Доторканість недоторканості

З 1 січня ми маємо ще один важливий для нашого суспільства чинний закон, який з’явився на запит сьогодення і має на меті поглиблення реальної боротьби з корупцією на вищих щаблях державної влади.

Це зняття недоторканості Законом України №2237 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою приведення у відповідність із Законом України "Про внесення змін до статті 80 Конституції України щодо недоторканності народних депутатів України».

Я підтримав нововведення всупереч цілій когорті критиків цього документа, одні з яких говорять, що цей закон є калькою з законопроекту порошенківської команди минулих років, а інші стверджують, що депутатська недоторканність не скасовується, а лише частково обмежується, а окремі персони взагалі вважають закон посиленням цієї недоторканості.

В цілому то за цим актом народні обранці просто не нестимуть «юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у Верховній Раді України та її органах, а також при здійсненні депутатських повноважень, за винятком відповідальності за образу чи наклеп».

А з іншого боку правоохоронці тепер мають усі законні підстави затримати народного депутата без дозволу судді, якщо його застали під час вчинення або безпосередньо після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, пов’язаного з насильством, або такого, що спричинив загибель людини. При цьому, орган або посадовці, які затримали нардепа, повідомили йому про підозру, застосували до нього запобіжний захід або здійснили інші слідчі дії (крім обшуку та негласних дій), зобов’язані негайно, але не пізніше 24 годин з моменту вчинення таких дій, повідомити про це голову Верховної Ради. Якщо ж описані вище дії стосувалися самого спікера ВРУ, поінформувати про них необхідно буде його першого заступника.

Слід відзначити момент, який викликав шквал критики, а саме надання права лише одній людині відкривати кримінальне провадження за фактом ймовірного правопорушення з боку нардепа – генеральному прокурору, тобто людині Президента, як додатковий важіль тиску на народних обранців. Так, виключно генпрокурор буде погоджувати клопотання слідчих про дозвіл на затримання депутата, обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, обшук, доступ до листування, телефонних розмов, а також про застосування інших заходів, у тому числі негласних слідчих (розшукових) дій, що обмежують права і свободи нардепа, розгляд яких віднесено до повноважень слідчого судді.

На мою думку така влада генпрокурора є об’єктивною необхідністю і надає не необмежений вплив, а відповідальність перед суспільством за реакцію на порушення закону з боку нардепів, оскільки розподіл таких повноважень на інші, нижчі рівні прокурорських рішень створить додаткові корупційно-політичні механізми, проти яких і прийнятий цей закон.

Також, важливим моментом є можливість доручення досудового розслідування кримінального провадження щодо народного депутата можна виключно Національному антикорупційному бюро або ДБР у залежності від підслідності справи, що усуває від цього процесу Службу безпеки та Національну поліцію.

Наразі я підтримую будь-які ініціативи моїх парламентських колег, які цілеспрямовано приймаються заради викорінення ганебних корупційних дій представників влади, націлені на підвищення нашого з Вами добробуту, миру, процвітання, долучення до близьких нам європейських цінностей.

Користуючись нагодою вітаю всіх моїх співвітчизників з Новим Роком і Різдвом Христовим, перемога буде за нами!