1979-й. Міські хроніки від Mankurta
У 1979-му Львів активно святкував 40 років возз’єднання України. За допомогою масових дорослих і дитячих хорів, наочної агітації і численних урочистих зборів. Хоча насправді найбільшою подією для Львова цього року стала смерть Володимира Івасюка.
Окрім місцевої дати, ми ще святкували 325-річчя Возз’єднання України з Росією Підходящих півостровів вже не було й тому ми лишилися без подарунка.
Керівники СРСР святкували дні народження - кому 65, кому 70, а кому й вісімдесят, у вільний від святкування і лікарів час віддаючи всі сили служінню Комуністичній партії і радянській державі. На московському небосхилі поки що скромно засяяла зірочка Горбачова.
Про смерть Івасюка газети практично не писали, найбільша кількість паперів, підозрюю, залишилися в архівах КДБ, хоча в непричетності цієї фірми до самої смерті особисто Манкурт переконаний. Просто мужнім чекістам багатьох львів'ян довелося «профілактувати» вже після похоронів, на яких я був присутній «за службовим обов'язком».
1 січня
Стаття М.Кіх «Рік двох ювілеїв».
Сьогодні ми зустрічаємо 1979 рік - рік двох великих історичних ювілеїв, в яких об'єднується прекрасне за змістом слово Возз'єднання. Це 325-річчя Возз'єднання України з Росією і 40-річчя Возз'єднання західноукраїнських земель в єдиній Український радянський соціалістичній державі, возз'єднання з усіма народами-братами Радянського Союзу.
1 січня
Гумореска В.Синьоокого «Анахронізм».
Зміст: Дід Мороз приніс автору подарунки - шапку-невидимку, чоботи-скороходи та скатертину-самобранку для вітчизняної їжі, а персонаж В.Синьоокого мріяв про ондатрову шапку, взуття «гаучо» та скатертину, на якій з'являлися б віскі, сигарети «Кент», «Кока-кола» і гумка «Дональд».
Дожили. Казкове здійснення мрій. Без чудо-скатертин.
Віскі не п'ю, «Кока-колу» не люблю, гумки «Дональд» не жую, сигарети «Кент» у будь-якому кіоску - плати 5,50 і кури на здоров'я, аж до серцево-судинних захворювань і раку легенів. Тільки в них фільтр відпадає, бо я сигарети тримаю в зубах ще з часів, коли «Бєломор» курив. Доводиться випльовувати.
14 січня
До 40-річчя Возз'єднання. Нарис «На майдані».
Назва смішна...
24 січня
За видатні заслуги і в зв'язку зі сторіччям від дня народження композитору С.Людкевичу присвоєне звання Героя Соціалістичної Праці. Майже вся друга сторінка під шапкою «Співець народу полум'яний».
2 лютого
Фото:
Передовик гальвано-штампувальної дільниці Львівського дослідно-експериментального заводу електроосвітлювальної арматури Л.П.Смик ділиться досвідом з молодими робітниками Ганною Стадник і Михайлом Савкою.
Був я нещодавно на тому заводі, був. Працює. Ну, не завод, а якісь фірмочки в його колишніх цехах. Фільми жахів знімати - декорації готові.
Нормальок...
6 лютого
Стаття Й.Цьоха «Хто і чому боїться правди»
В 1950 році поплічник і наступник Бандери Стецько підписав в Мюнхені договір з верховодами польсько-шляхетської еміграції, за яким він, Стецько, великодушно дарує своїм шляхетським союзникам західноукраїнські землі.
Цікаво. Вже ніколи не дізнаюся, чи то правда, чи брехня. Бо ми правди гірше комуністів боїмося.
7 лютого
Товаришеві Пельше Арвіду Яновичу
ЦК КПРС, Президія ВР СРСР та Рада Міністрів СРСР гаряче поздоровляють Вас, визначного діяча Комуністичної партії і Радянської держави, у день Вашого вісімдесятиріччя.
