Американські міфи. Любов до тварин, благодійність, культ зручностей

Американка Леона Гелмслі залишила у спадок своїй собаці-болонці 12 мільйонів доларів. Для болонки створено трастовий фонд, який розпоряджається спадщиною.

Любов до тварин

«Хотіли б ми бути на місці того пса», - напевно подумало багато американців, побачивши у теленовинах  сюжет про те, як їхня співвітчизниця Леона Гелмслі залишила у спадок своїй собаці-болонці 12 мільйонів доларів. Для болонки створено трастовий фонд, який розпоряджається спадщиною. На охорону, приготування їжі та медичне обслуговування собаки на ім'я «Трабл» (неприємність, проблема) щорічно передбачено витрачати 300 тисяч доларів. Такі випадки в Америці непоодинокі. За даними компанії Package facts, у 71 млн американських сімей є домашні тварини. У 42% власників собаки ночують у ліжку своїх господарів. За рік домашні тварини з'їдають продуктів на 16,1 млрд доларів. Для порівняння - державний бюджет України у 2008 році заплановано на рівні 42,6 млрд доларів. У країні створено величезну індустрію обслуговування тварин: готелі, перукарні, лікарні, притулки, поліція захисту тварин. Для любителів фауни мовить телеканал «Animal planet», виходять спеціальні газети і журнали. У моєму гуртожитку висіло цікаве оголошення: «Їду у відрядження. Шукаю людину, яка добросовісно погодує упродовж трьох днів мого кота. Заплачу 40 доларів».

За годину роботи у притулку для бездомних тварин платять 10 доларів. Початкова зарплата бейбі-сітера (няні для дитини) буває й нижчою: 7 доларів за годину. До речі, вигул псів - улюблена робота багатьох американських студентів. Не забираючи багато часу, дає завжди потрібні молодим людям підзаробітки. Бродячих тварин в Америці не ловлять дротяною петлею, як це буває у нас. У притулках бездомним собакам або котам намагаються знайти нових господарів. Якщо не вдається, то їх стерилізують і утримують пожиттєво. Американська Феміда суворо карає тих, хто неналежним чином ставиться до домашніх тварин. Є чимало прикладів високих штрафів та навіть короткотермінового позбавлення волі за такі дії. Разом з тим, у багатьох оголошеннях про оренду помешкань ви знайдете примітку - «Для тих, хто має тварин, це помешкання не пропонується».

Благодійність

Американці - унікальна нація за їх ставленням до благодійності. За даними фонду Giving USA, у 2006 році компанії та окремі громадяни пожертвували на різні добрі справи понад 300 мільярдів доларів. Об'єм коштів на благодійність складає у США 1,7% ВВП. Філантропія не є рисою, притаманною виключно багатим американцям. Дві третини громадян з річним доходом менше 100 тис. доларів також регулярно дають гроші на благочинні пожертви. Одним з ідеологів американської благодійності вважається Ендрю Карнегі (Andrew Carnegie). У 1889 році він написав есей «Проповідь багатства», у якому доводив необхідність благодійництва багатих щодо бідних. Першою у світі Америка в 1921 році прийняла закон про зменшення податків для тих громадян, які займаються благодійністю. Американці не лише дають гроші благодійним фондам, але й самі працюють волонтерами у них. Наприклад, «Корпус миру», «Лікарі без кордонів» - організації, які складаються виключно з добровольців.

Найбільшими отримувачами пожертв у державі є релігійні організації, коледжі, університети, бібліотеки, лікарні.

Зі 122,8 мільярдів доларів, виділених у 2005 році США на допомогу іншим країнам, 79% - надходження від фондів, фірм, організацій, окремих громадян. Крім Америки, країнами, де добре розвинута благодійність, є Великобританія, Франція, ПАР, Сінгапур, Туреччина і Німеччина.

До речі, Вашингтонський Смісоніан - найбільший у світі музейний комплекс (до якого входять різні музеї, зоопарк, науково-дослідницькі установи) - завдячує своїм існуванням Британському благодійнику Джеймсу Сміссону. У 1826 році він заповів Америці, у якій ні разу не був, 500 тисяч доларів на створення установи, що поширюватиме знання. З 1846 року Сміссонівські музеї абсолютно безкоштовні для відвідувачів.

Культ зручностей

Складається враження, що в Америці все зроблено так, щоб люди ні в чому не напружувалися і не знали незручностей. Тут ви не побачите бабцю з важкими сумками в руках, як це звично у нас. Всі сумки, валізи, навіть рюкзаки обладнані колесами. Навіть невеличкі валізи-дипломати літні американці возять, а не носять. При вході до приміщень поважних федеральних установ обов'язково є пристрій, який запаковує вашу мокру парасолю у поліетиленовий кульок, щоб ви не накапали на підлогу. Заходячи у метро і виходячи з нього, ви маєте вибір: ліфт, ескалатор, сходи. Якщо ви з велосипедом - не проблема. Пасажирам дозволено брати велосипед у вагон. В автобусах для  велосипедів є спеціальні кронштейни ззовні. Доріжки для цього екологічного виду транспорту у Вашингтоні не настільки зручні, як, наприклад, у Мюнхені, але вони є.

Повсюдний комфорт чекає і на автолюбителів. Не виходячи з авта, ви можете оплачувати автостоянку, купляти їжу в «МакДоналдс», брати гроші у банкоматі та робити якісь платежі. Америка - перша держава, де було винайдено кінотеатри для машин (drive-in-movies). У 1933 році Річард Голлінсгед заснував перший такий кінотеатр. На обладнану екраном площадку заїжджають авта, і пасажири, не виходячи з машин, дивляться кіно. У 1958 році у США було 5 000 таких кінотеатрів. Найбільший за всю історію кінотеатр вміщав 2 500 авт. Офіціанти на роликах розвозили глядачам їжу. Були навіть кінотеатри, де позаду машин паркували невеличкі приватні літаки. З розвитком телебачення цей бізнес занепав, але тепер поступово відроджується. Власники використовують нові технології. Наприклад, 13 екранів по периметру. Крім демонстрацій кіно, у таких закладах проходять циркові та естрадні шоу.

У банку Wachovia я побачив таке, що досі не міг навіть уявити. До банківського офісу під'їжджають авта, опускається скло, власник кладе у спеціальну капсулу документи, платіжки тощо. Капсула летить пневмопроводом (прозорою скляною трубкою) в офіс, де операцією займається працівник. Клієнт в авто слухає музику, кілька хвилин чекає. Через деякий час капсула летить назад, він забирає квитанцію або отриману готівку і їде далі.

Автоматизація усіх процесів - справа повсюдна. У деяких американських крамницях, якщо ви платите готівкою, то здачу продавець видає вам лише купюрами, а копійки відраховує автомат.

Поблизу кожної станції метро прогулюються службовці з написом на куртці: «Спитай мене, як діставатися далі». У кожному великому магазині є кімната загублених речей, майданчик для дітей, фонтанчики для пиття, туалети.

Приємно вражає і повага до пішоходів. Якщо на «зебрі» ви посигналите пішоходу, щоб він йшов швидше, то заплатите штраф у розмірі від 100 до 500 доларів.

Фото з сайтів https://www.hist.msu.ru/, festival.1september.ru