Чиновники як підвид людей

Часами мені здавалося, що мені легше було б зробити непристойну пропозицію заміжній жінці, ніж пояснити чиновникові, що я пропоную йому хабара. Але коли я туди прийшов – все виявилося дуже легко і просто...

Написати цю статтю мене змусило рішення чиновників Міністерства культури заборонити до перегляду на території України фільм Саші Барона Коена "Бруно". У принципі, мені до цього фільму немає жодної справи й не було б жодної цікавості, якщо б не ця заборона. Але коли я про неї почув, мені відразу стало цікаво - а про що ж цей фільм? Напевне, треба його скачати з Інтернету. Але коли я дізнався, що цей фільм про гомосексуалістів - скачувати відразу перехотілося. Зате залишилося багато запитань, на які я, напевне, не отримую відповіді ніколи. Навіщо заборонили цей фільм, якщо його можна без проблем стягнути з Інтернету? Щоб зробити йому зайву рекламу? Чим саме думають наші чиновники? І за що вони отримують зарплату?

І так вже мене ці запитання почали гризти, що я миттю згадав всі свої болі і образи на нашу славну бюрократію. Згадав всі круглі столи за участі наших чиновників навіть не найвищого рівня, на яких милували моє око їхні самовпевнені фізіономії, котрі аж розпирало від самовдоволення і відчуття власної незамінності і вагомості. Згадав усі свої особисті зустрічі з цією кастою вельми шанованих людей (слава Богу, не такі вже і часті). І «придумалася мені думка», як каже мій син: а для чого їх (чиновників) аж стільки і чому вони поводяться так, як поводяться?

Відповідь на це запитання лежить, як мені здається, на поверхні. Армію чиновників створювали і створюють більш високопоставлені чиновники для того, щоб перші брали хабарі й ділилися ними з другими. Для прикладу - кілька років тому (вже за перемоги демократії і тріумфу народного волевиявлення) працював я на одній фірмі, яка возила з Польщі будматеріали. На цьому місці роботи я виявив, що наша держава шалено піклується про здоров'я і самопочуття свого народу (а отже, і про моє). Держава (у вигляді митної служби і наближених до неї органів) вдень і вночі стоїть на сторожі нашого кордону, щоб, не приведи Боже, якісь вороги не провезли товар, який

а) може в собі мати якісь хвороботворчі мікроби (хоча важко собі уявити хвороботворчі мікроби в будматеріалах),

б) може бути радіоактивний (хоча Чорнобиль, як відомо, вибухнув в Україні, а не в Польщі).

Про відповідність будматеріалів цим вимогам мали стояти печатки в певних документах. Але ж дурному зрозуміло, що ніхто ніяких експертиз і схожих дуже втомливих речей не робив! Сто гривень за печатку - і гуляй, Вася! Щастя-здоров'я і до наступної зустрічі!

Коли я прийшов на цю роботу, всі зв'язки з потрібними людьми в цих інституціях нашою фірмою вже були налагоджені, мені залишалося тільки підійти до потрібної людини і сказати, що я від такого-то і такого-то. Двісті гривень у шухляду столу -  і печатки є.

Але наша держава враз згадала, що не тільки за людей треба дбати. Території України місцями покривають ліси і гаї, проти яких теж може бути спрямована концентрована діяльність ворогів нації. А в дерев'яних піддонах, на яких розташовані будматеріали у фурі, можуть масово перетинати наш кордон без жодних на то дозволів та віз різні жучки і хробачки, які сплять і бачать, як би то з'їсти кількасот гектарів нашого лісу. Подумала ось так держава - і запровадила ще одну печатку (а з нею і цілу установу з не одним десятком працівників). Про проходження фітоконтролю, який мав би виявляти шкідників. Ось про проходження цього фітоконтролю випало домовлятися саме мені. Але, як я вже писав, навіть дурному зрозуміло, що ніхто ніяких експертиз і не збирався робити.

Йдучи до цієї установи, я довго думав, як починати розмову. Часами мені здавалося, що мені легше було б зробити непристойну пропозицію заміжній жінці, ніж пояснити чиновникові, що я пропоную йому хабара. Але коли я туди прийшов - все виявилося дуже легко і просто. Люди з черги (представники інших фірм) мені пояснили, що ця печатка коштує всього-на-всього 50 гривень, що це дуже мало і взагалі "по-людськи". І справді, вся історія повторилася - добрий день, відкрита шухляда, гроші, стук печатки, до побачення.

Йдучи звідти, я був шокований. Приблизно прикинув кількість фур, які перетинають кордон України за один день. Помножив на п'ятдесят гривень. І, як то кажуть, прозрів. Оце так гроші! Зрозуміло, що чиновник з шухлядою отримує з цього всього лише кілька відсотків. Все решта йде нагору. На чергові позачергові вибори, на підкуп суддів, на власні маєтки, на утримання когорти помічників депутатів та інші надзвичайно потрібні речі. Мало буде грошей - запровадять ще якісь печатки (а з ними й цілі установи). Наприклад, про те, що магнітне поле матеріалів, які ввозять в Україну, відповідає чинному законодавству. Або ще щось. У наших чиновників фантазія багата! Один Черновецький чого вартий, який хотів ввести податок на пластикові вікна та кондиціонери (це ж бо предмети розкоші). Ви думаєте, люди б це не з'їли? З'їли б, і ще б дякували, що беруть грошей небагато і взагалі це "по-людськи".

Мій колишній однокласник працює адміністратором в одному з найкращих ресторанів Львова. На моє запитання, чи не збанкрутував його заклад, він відповів, що людей стало значно менше, і ресторан виживає лише завдяки постійним клієнтам - людям з податкової, прокуратури, судів. Їм же криза «по-цимбалах»! Їхні хабарі меншими не стали!

Ще кілька слів про поведінку чиновників. Вам ніколи не доводилося спілкуватися з працівниками податкової? Спостерігати за їхньою зверхньою поведінкою, підсиленою усвідомленням того, що ви від них багато в чому залежите? Що вони, якщо захочуть, можуть виписати штраф, а якщо не захочуть - можуть і не виписати. Вам ніколи не доводилося стояти в кабінеті і (як на якій картині не пам'ятаю вже якого відомого художника) м'яти в руках шапку, опустивши очі додолу? Якщо ні - тоді ви щаслива людина.

У принципі, тепер мав би йти якийсь висновок. Але я не знаю який саме. На секунду мені уявилося, що цю статтю прочитає Хтось і вмить накаже чиновникам - хабарі не брати і всім сумлінно виконувати свої обов'язки! І почнеться «казка». І будуть чиновники по три доби проводити різні експертизи на кордоні (це я про своє, наболіле), водії фур невиспані і зарослі щетиною будуть матюкатися, а власники товару платити зайві гроші за невчасно привезений вантаж. Ні, я цього не хочу. Я хочу, щоб розігнали до бісової мами всі штучно створені установи з їх жадібними працівниками, які беруть хабарі і левову частку віддають нагору. Але це вже навіть не казка, це вже щось взагалі неможливе.