Депутати Горлівки порівняли Стуса з Гітлером

Депутати Горлівки проголосували проти встановлення біля школи №23 у місті погруддя українському поету та дисиденту Василю Стусу. Нагадаємо, у цій школі поет працював вчителем української мови та літератури.

Питання про дозвіл на встановлення пам’ятника обговорювалося на сесії міськради 29 липня на пропозицію міської організації «Свободи». Зазначимо, фінансування з міського бюджету при цьому не передбачалося. За встановлення пам’ятника проголосували 13 депутатів, проти – 46, ще троє депутатів утрималися.

Під час обговорення дехто з депутатів наголосив, що досить і школи імені  Василя Стуса, інший міський обранець ухитрився порівняти Стуса з Гітлером. Очевидці стверджують, що на адресу письменника звучали слова «бандерівець», «фашист». «він наших дідів вбивав».

Нагадаємо, Василь Стус (6 січня 1938 с. Рахнівка Гайсинського району Вінницької області — 4 вересня 1985, концтабір біля с. Кучино, Пермської області) — український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник. Один із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників. Герой України.

За власні переконання в необхідності української культурної автономії творчість Василя Стуса була заборонена радянською владою, а сам поет був на 12 років позбавлений волі.

Закінчивши 1959 навчання з червоним дипломом, три місяці працював учителем української мови й літератури в селі Таужне Кіровоградської області, після чого два роки служив в армії на Уралі. Під час навчання і служби став писати вірші. Тоді ж відкрив для себе німецьких поетів Ґете і Рільке; переклав близько сотні їх віршів. Ці переклади було згодом конфісковано і втрачено. 1959 у «Літературній Україні» опублікував свої перші вірші з напутнім словом Андрія Малишка.

У вересні 1965 під час прем'єри фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» у кінотеатрі «Україна» в Києві взяв участь в акції протесту. Стус разом з Іваном Дзюбою, В'ячеславом Чорноволом, Юрієм Бадзьо закликав партійних керівників і населення столиці засудити арешти української інтелігенції, що стало першим громадським політичним протестом на масові політичні репресії в Радянському Союзі у післявоєнний час. За участь у цій акції його відраховано з аспірантури.