Героїчні слоїки

Хто є найбільшими фанатами Бандери тут і зараз? З усієї поваги до слова «маргінес» – це маргінальні рухи та партії: Свобода, КУН, УНП і навіть Наша Україна. Т. зв. патріоти провтикали свій шанс і зараз можуть хіба вітряки розводити в Антарктиді.

Піплам потрібні прилизані герої. Потрібні зручні та кишенькові герої. Їх спрага героїчності реалізовується на всі 100, бо інтерпретація героїв завжди на боці майбутніх поколінь.

У 21-му столітті людям ще потрібні герої. Хоча ще 40 років тому фантасти вважали, що в 21 столітті буде рай на землі. Всі будуть мати окремі квартири і літати у вікенди на Марс та інші планети.

Ну, але оскільки світле майбутнє так швидко обламалось, так і не досягнувши навіть золотої середини свого героїчного шляху, повернімось до наших баранів.

Культ героя, як і будь-який інший, потребує вшанування. Без вшанування й герой - не герой. Ще більшим абсурдом може бути тільки словосполучення «невідомий герой». У переліку вшановування героя мають бути різні жертви, святкування пам'ятних дат, твори про його звитяжний шлях із повним переліком подвигів ітеде. Бажано, щоб твори були написані урочистою мовою, з використання титанічних порівнянь та горою привабливих прикметників.

Усі, хто не дотримується букви вшанувального закону - не поважає героя, не читає книг про нього і не орієнтується у своєму житті на його святі подвиги - оголошується нечистим, профанним та ідіотом. Але найгіршим, що може бути в культі вшанування героя, - це не богохульство з боку невіруючих, а погані жертви з боку шанувальників героїчного таланту, вивітрення духу героя, перетворення вшанування на буквальну формальність.

Тоді можна багато гарних і різних слів голосити про героя, але щоб здавалося слова? Це лише слова. За ділами треба впізнавати адептів культу. Лише тоді усе буде зрозумілим. Якщо віруючі приносять центровому персонажу своєї історії рульні і смачні жертви - значить все чікі-пікі.

Якщо ж жертви найгірші, недбалі і занюхані - значить на героїчному культі паразитує невдячність й така штука, як фарисейство. Хоча, можливо, як завжди, повертається варіант героя і недосконалого людства. Тобто, банальна людська безталанність, яка ніколи не дотягується до рівня вшанованого героя. Це одна з причин, для чого людям потрібні герої. Інші причини Ви можете відшукати в собі самі.

Отож, перейшовши від ліричного відступу до текстуального фактажу, варто відкрити карти щодо інтерпретації «тут і зараз» героїв славної галичанської землі. Оскільки у всіх на вустах і в головах за останній період найчастіше друкується прізвище Бандери, то варто пройтися усіма жертвами та любими пахощами, які принесли до свого улюбленого героя офіційні фанати його героїчного життя.

На 1-му місці серед жертвоприношень стоїть пам'ятник Бандері на Привокзальній. Недороблений, як обіцялось, до 10 січня 2009 року деякими патріотичними нардепами. Пам'ятник Бандері так схожий на Леніна, Павлика Морозова і Фелікса Дзержинського разом взятих, став яскравим прикладом постсовкової імбецильності у сфері гігантоманії. Став брендом несмаку і бездарності місцевих скульпторів (як і пам'ятник Чорноволу) та усіх, хто був причетний до його створення. І якщо пам'ятник - це вбивство героя, то галімий пам'ятник - це подвійне вбивство героя.

На 2-му місці возвишається святкування 100-річчя від дня народження Бандери в Опері. Завдяки режисерським здібностям вео директора Львівського палацу мистецтв Юрія Гнатковського, дійство перетворилось на бенефіс хуторянського рагулізму та профанаційну шароварщину таких штук, як пісня і танці.

На почесному 3-му місці друкується ініціативний тупняк від ЛКП «Львівелектротранс». Їх листівка із закликом «Зрада України починається із неоплачуваного проїзду!» - стала вершиною людського маразматизму. Тут навіть порнографія Зварича релаксує на шпагаті. А «Криївка», яку так багато матюкають - невинне вифлиємське дитятко перед аналогіями з вербовкою КДБ Богдана Сташинського на ниві неоплаченого проїзду у громадському транспорті та теперішніми зайцями у львівських трамваях. Якщо зрада розуму є причиною, то що тоді є її наслідком?

На 4-му місці бовваніють 1-вересневі урочисті уроки імені Степана Бандери. Те, що це продовження славних совкових традицій імені Валі Котика, Марата Казєя та Зіни Портнової, й буцефалу зрозуміло. Нічого не потрібно змінювати. Є накатана форма. Під неї тільки треба підрівняти крапаль нових героїв - і все тіп-топ. Яка різниця кого вшановувати? Головне вшановувати і бути на хвилі кон'юнктури. Так легше жити.

На цифрі 4-ри, як символі всесторонності та синоптичності у справі вшанування героя, можна й фінішувати і повернутись до питання - «для чого людям потрібні герої».

В даному випадку, щоб прикрити високими словесами свою бездарність. Щоб примазатись до слави.

Хто є найбільшими фанатами Бандери тут і зараз? З усієї поваги до слова «маргінес» - маргінальні громадські рухи та партії, типу: Свобода, КУН, УНП, РУХ і вже навіть Наша Україна. Так звані патріоти провтикали свій шанс і єдине, що вони можуть зараз - так це розводити вітряки в Антарктиді. Карликові партії потребують гуліверних героїв. Бо це вже агонія усіх сил, які називають себе націоналістами.

Завдяки їх інтерпретації героя, той Бандера, якого вони ще хочуть проповідувати усьому світу, - опинився голим. Можна писати пафосні тексти і продавати його, як пральний порошок за допомогою сексуальних конотацій. Але Бандера вже назавжди залишиться локальним героєм Західної України (яким він в принципі і є). Ідеологічний Бандера плаває усією територією України, практично ж втілюється лише на Галичині та її околицях. Як втілюється, читайте вище.

В когось ще є ілюзії, що нове покоління почне, нарешті, більш правильно вшановувати пам'ять Бандери? Але все це міраж у 21 столітті. Рамантіку треба було залишити в 20-му.

Герой - це слоїк. Він прозорий перед інтерпретаціями майбутніх поколінь. Про нього відомо майже усе. Його можна наповнити. Можна налити в нього дорогезний коньяк, а можна й банальний шмурдяк. Герой - це ємність для інтерпретацій. Герой - це пустота, яку тре заповнити.

Як її заповнюють, читайте вище. При таких жертвоприношеннях культурному герою всі відновлення історичної справедливості - до одного місця. Кого цікавить історія? Всі люблять слухати інтерпретації у вигляді байок і міфів.

Для усіх інших - Antony & The Johnsons «Kiss My Name» (www.youtube.com/watch?v=ZveMb09gSyo).