На всіх постах партійної і державної роботи Ви віддаєте свої сили і досвід беззавітному служінню....
Ви думаєте, він би не віддавав свої сили «беззавітному» служінню? Ще як би віддавав!
Просто не було їх вже, тих сил...
13 лютого
Стаття Л.Волошин «На шляху творчих пошуків».
Натюрморти М.Селезінки скромні, прості у відборі мотивів, ліричні в настрої. Предмети в них ніби занурені в тремтливу, ніжну атмосферу тиші та м'якого ковзаючого світла.
Чиста правда! І тоді такі були, і зараз є. Минулого року була ювілейна виставка Михайла Селезінки. Не був, хоча він запрошував, але я й так добре знаю його творчість. Талановитий, чесний художник. Люблю Михайла.
21 лютого
Товаришеві Косигіну Олексію Миколайовичу
ЦК КПРС, Президія ВР СРСР та Рада Міністрів СРСР гаряче поздоровляють Вас, визначного діяча Комуністичної партії і радянської держави, у день Вашого сімдесятип'ятиріччя.
Орден Жовтневої революції. Дві Зірки вже мав.
25 лютого
Тематична сторінка «Місто-трудівник, місто-творець».
Кроки зростання.
За три роки п'ятирічки обсяг виробництва зріс на 21,9 процента, продуктивність праці на 14,5 (при плані 18,2 і 11,2 процента відповідно). У відповідності з Постановою Ради Міністрів СРСР від 28 листопада 1974 року «Про заходи по дальшому розвитку міського господарства м. Львова», обсяг капіталовкладень у цю галузь збільшився майже вдвічі. З 118 об'єктів народної освіти, охорони здоров'я, культури і побуту, транспорту, зв'язку і комунального господарства, намічених постановою, 52 вже споруджено, 29 будується.
Брехня!
4 березня
Стаття О.Покотюка «Де гроші понад усе»
Як бачите, в Америці на кожному кроці потрібні гроші. Вся гідність людини теж оцінюється грошима. Нам це дивно.
А нам вже ні. Може, в США воно і не зовсім так, але в нас точно. Три дні тому старий знайомий скаржився, що йому молодик-студент вичитував:
- Мій обов'язок - платити гроші за навчання, а ваш - ставити мені добрі оцінки.
17 березня
«Відповідальність». Нарис Г.Островського про скульптора Є.Дзиндру.
Хороший текст про старого львівського скульптора. Талановитого скульптора. Я колись ридав, як Євген Васильович розповідав мені про поїздку групи західноукраїнських митців до Москви на межі 40-50-х років та візит до майстерні знаменитого скульптора Меркурова (автора пам'ятника Леніну у Львові), де львів'ян пригощали «якоюсь кавою з квашеною капустою».
24 березня
Американські спеціалісти у Львові.
Спеціалісти приїхали на ВО «Іскра», де повинні змонтувати високопродуктивну «ріббон-машину» для виробництва скляних колб.
Американці побачили, що радянські трудівники мають найкоротший робочий день, були вражені відвідуванням Холма Слави, Олесько тощо.
Ще, якщо я правильно пам'ятаю, американці були вражені тим, що в перший день в них покрали всі інструменти, але про це «Вільна Україна» не писала.
6 квітня
В поїзді Моршин-Львів вкрадено валізу і два килими. В операції по розшуку злочинця взяли участь капітан міліції П.І.Дяк і старший сержант міліції М.М.Шостак. Їм вдалося в короткий строк напасти на слід злочинців, якими виявилися раніше суджені дармоїди та пияки З.Лихоцький та А.Павленко. Любителів легкої наживи притягнуто до кримінальної відповідальності. Потерпілій повернуто речі.
Як Жеглов казав:
- Вор должен сидеть в тюрьме!
А також пияк і дармоїд.
7 квітня
Для юних львів'ян
Інтерв'ю начальника науково-дослідних реставраційних відділів Львівської міжобласної науково-реставраційної майстерні Андрія Новаківського.
