«Історія Гран-Прі Львова»: зустріч із Євгеном Кравсом

Кав’ярня «Штука», 11 жовтня 201223540
«Історія Гран-Прі Львова»: зустріч із Євгеном Кравсом

Про історію галицьких перегонів та львівського Гран-Прі 20 вересня у кав’ярні «Штука» розповідав Євгеній Кравс - український фотокореспондент, ініціатор та організатор відновлення автоперегонів “Leopolis Grand Prix” на ретро-автомобілях трасою «Львівський трикутник», представник України у Міжнародній Комісії класичних автомобілів FIA (Міжнародної автомобільної федерації).

«Нам дуже пощастило, адже за майже 80 років унікальні гоночні траси збереглися лише у Монако та Львові», - нагадав усім присутнім Євген Кравс. Але пишатися львів’яни можуть не лише цим фактом, адже історія Гран-Прі у нашому місті цікава і засвідчує чудовий рівень їх організації, якому могли позаздрити усі тогочасні західні колеги.

Перший автомобіль проїхався дорогами Львова у далекому 1897 році. У 20-х роках автомобільний рух тут дуже пожвавлюється: кількість авто невпинно росте, одна за одною відкриваються майстерні, функціонує служба таксі. У 1925 відкривається Малопольський Автомобільний Клуб, функцією якого була пропаганда автомобілізму. 4 роки потому у Монако відбулись перші у світі міські перегони, що спонукало ентузіастів взятись до організації подібного дійства у Львові. Грошей багато не було, натомість - успішний досвід проведення прямолінійних перегонів на дорозі Львів-Стрий і велике бажання показати вищий клас.

«Львівський трикутник» - траса, яку склали для перегонів у 1930 році. З того часу змін вона майже не зазнала, окрім десятиметрової ділянки дороги біля Монументу Слави, яку розширили. Пролягає сучасними вулицями Стрийською, Гвардійською, Вітовського, площею Івана Франка, має протяжність 3км 41м.

 Сучасна схема «Львівського трикутника»

Суттєві труднощі, з якими стикались гонщики, долаючи її, були зумовлені:

- слизькою гранітною бруківкою,

- складною конфігурацією,

- присутністю понад 80-метрової ділянки трамвайних колій,

- крутими підйомом по вулиці Стрийській та  спуском по Гвардійській,

- 19 поворотами, 11 з яких – праві.

Фрагмент траси «Львівський трикутник» по вул. Вітовського

Ідея організації Кільцевих перегонів у Львові виникла у травні 1930 року, а відбулися вони 8 вересня. Це були місцеві змагання, які ще не мали статусу Гран-Прі. Участь у них приймали лише польські гонщики, які розділилися за класами авто, що стартували в окремих заїздах: гоночні (17 кіл), спортивні (10 кіл), туристичні (7 кіл). Переможцем у гоночному класі став Генрік Лієфельдт на автомобілі “Austro-Daimler ADR 12/100”, у спортивному – Тадеуш Сколімовський на “Alfa-Romeo 6C-1750”, у туристичному – Марія Козміянова на жовто-гарячому “Austro-Daimler ADM”, якого глядачі охрестили «жовтком». Отож, Кільцеві перегони 1930 року вдались дуже добрими. Організатори надихнулись успіхом і скерували до Всепольського Автомобільного Клубу запит про надання змаганням статусу Гран-Прі або навіть Гран-Прі Польщі. Проте варшавський осередок автомобілістів розумів, що згода на таку пропозицію передбачає значні витрати фінансових та організаційних ресурсів, тому так нічого з тої ініціативи не вийшло.

У 1931 році поступ таки відбувся, адже завдяки учасникам з Польщі, Німеччини, Чехословаччини, Австрії, Румунії перегони стали міжнародними. Окрім того, до Львова приїхав всесвітньовідомий Ганс Штук – неперевершений гонщик, що виступав за концерн “Daimler-Benz” на “Mercedes-Benz SSK”, який і став переможцем у заїзді гоночних авто. У спортивному класі найкращим себе показав румун Жорж Наду на “Bugatti 43”, у туристичному перемогу знову здобула Марія Козміянова.

Щоб краще уявити масштаб та атмосферу змагань 1930-х років, варто згадати хоча б кількість глядачів – понад 40 тисяч осіб. Квитки на перегони продавались заздалегідь, на околицях міста, де мешкали менш заможні львів’яни, дистриб’ютори робили знижку. На квитках друкував свою рекламу завод “Citroen”, що плекав намір побудови виробництва у Львові на місці Львівського автобусного заводу. У ній говорилося: «Немає поганих доріг у Польщі, якщо маєш автомобіль CITROEN».

