Інтернет-заробіток

Шляхом нетривалих математичних розрахунків я дійшов до висновку, що в Інтернеті можна заробляти 200 доларів на місяць. Ура! Не треба зранку вставати, пхатися у маршрутках… Так жити можна. Ну я і взявся за роботу.

Моє життя склалося так, що довелося у 32 роки кардинально змінити сферу діяльності. Я, хоч кілька років тому мені таке навіть у страшному сні не могло приснитися, знову пішов учитися. Відповідно, вільного часу стало багато, а грошей - мало. Але часу стало не аж так багато, щоб влаштуватися на нормальну роботу на повний робочий день. А на півставки нічого не знайшов. Аж ось почув, що розумні люди в Інтернеті якось гроші заробляють. Комп'ютер вдома був, Інтернет провів - і вперед, за мільйонами.

Мамцю моя рідна! Як же все не просто виявилося! Особливо мені, який за все життя в Інтернеті навіть прогнозу погоди знайти не міг. Про те, що існують електронні грошові системи, я чув, але що їх так багато - навіть уявити собі не міг. Тільки російських є сім (українська лише одна, і ту мало використовують). А про американські і європейські я взагалі мовчу. Фактично у кожній країні, що поважає себе, є своя електронна (мінімум одна) грошова система. Те саме - зі способами заробітку. Розказувати про всі не буду, бо моя мета - не в цьому. Хочу розповісти дещо інше. Але оскільки без відповідних ТТХ (тактико-технічних характеристик) не обійтися, просив би шановних читачів трохи набратися терпіння.

Для себе (з причини обмежених знань Інтернету, програмування зокрема і вроджених лінощів) я вибрав заробіток на так званих „буксах". Суть цього заробітку полягає у тому, що треба впродовж 20-30 секунд переглядати сайт рекламодавця. І все! Тобто сидиш собі вдома, п'єш каву, бавишся з котом, думаєш, який ти щасливий, що на тебе не кричить надзвичайно злий керівник, і час від часу клікаєш, де потрібно. Не робота - мрія! От тільки ціна за одну переглянуту сторінку (цент) мене трохи збентежила. Але шляхом нетривалих математичних розрахунків я дійшов до висновку, що 200 долларів на місяць у цей спосіб можна заробляти. Ура! Не треба зранку вставати, пхатися у маршрутках (шановні читачі можуть продовжити цей перелік надзвичайно непиємних речей з власного досвіду). Ну, я і взявся за роботу. Нахапав цих «буксів» біля ста штук. Але з часом наступило розчарування. Вони, ці «букси», були не в курсі моїх грандіозних планів і дуже часто зникали - закриватися, причому перед виплатою заробленого на них. За місяць із сотні живих залишилося не більше десяти. Овва! Заробіток за місяць - вісім баксів! Інтернет дорожче коштує!

Так жити не можна, зрозумів я. Треба шукати "рефералів". «Реферали» - це люди, які зареєструвалися за вашим посиланням на «буксі», після чого ви отримуєте 50% від їхньго заробітку. Я вже давно чув про існування самого поняття «реферал», але як і де їх шукати - не знав. Розказувати знайомим з «реалу» про цей не зовсім традиційний спосіб заробітку, питатися порад якось язик не повертався. Але виходу не було - пошукав в Інтернеті і з'ясував, що існує купа форумів з цього виду заробітку і маса людей, які ним цікавляться.

«Реферали» почали приносити мені вже більший дохід, гіпотетично навіть по доллару на день назбирувалося. Але «букси» обганяли - тільки не вистачає кілька центів до мінімальної суми переводу грошей з віртуальних у реальні - а «букс» взяв і закрився. Або ще простіше - не платить, і хоч ти трісни! І нічого ти йому не зробиш. Тоді я прийшов до непростого рішення. Вагався десь тиждень, але зрозумів, що інакшого варіанту немає, або знову шукати справжню роботу, або переходити на англомовні «букси».

Основною проблемою було повне незнання англійської - навіть у школі вчив німецьку. Але зкачав із нету он-лайн перкладач - і знову вперед! Зареєструвався в канадській грошовій системі Alertpay, з форумів понабирав посилання на найбільш обіцяючі «букси» - і знаєте, справи пішли краще. Хоч і серед іноземних «буксів» була купа таких, що не платять, але загалом платили вони набагато краще, ніж російськомовні. І туди, звичайно, «рефератів» я теж набирав.

Отут, як каже мій син, придумалася мені грандіозна думка! А чому б не створити команду з десятка людей, кожен із яких був би на своєму «буксі», так би мовити, на горі піраміди, а решта стали б його «рефератами»? Тоді ж шанси на успіх (отримання грошей) значно зростуть!

Прекрасно розумію, що більшості читачів уже стало нудно, але прошу ще трохи потерпіти, скоро буде найцікавіше. Почав я шукати десятьох адекватних людей. Повірте, це було дуже не просто. Скільки вар'ятів живе у просторах Інтернету! Але я все ж знайшов одинадцятьох. Троє з Росії, троє з Білорусії і п'ятеро - з України. Справи почали йти непогано, тобто гроші ми встигали отримати майже з кожного «букса», за який бралися. Але суми все одно були невеликі. Себто більше 30-40 доларів на людину - ну майже ніяк. Я вже почав думати, що потрібно це все кидати. Проте зрозумів: якщо кину - мені чогось бракуватиме. Не «буксів». КОМАНДИ! Ми справді здружилися, хоч у це і складно повірити. Почали писати одне одному листи про життя, ділитися проблемами, радитися, допомагати одне одному. Мені хлопчина з Феодосії скинув ключі до хорошого ліцензійного антивіруса, дівчина з Сочі постійно для мене щось англійською перекладає, я для дівчинки зі Запоріжжя зробив курсову роботу з Фотошопу. Ми вже стали майже як друзі. Одного разу хлопчина з Мінська (йому 20 років) написав, що батьки кудись поїхали, було самотньо,  і він до четвертої ночі перекладав іноземні блоги про роботу на «буксах». Я ще подумав  - як здрібніла сучасна молодь! Я, коли мені було 20 років і батьки кудись їхали, або приводив у гості якусь дівчину (ну так, колекцію марок подивитися), або накликав повну хату друзів, і ми пили так, що сусіди ще півроку про це згадували! А тут - блоги перкладати... Але пізніше зрозумів, що він не для себе старався. Він шукав інформацію для всіх. Бо у роботі на «буксах» головне - володіння інформацією про них.

Тепер і я деколи можу до четвертої ночі за компом сидіти. І мені це зовсім не важко. І хоча я розумію, що як тільки закінчиться моє навчання, я піду на справжню роботу зі злим керівником, тратою нервів і ранішніми маршрутками, все ж команду залишати не буду у жодному разі. Тут я знайшов людей, які на мене розраховують, які мене розуміють, на яких я теж можу покластися.  Я бачив фотографії тільки двох дівчат. Всі інші для мене - просто імена. Ну і ще знаю, де хто живе. Але вони не дратують мене своєю зайвою присутністю, телефонними дзвінками, довгими розповідями про те, що мене абсолютно не цікавить. Багато у чому вони кращі, ніж друзі з реалу. І про мене вони знають лише те, що я хочу, щоб вони знали. Я можу без великих зусиль здаватися їм кращим, ніж є насправді. От такий заробіток в Інтернеті.

Фото з сайту www.databy.com