- Для осередку дитячої творчості спеціалісти пропонують реставрувати старий костел, плебанію та будинок органіста. Після реставрації у костелі створять дитячу хорову студію, у плебанії розміститься дитяча художня школа. Постійну галерею дитячої художньої творчості заплановано зробити в будинку органіста.
Тут іронія недоречна. Добре, що архітектори пропонували так, бо могли і склад запропонувати. Варіант з розміщенням у костелі - костелу, у плебанії - плебанії, з заселенням органіста у будинок органіста не розглядався. Як дурний.
15 квітня
Відкриття.
Нове відкриття у галузі фізики твердого тіла зробили радянські вчені.
Один з авторів відкриття доцент Орест Влох:
За часів буржуазної влади мої батьки ніколи б не змогли дати своїм трьом синам вищу освіту, бо рід наш з діда-прадіда бідняцький, землеробський. Своєю працею я хочу віддячити Комуністичній партії, радянській державі за все, що вони зробили для розквіту західноукраїнських земель, возз'єднаних сорок років тому з Україною.
Я пам'ятаю, віддячив. Після 1991-го.
20 квітня
З позицій соціального оптимізму. Велика стаття Т.Степанчикової про виставу театру Б.Озерова «Утиная охота» О.Вампілова.
«Некорректно сравнивать профессиональный и любительский спектакли, но не могу не вспомнить лучшую «Утиную охоту» из тех, что довелось видеть, ее привозил в Москву львовский театр «Гаудеамус» Бориса Озерова, а Зилова там играл львовский инженер Борис Либет. Играл самого себя, и, когда он держал в руках свой похоронный венок, было действительно страшно».
Цю цитату я вчора взяв с сайту Московського Художнього театру ім. Чехова. Приємно, коли на сайті уславленого московського театрального колективу ще через тридцять років пам'ятають виставу львівських аматорів і пишуть, що кращої - не бачили. Трохи ім'я переплутали, Лібета звуть Леонідом.
Все равно, мелочь, но приятно...
22 квітня
Леоніду Іллічу Брежнєву присудили Ленінську премію за книги «Мала земля», «Відродження», «Цілина».
2 травня
Репортаж про святкову демонстрацію у Львові.
Довга історія. На великому панно львівський художник Володимир Буглак золотом по синьому намалював терикони, заводські труби, греблі електростанцій та снопи, додавши знизу слова з Гімну УРСР.
Спочатку на кольорову гамму звернув увагу мій колега по райкому. Я відповів йому, що це все хєрня, а Буглак взагалі росіянин, але показав панно завідуючій відділом. Вона сказала, що це все єрунда, пригадала, що Буглак взагалі росіянин, але показала секретарю райкому. Секретар райкому пояснила нам, що Буглак взагалі росіянин, довго сміялася з нас - боягузів і «перестраховщиков», після чого пішла доповідати першому секретарю. До початку демонстрації залишалося десять хвилин.
Перший довго дивився мовчки, потім спитав - хто автор? Ми хором відповіли, що Буглак, і також хором додали, що він взагалі росіянин. Шеф спочатку сказав, що ніякого криміналу не бачить, але потім рознервувався і повернувся до мене:
- А вообще - мудак этот ваш Буглак! Панно - не несите! И скажите на комбинате, чтобы денег за это панно ему не платили! М-мудак!
За два тижні бачив на Худкомбінаті "свого" Буглака. Володимир Андрійович замальовував «золото» «серебрянкою»...
6 травня
Попередні підсумки Всесоюзного перепису населення 1979 року по Львівській області.
Всього 2 583 тис., в тому числі міського населення 53%, сільського - 47%.
У Львові - 667 тис. чоловік
20 травня
Половина другої сторінки газети - вшанування 50-річного ювілею скульптора Емануїла Миська.
Вже у багатьох випусках Хронік згадую Емануїла Петровича. Завжди з приємністю. Гідна була людина.