19 червня 1932 року відбулось перше Гран-Прі, у якому взяло участь 15 автомобілів. З тих змагань залишилось багато світлин, що дозволяє чудово відтворити подію. Базою для гонщиків був готель «Жорж», з яким пов’язано чимало байок, а у його нижній вітрині за два тижні до початку перегонів розміщували нагородні кубки. Головну увагу до себе притягували двоє світових зірок автоспорту — Рудольф Карачіола та Ганс Штук. Останній приїхав на менш потужній машині, що в підсумку призвело до його поразки. Але це протистояння не обмежувалось лише характеристиками автівок, що й стало причиною цікавого випадку. Обидва аси керма мешкали в готелі “Жорж”, Ганс Штук на другому поверсі, Карачіола — поверхом вище. Вранці у день перегонів Штук прокинувся дуже невиспаним, адже собачка його дружини усю ніч гучно гавкала, і помітив хитромудру конструкцію: з килимка, на якій відпочивав пес, сочилась вода, а до нього було підведено два електричні проводи, через які регулярно пропускали струм. Як винуватця запідозрили доброго друга Карачіоли. Зрештою, переможцем таки став Рудольф Карачіола на “Alfa Romeo 8C-2300”, а Ганс Штук на 37 колі зійшов з траси, бо не витримала система охолодження його “ Mercedes-Benz SSK ”. Найкращим у спортивному класі виявився чехословацький гонщик Флоріан Шмідт на “Bugatti”. Учасники із автомобілями туристичного класу не зголосились до змагань.

 Рудольф Карачіола у своєму авто під час Гран-Прі 1932 року

Під час Гран-Прі 1933 року змагались уже 56 осіб. Через претензії гітлерівської Німеччини на Польщу її представників намагались не запрошувати, тому Карачіола та Штук не приїхали. Натомість зібрались гонщики із Польщі, Чехословаччини, Угорщини, Італії, Австрії, Фінляндії, Норвегії. У 1933 році у змаганнях взяли участь уже три жінки - полька Козміянова, француженка Анет Роз-Ітьє та італійка Вікторія Орсіні. Тоді ж було норвезьким чемпіоном Еуженом Бьорнстадом на “Alfa Romeo 8C-2300 Monza” було встановлено рекорд львівської траси: 17 коло він пройшов за 2:02,05хв. Спроби перевершити Бьорнстада у сучасних умовах на потужних авто не увінчались успіхом. У 2010 році в рамках “Leopolis Grand Prix” польські учасники на автомобілі “Jaguar E-Type IV” із потужністю двигуна більш, ніж 200 кінських сил, намагались побити рекорд, але їм забракло 30 секунд, а за порушення правил змагань отримали штраф. Минулого року представники польського відділення популярної британської телепередачі “Top Gear” на автомобілі “Seat Leon” теж випробували свої сили: їм не вистарчило 9 секунд. Потрібно зауважити, що сучасний “Львівський трикутник” не є трасою, яку б належно готували до перегонів, адже тут не проводяться усі необхідні заходи по догляду та ремонту.

У 1934 році змагання не відбулись через економічну та політичну кризу. Передвоєнні роки, війна, окупація; у радянські часи розмови про колишню славу не вітались, тож шансів відновити перегони “Львівським трикутником” не було.

Станом на сьогодні по вулиці Вітовського на будинку №41 встановлено меморіальну дошку, де відзначено переможців змагань 1930-1934 років, а до 80-річчя проведення першого Гран-Прі Львова було випущено і погашено тематичні поштові марки. Цими перегонами львів'яни без вагань можуть пишатись, адже це — спільне надбання,  серед учасників були й українські прізвища. Окрім того, не було смертельних випадків ані серед гонщиків, ані серед глядачів, ані серед технічного персоналу. Меморіальна дошка на будинку №41 по вулиці Вітовського

Міські перегони на ретро-автомобілях можна побачити  лише у Львові та Монако. Щороку до змагань долучаються учасники на все більш старих автівках, і водночас ускладнюється система нагородження досягнень у перегонах. У травні цього року учасники розібрали такі відзнаки: кубок ім. Соломії Крушельницької для переможців-жінок, кубок ім. Василя Ростовського для змагунів на «горбатих запорожцях», та кубки відповідно до класу авто, серед яких головний – Великий Кубок для довоєнних авто (до 1940-х рр..), ще один – для раритетних автівок (до 1982 року). Левова частка доходів від проведення сучасних перегонів “Львівським трикутником” спрямовується на ремонт приміщення Музею техніки, який знаходитиметься у старому вагоноремонтному депо на куті вулиць Вітовського та Сахарова. Власником основного ангару після тривалих перемовин став Львівський історичний музей.

 Сучасні перегони на ретро-автомобілях “Leopolis Grand Prix” трасою «Львівський трикутник». Світлина фотоагенства “LUFA”

 А 26 листопада цього року оргкомітет перегонів “Leopolis Grand Priх” має отримати відповідь від міжнародної комісії щодо можливості та необхідних заходів, аби приймати на «Львівському трикутнику» етап  Кубку світу на ретро-автомобілях. І ще вагомим досягненням, яким можуть потішитись львів'яни, є перспектива проходження 22 червня 2013 року маршруту ралі Пекін-Париж через Львів, де братимуть участь понад 80 ретро-автомобілів з усього світу.

Більше докладної інформації про проведення Гран-Прі Львова можна почерпнути на офіційних Інтернет-сторінках змагань “Leopolis Grand Prix” та Авто-фан-клубу «ЗАЗ-КОЗАК», а також у книзі Артема Атояна «Гран-при Львова. 1930-1933гг. Исторические хроники».

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук