виробів сягає 5 тис. грн. Бувають і набагато більші суми закладу, іноді люди пропонують здати автомобіль чи квартиру, але ломбардів, у яких це можна зробити, у Львові дуже мало. До того ж, лихварям швидше та вигідніше працювати саме з золотими виробами. Золото приносять найчастіше. Також часто закладають мобільні телефони та апаратуру.

Справжнє лихо для ломбардів - алкоголіки. Ці тягнуть на оцінку всілякий непотріб, намагаючись отримати за нього хоч кілька гривень. Хоча, як розповіли мені ще в одному ломбарді, бувають випадки коли запійного вигляду клієнти приносять речі, про цінність яких не мають уяви. Кілька місяців тому неохайний з вигляду чоловік з характерним запахом перегару приніс в один із львівських ломбардів, де приймають антикварні речі, стару картину із закіптявілим полотном і збаранів, коли йому відрахували за неї кілька тисяч гривень. За картиною він не повернувся.

«Термін, а також умови договору залежать від виробу, який закладає клієнт. Фактично, цей термін не мав би перевищувати трьох тижнів, але ми можемо чекати на повернення клієнта і довше. До того ж, можна переукласти договір закладу щоб продовжити термін позики. Часто трапляються випадки, коли клієнти просять просто почекати ще кілька днів, ми це робимо, бо розуміємо, як важливо людині зберегти важливі для неї родинні цінності та прикраси», - розповіла Олена Миколаївна з ломбарду на Котлярській.

Повертаються за своїми речами близько 80% клієнтів. Речі, які власники покинули, переходять до Державної скарбниці.

За підрахунками фахівців, у середньому розмір позики, яку українці отримують у ломбардах, коливається від 100 до 600 грн. Відсоткова ставка у ломбардах країни коливається від 0,5 до 0,8% на день. Отож, прибутки ломбарду за місяць становитимуть 15-24%. Звичайно, під такі відсотки можна було оформити позику практично у будь якому банку, але до початку кризи. У ситуації, коли вам потрібна готівка, ломбард - найпростіший спосіб її одержати, а це означає, що такі заклади процвітатимуть у всі часи.

Фото з сайту www.lombard-bks.ru