23 травня
Колектив Львівської державної консерваторії ім. М.В.Лисенка сумує з приводу передчасної смерті студента консерваторії, композитора Володимира Михайловича Івасюка і висловлює співчуття рідним та близьким померлого.
Повідомлення розміром 2х3 см в нижньому куточку сторінки. Все.
Перша фатальна помилка.
Власне, вся трагічна історія з Івасюком - нескінчений ряд фатальних помилок тодішньої влади. Чого вартує оце «студента консерваторії»!
27 травня
Тріо Мареничів на львівській сцені.
Фото: Сьогодні закінчують у Львові гастролі Заслужені артисти УРСР Антоніна, Валерій та Світлана Мареничі. Чистими, сильними голосами, оригінальною обробкою народних пісень, досконалим володінням кількома музичними інструментами привабило тріо з Волині серця львів'ян. Більше 10 000 шанувальників мистецтва відвідало у ці дні філармонію.
Голоси були не сильні, але дійсно чисті. Слава була несамовитою. Вже колись згадував минулорічне інтерв'ю Валерія - інтерв'ю вже немолодої, забутої, розгубленої і озлобленої людини. Шкода...
30 травня
Мовою плаката
Вчора у Львові відкрилася республіканська нарада-семінар «Політичний плакат - бойовий засіб ідеологічної роботи»
Ми ретельно перевіряли місто «на предмет крамоли». В Ательє мод на початку Городоцької побачили на вітрині великий плакат з портретом Леоніда Ілліча. Напис під ним сповіщав, що «тут вам скоро і якісно пошиють верхній одяг». Брежнєв був Генеральним секретарем ЦК КПРС, а не закрійником. Портрет залишили. Напис зняли.
6 червня
У прокуратурі області.
Фрагменти повідомлення:
Деякі громадяни звернулися у прокуратуру області із запитами про обставини смерті студента консерваторії Івасюка Володимира Михайловича.
Слідством, яке проводиться органами прокуратури, встановлено, що Івасюк М.В., згідно з висновком, підписаним завідуючим кафедрою психіатрії Львівського медичного інституту професором О.П.Даниленком і лікуючим лікарем, кандидатом медичних наук В.В.Веселовським, протягом останнього часу терпів від захворювань психіки. До 1977 року протягом двох років перебував під наглядом кафедри психіатрії медінституту з приводу неврастенії, астенодепресивного синдрому, а з 18 квітня по 6 червня 1977 року стаціонарно лікувався у третьому відділенні Львівської обласної психіатричної лікарні.
18 травня 1979 року труп Івасюка В.М. був знайдений у лісовому масиві селища Брюховичів.
Встановлено, що причиною смерті громадянина Івасюка В.М. було самоповішання.
Поширювані чутки про інші обставини смерті Івасюка В.М. є вигадкою.
За ці майже тридцять років я вже не раз описував похорон композитора. Рамки подачі не дозволяють цього тут зробити. Тільки ще раз пригадаю, як вже біля викопаної могили, коли задні ряди почали натискати, а люди в передніх рядах падати і виникла загроза тисняви, за руки схопилися чоловіки, утворили ланцюг і стримували натовп. Унікальний ланцюг з простих людей, націоналістів, кагебістів і райкомівців.
Пам'ятаю, що ще була якась запізніла і вже нікому не потрібна стаття, двічі переглянув газети за місяць, але так і не побачив. Зрештою, вона була нецікавою вже тоді.
Взяв «Львовскую правду». Для «урозмаїценя».
1 липня
В Государственном комитете СССР по ценам
С 1 июля 1979 года повышены розничные цены на ювелирные изделия, ковры - 50%, мебель - 30%, автомашины - 18%.
Спрос на ряд товаров опережает возможности их производства. При этом тарифы на электроэнергию и газ, коммунальные услуги для населения сохраняются многие годы, квартирная плата остается неизменной более пятидесяти лет.
Навіть у суперплановій економіці елементів ринку зовсім позбутися було неможливо.
8 липня
Маршруты львовской оперы.
