Чи потрібен Україні прискорений вступ до ЄС?

Українська влада форсує питання прискореного членства України в Європейському Союзі за спрощеною процедурою. Логіка такої позиції Володимира Зеленського зрозуміла: вступ до ЄС може стати потужним електоральним здобутком і допомогти на майбутніх виборах. Але серед європейських країн панує обережний скептицизм із цього питання. Насправді в такій позиції наших партнерів є раціональне підґрунтя. Та й для України поступова розумна євроінтеграція може бути ліпшим варіантом, ніж негайний вступ.

Ми звикли до думки, що основним противником на шляху України до Євросоюзу є Угорщина і Віктор Орбан. Однак після перемоги на виборах 12 квітня партії «Тиса» її лідер Петер Мадяр чітко дав зрозуміти: він виступає проти прискореного прийому нашої держави в ЄС. Угорський політик пояснив свою позицію тим, що всі країни мають пройти однаковий процес вступу. Після того як Україна виконає всі умови, в Угорщині буде проведено референдум щодо підтримки її членства в ЄС. Проте Мадяр висловив сумніви, що це станеться в найближчі десять років.

Крім того, на днях стало відомо, що не лише одна Угорщина виступає проти прийому України до ЄС за спрощеною процедурою. Не підтримують такої ідеї також Німеччина, Франція, Італія та Нідерланди. Уряди цих країн займають дружню позицію щодо Києва і надають серйозну підтримку нашій державі для протистояння російській агресії. Але переконані: швидке членство України може розбалансувати ЄС зсередини і посилити позиції євроскептиків. Загалом ідея негайного прийняття Києва до Євросоюзу не викликає значного ентузіазму серед більшості європейських політиків. І тим більше насторожено до неї ставляться самі європейці, які побоюються конкуренції на ринку робочої сили та у сфері бізнесу.

Якщо виходити з геополітичної точки зору, то можна зрозуміти бажання нашої влади приєднати Україну до ЄС найближчим часом. Проте Євросоюз – це наразі все ж не безпековий альянс. І навряд чи він стане таким найближчим часом. ЄС – це передусім політико-економічний блок. Зі своїми, іноді не зовсім ідеальними складними правилами, спільним ринком, економічною системою, свободою пересування. Потенційно членство в ЄС може дати імпульс економічному розвитку держави. І покращити роботу різних інституцій. Але не можна ігнорувати об'єктивні ризики прискореного прийому України до ЄС. А вони дійсно існують.

Якщо ЄС погодиться прийняти Україну через геополітику, а не через заслуги, вона може отримати формальне членство з обмеженими правами. Без доступу до всіх фондів, із тимчасовим призупиненням деяких політик і навіть без повноцінного голосу в Раді ЄС. Зате із цілим спектром зобов’язань, частина з яких може не сподобатися суспільству.

Вступ України до Євросоюзу авансом без проведення необхідних реформ, насамперед в антикорупційній площині, суттєво зменшить мотивацію нашої влади проводити такі реформи взагалі. Відверто кажучи, українські політичні еліти завжди намагалися зберегти стару систему відносин, яка створює широкі можливості для зловживання владою, посадами, зв’язками і грошима. Охоче проводили сумнівні реформи там, де можна було обійтися звичайною корекцією. Проте активно займалися імітацією реформ у сферах, де вони були дійсно потрібні. Після прийняття України до ЄС за спрощеним механізмом реформи в судовій та правоохоронній системах можна буде просто заморозити. Та й досвід деяких країн колишнього соцтабору, які стали членами Євросоюзу за звичайною процедурою, показує: після вступу зміни часто блокуються, а олігархічні впливи повертаються.

Навіть звичайний вступ до ЄС, із проходженням усіх етапів, може неоднозначно вплинути на економіку країни-кандидата. Особливо, якщо в цій економіці переважають сировинні галузі з низькою доданою вартістю виробленого продукту. А значна частина бізнесу постраждала внаслідок російської агресії і перебуває у вразливому становищі. Що вже казати про прискорене членство в Євросоюзі, яке може викликати справжній шок для окремих галузей української економіки.

Без перехідних періодів український аграрний сектор, фермери, промисловість потраплять під жорсткі євростандарти і зіткнуться з конкуренцією від значно ефективніших субсидованих компаній. Це загрожує банкрутством і нездатністю витримати конкуренцію з європейськими виробниками. Та й самі європейські виробники, особливо фермери, будуть не в захваті від експорту української агропродукції на ринок ЄС. Тож український аграрний сектор може потрапити під жорсткі торговельні обмеження. А європейські стандарти сертифікації якості, екології й санітарії можуть взагалі заблокувати експорт чи зробити його збитковим. Для України принципово важливо зберегти і розвивати власну індустріальну базу та досягти збільшення частки переробної промисловості у структурі економіки. Вступ до ЄС має сприяти, а не заважати цій стратегічній меті.

Прискорене членство в євроспільноті може вимагати корекції фіскальної політики. Україна вже має державний борг, який сягає 120% ВВП і дефіцит бюджету в розмірі 15-20% валового внутрішнього продукту. Щоб збалансувати фінансові показники, можливо, доведеться підвищувати податки, скорочувати соціальні видатки і запроваджувати режим жорсткої економії.

Нарешті при вступі до ЄС існує дуже великий ризик додаткового відтоку робочої сили, який на тлі гострої демографічної кризи матиме погані наслідки для національної безпеки. Багато країн Центральної і Східної Європи після прийому до Євросоюзу зіткнулися з помітним зменшенням кількості населення. Найбільше демографічно втратили Румунія, Болгарія, Литва, Латвія, Хорватія, Польща. Депопуляція в цих державах сягнула 10-18%, а значна частина молоді виїхала за кордон. До прикладу, у Румунії 2007 року мешкало близько 21 млн осіб, а зараз – менше 19 млн. Після вступу до ЄС з Польщі виїхало понад 2 млн жителів. Значних демографічних втрат зазнали Литва і Латвія, які особливо відчутні на тлі й так незначної кількості населення. Болгарія втратила близько 17% жителів після вступу 2007 року. Україну може чекати аналогічна тенденція, яка додатково посилюється міграційним відтоком населення внаслідок російського вторгнення. Без збереження демографічного потенціалу й української нації як чинника державотворення економічні вигоди навіть у разі швидкого членства в ЄС можуть виявитися сумнівними і недостатніми.

Якщо вступ до Євросоюзу буде радше символічним і українці не відчують швидкого покращення життя, суспільні настрої можуть швидко зміститися в бік євроскептицизму. Україні варто передусім прискорено рухатися в напрямі військової інтеграції та участі в безпекових альянсах з країнами Європи. І водночас прагматично та зважено підходити до питання вступу до Євросоюзу. Поспішні кроки можуть дати зворотний ефект, а ризики пришвидшеного членства – переважити короткострокові вигоди.