Львівська майстерня архітектурного порятунку ReStare збирає елементи інтер’єру, які власники старих квартир викинули як непотріб, та дає їм нове життя. Архітекторів, дизайнерів, реставраторів об’єднала любов до історії, автентики і художнього смаку, з яким майстри минулих століть робили ужиткові речі. Наші сучасники, не розуміючи цінності давньої архітектури, дизайнерських речей, меблів, просто викидають їх. Саме там, у смітниках, реставратори часто і знаходять цінні кахлі, столярку з фурнітурою, меблі, ванни та відновлюють їх. А вже відроджені заново об’єкти пропонують тим, хто знає в них толк. Так вінтажні меблі з’являються у кав’ярнях, офісах з дизайнерським інтер’єром та у помешканнях естетів.
Під час цьогорічних «Днів європейської спадщини» у Львові ReStare запросили до себе у майстерню показати, які речі вони рятують та як відбувається процес реставрації.
Rubbish watchers
Засновниця архітектурного бюро Replus Христина Бадзян часто працювала над дизайном квартир у старих австрійських будинках і з болем спостерігала, як нові господарі помешкання викидали цінні деталі. Вона з командою забирала ці непотрібні власнику речі у свою майстерню, відчищала, лагодила, перемальовувала, і автентична деталь набувала нової форми, а часом і змісту.
Якщо відполірувати ручки і зняти фарбу з дверей, можна побачити їхній первісний колір (фото ZAXID.NET)
«Ми реставруємо все. Речі забираємо за власний рахунок і потім думаємо, як їх використати. Якщо якусь запилюжену шафу протерти і відновити, вона ще буде слугувати», – каже реставратор Кирило Березовський.
Коли у гаражі не вистачило місця, ReStare переїхали у приміщення колишнього заводу на Персенківці. Тепер це одночасно майстерня, шоурум і музей. Серед, на перший погляд, купи мотлоху уважний відвідувач впізнає пічні кахлі та фасадну майолікову плитку фабрики Івана Левинського, австрійські чавунні ванни, латунну фурнітуру до столярки, саму столярку, часто від відомих майстрів минулих століть, сецесійні креденси та навіть радянські комоди. Усьому, що має певну художню й історичну цінність, команда реставраторів намагається продовжити життя. Переважно це архітектурні та інтер’єрні деталі австрійського, польського і радянського періодів.
фото ZAXID.NET
Найчастіше всі ці речі знаходять на смітниках. У Телеграмі є група Rubbish watchers, куди небайдужі повідомляють про речі, які викидають на смітник. Христина Бадзян розповідає про красиві двері з перемичками складної конфігурації та фацетованим склом, які місяць тому забрали з вул. Куліша, 9. Вони в доброму стані, тому незрозуміло, чому опинилися на смітнику. А крісло для чищення взуття тиждень стояло на вул. Хмельницького. Фото крісла виставили в соцмережах, поки його не побачили і не забрали ReStare. Порівняйте тепер його вигляд до реставрації і після.
Проект-менеджерка бюро Replus Оля Титко розповідає, що трапляються і такі випадки, коли львів’яни самі звертаються з проханням відреставрувати якийсь об’єкт з їхнього дому. Іноді бувають і щемкі історії, коли викинуті речі нагадують людям їхню особисту пам’ять.
«Одне дзеркало викинули разом з фотографією. Коли ми запостили це в соцмережах, наша знайома впізнала на фото свого близького друга, який загинув. Вона сказала, що це його остання світлина», – розповідає Оля Титко.
Другий шанс – інша функція
Ініціаторка проекту Христина Бадзян вважає, що все врятувати неможливо. І дуже важливо навчити людей цінувати вінтажні речі. Тим паче, що можна кардинально змінити їхнє призначення: деталь декору може стати утилітарним об’єктом і навпаки – колись функціональні предмети можуть прикрашати приміщення.
Часто речам після реставрації надають іншої ролі. Так, в інтер’єр суто для декору можуть вписати двері чи старі балки, дерев’яний ґонт – над барною стійкою. А колишні віконні рами можуть стати, наприклад, буфетом.
Фото Replus
«Потім ми вирішили, шо мало рятувати речі, треба пояснювати їхню цінність, переконувати зберегти. Стара, обдерта, нікому не потрібна річ може підсилити сучасний інтер’єр в рази більше ніж щось куплене нове. Львів відрізняється від інших міст своєю історією. Ще в радянські часи нас навчили, що все старе є погане. Але ми не можемо викидати свою історію», – пояснює Христина Бадзян.
На підтвердження своїх слів Христина розповідає, як відреставрована Replus стара чавунна ванна стала цікавим об’єктом у спальні під час реалізації дизайнерського проекту «Гуцульська». За нього автори отримали шквал позитивних відгуків і увагу міжнародного архітектурного видання Archdaily.
Пошкоджені, вже непридатні до використання елементи Replus комбінує. Наприклад, з окремих кахель різного кольору і дизайну у Львівському муніципальному мистецькому центрі зараз монтують камін у стилі «печворк».
«Сучасний світ потребує свідомого споживання. Тому ми продумуємо не лише архітектуру, ми пропагуємо критичне мислення в архітектурі та дизайні», – підсумовує Христина Бадзян.
Зараз у майстерні ReStare працює п’ятеро реставраторів, кожен з яких має свою спеціалізацію. Майстерня працює як магазин: відреставровані речі можна купити на сторінці у соцмережах. Туди ж команді майстерні архітектурного порятунку можна сповістити про цінні деталі, які профанні власники викинули на смітник.
Ми використовуємо