Статья И.Дяка - директора Оперного театра, о 39 гастрольном сезоне.
Вже довго тривала реставрація Оперного, і я запам'ятав трагікомічний епізод, як Іван Теодорович у своєму кабінеті вигукував мені буквально зі сльозами на очах:
- Я все можу! Я - музикант! Я оркестром можу диригувати! Ну, не розумію я, що таке цемент марки 400! Не розумію! І не хочу розуміти!
Знайшли того, хто хотів... Він і зараз успішно працює.
18 липня
Товарищу Громыко Андрею Андреевичу.
Центральный Комитет КПСС, Президиум Верховного Совета и Совет Министров СССР горячо поздравляют Вас, видного деятеля Коммунистической партии и Советского государства, в день Вашего семидесятилетия.
Друга Золота зірка.
31 липня
И мастерство и воля.
К итогам выступления на Спартакиаде львовских шахматистов - обладателей золотых медалей.
Успех выступления на Спартакиаде украинской команды, половину которой составляли львовские шахматисты - самый крупный за всю историю ее выступлений. Его вполне разделяют наставники сборной республики - заслуженный тренер СССР В.Карт и заслуженный тренер УССР Ю.Сахаров
25 серпня
Улучшать работу с письмами трудящихся.
Письма трудящихся - важный источник информации, действенное средство укрепления связи с массами, развития критики и самокритики. Работа с письмами - важный участок деятельности любого советского учреждения.
А партійного тим більше. Порядок - будь-який лист (анонімні називалися «лист без підпису») негайно реєструється і лягає на стіл «першого», який його «розписує» - кому. Якщо мені, зобов'язаний протягом 30 днів «разобраться» і написати письмову довідку. За декілька днів до завершення терміну Загальний відділ нагадає. Можеш запізнитися з довідкою, але максимум два рази. На третій виженуть.
1 вересня
Для будущих рабочих
Открыты новые профтехучилища в Червонограде и Львове.
Торжественно открыты новые учебные комплексы Червоноградского среднего городского профессионально-технического училища № 55 и Львовского ТУ № 57.
2 вересня
Во Львове открыты две новые школы - в районе Кульпарковской №83 и в районе Батальной №82
12 вересня
Львовский обком Компартии Украины и исполком областного Совета народных депутатов с глубоким прискорбием извещают, что на 101-ом году жизни умер выдающийся украинский советский композитор, народный артист СССР, лауреат Государственной премии Украинской ССР имени Т.Г.Шевченко, Герой Социалистического труда, профессор Станислав Филиппович Людкевич.
З цим похороном все було «в порядку». Повторення Івасюка не було. Останніми, хто проводжав композитора, були декілька сот працівників партійних та комсомольських органів, співробітники КДБ та МВС, партійні та комсомольські активісти. Практично сто відсотків.
19 вересня
Идеологической работе - высокую действенность. Большая статья преподавателя кафедры теории и практики советской печати ЛДУ им. Ивана Франко В.Лизанчука под названием "Подросток у телевизора"
Декілька років тому одна людина говорила мені неприємні речі і весь час повторювала - ну, як людину ви мене розумієте?! Розумієте?!
Не буду тут цитувати статтю знаменитого нині професора Лизанчука. Бо як людину, я його розумію. І ви мене розумієте, як людину, правда?
2 жовтня
На знамени газеты - орден Дружбы народов.
Президиум Верховного Совета СССР Указом от 31 июля 1979 года наградил Львовскую областную газету «Вільна Україна» орденом Дружбы народов.
А що, прикольний був орден. Особливо класно дивився би зараз на газеті «За вільну Україну».
2 жовтня
В семье единой, советской
Мелодии обновленной земли. Праздник песни во Львове.
Из огромной зеленой чаши стадиона ширококрылой птицей в небо взлетала песня. 2 500 голосов, пятьдесят баянистов и большой духовой оркестр творили эту вдохновенную мелодию праздника, посвященного славному 40-летию Воссоединения.
