Депутати-тафофіли

Цвинтар, холодна і глуха лютнева ніч… Раптом із-за могил один за одним виходять вони – такі знайомі і такі нереальні. Вони спокійні, аж надто – тут вони не викрикують, не стрибають і навіть не б’ють один одному писки (як це роблять там, в іншому житті).

Вони не упирі, вурдалаки, привиди чи поторочі (хоч багато хто у цьому сумнівається). Вони просто тихо блукають поміж могилами... І не приведи Господи, аби їх тут зустрів випадковий перехожий - любитель екстріму, бо, уздрівши їх, відразу усвідомлюєш, що це ті самі обличчя, які бачив (ні, не у своїх страшних снах)... по телевізору. Вони - заблукалі поміж могил слуги народу, які навіть на тому світі не дають цьому народу спокою.

Офіційно нічний візит українських парламентарів на кладовище виглядав як «перша нічна екскурсія «Личаківським цвинтарем». Саме таку веселу новину сьогодні розіслала усім прес-служба місцевого осередку УНП із посиланням на свого однопартійця, директора музею-заповідника «Личаківський цвинтар» Ігоря Гавришкевича. Щоправда, інтимну інформацію, які саме нардепи наважилася на такий екстрім - прес-служба і пан Гавришкевич тримають у великій таємниці.

Звісно, замовчування прізвищ нардепів-екстремалів виглядає, щонайменше, дивним. Адже для чого взагалі озвучувати інформацію, коли вона «напівтаємна»? Що це - піар? Тоді кого чи що, власне, піарять? Для з'ясування цієї інформації ми спробували зателефонувати «львівським» народним депутатам, які теоретично могли б наважитись на таку прогулянку. Ось лише кілька варіантів відповідей нардепів місцевого походження:

Степан Курпіль: «Як на мене - прогулянки будь-яким цвинтарем пригнічують настрій. Більше схильний до прогулянок в інших місцях».

Олекса Гудима: «Я тут сиджу в Кабінеті Міністрів, до мене телефонують журналісти і я коментую українсько-російські «газові» відносини - а тут ви зі своїм цвинтарем... Я особисто на цьому кладовищі востаннє був два роки тому - тоді хоронили одного із моїх родичів».

Андрій Шкіль: «Вперше чую».

Олександр Голуб: «Мене там точно не було! Не думаю, що нічні прогулянки Личаківським цвинтарем є для народного обранця допомогою у його роботі».

Ярослав Кендзьор: «Може, комусь із моїх колег і притаманні подібні пристрасті - аби отримати трохи адреналіну. Я в цій компанії не був. Прогулянки вночі цвинтарем? Не знаю, чи це доцільно і нормально. Не виключено, що вони, може, й склепи відкривають і там шампанське п'ють».

Отож, хто із нардепів гуляв нічним кладовищем (якщо взагалі гуляв?) - залишається таємницею. Вочевидь, на нічному цвинтарі відбулися якісь таємні домовленості - на кшталт, гробівець взамін на лобіювання коштів тощо.

Із цієї історії зрозуміло єдине: якщо ви раптом десь затримались і йдучи повз кладовище побачили там довгі вечірні тіні - не лякайтесь. Адже втомлених від парламентського галасу нардепів у нас аж 450, і це може бути хтось із них - на всіх цвинтарів вистачить (у хорошому сенсі цього вислову).