На снимке:
В хоре колхоза «Прогресс» Нестеровского района поет бригадир, Герой социалистического труда Г.М.Жемела.
Російською мовою то називається - «И швец, и жнец и на дуде игрец...»
А взагалі який стиль, який стиль! «Ширококрылая птица песни, вдохновенная мелодия праздника сорокалетия».
Вчіться, молоді журналісти!
14 жовтня
Премьера в театре им. М.Заньковецкой «Вода из отчей криницы»
Захоплена велика рецензія. Американський мільйонер українського походження приїхав на батьківщину, побачив свою колишню дружину - передову колгоспницю і вирішив залишитися біля своєї криниці. У головній ролі - Народний артист СРСР Олександр Гай. Саме у 1979 році скаржився Манкурту - «играть абсолютно нечего».
31 жовтня
Выставка работ московского графика.
Вчера во Львовской картиной галерее состоялось открытие выставки работ Заслуженного художника РСФСР, Лауреата Государственных премий СССР Д.С.Бисти.
Відомий московський митець захопився нашою архітектурою, наробив купу зарисовок львівських храмів - в галереї схопилися за голову і почали дзвонити в обком партії: що з цим робити, храмів у нас не можна було малювати. Бісті пояснював, що це мистецтво, він сам в Бога не вірує і релігію не пропагує, це всього лиш графіка! У виставочний зал в Кларисках прибіг зав. відділом культури обкому, довго дивився, врешті дозволили, хоча багато робіт познімали.
5 листопада
«Пролісок» распахивает двери.
Накануне празднования 62-й годовщины Великого Октября в Моршине завершено строительство санатория для родителей с детьми, сооруженного на средства от коммунистических субботников.
18 листопада
«Карпаты», вперед, к новым вершинам!
Специальный выпуск, посвященный победе львовских «Карпат» в чемпионате страны по футболу среди команд первой лиги, вся страница.
28 листопада
Пленум ЦК КПРС
Пленум ЦК КПСС избрал секретаря ЦК КПСС тов. Горбачева М.С. кандидатом в члены Политбюро ЦК КПСС.
5 грудня
Важные задачи «Интуриста»
Львовское отделение Всесоюзного акционерного общества «Интурист» - одно из крупнейших в нашей стране. Его коллектив ежегодно обслуживает десятки тысяч иностранных туристов.
«Інтурист» - моя організація. Специфічна. Весь райком з мене сміявся, коли я здавав плани проведення звітно-виборних партійних зборів у партгрупах:
1. Звітно-виборні збори партійної групи офіціантів ресторану «Інтурист» першої зміни.
2. Звітно-виборні збори партійної групи офіціантів ресторану «Інтурист» другої зміни.
Безпартійних офіціантів в «Інтуристі» не було.
23 грудня
Певец идей великого октября
Открытие памятника писателю-коммунисту Степану Тудору.
Бачив я його останній раз рік чи два тому.
Хлопці, або зламайте його, як інші зламали, або не знущайтеся, бо соромно дивитися на цей запаскуджений пам'ятник. Центр міста все ж таки...
26 грудня
И древность, и современность.
Открыт бар «Театральный». Архитектурно-строительный проект С.Кесельмана, проект комплексного оформления М.Курилыча, гутное стекло Я.Мациевского, приняли участие скульптор Б.Романец, скульптор М.Флит, художница И.Карпинец. Хочется сказать доброе слово и в адрес директора Ленинского гастрономторга Эдуарда Михайловича Маркарянца. Это по его инициативе во Львове создан целый ряд приветливых кафе и баров.
Насправді Едуарда Михайловича звали Едгаром Мартиросовичем.
Знаю реальний випадок, коли лікар-психіатр представлявся хворим в палаті і казала:
- Взагалі мене звуть Ашот Каренівна, але, оскільки вам це складно запам'ятати, можете називати мене просто Ася Карпівна, на що хворі негайно відповіли, що будуть називати її просто Марією Іванівною.
До зустрічі у 1980-му, олімпійському!