Всім привіт. Натрапили ми на цікаві аґітки, розклеєні по кількох зупинках громадського транспорту. Вони, судячи з усього, мають на меті змінити хід цілої історії. Звичайні листки А4 формату, з простим і зрозумілим посланням з отаких слів: «Молитвою і постом війну можемо зупинити».
Будова речення більше пасувала б майстрові Йоді, але ж ні: послання має доволі несподіваного автора - саму Богородицю!
Щоправда, дивним видається те, що Божа Матір своє послання адресувала не головнокомандувачу чи депутатам, а пасажирам міських маршруток. Може Богородиця не вірить владі?
Все можливе. Може справа в тому, що там постити треба, а маючи під боком відомчі їдальні, з цим трохи сутужно. Зрештою, можливо, що влада таки отримала цінні вказівки, але приховує від народу?
Та, менше з тим - «шляхи Господні - неісповідимі». Треба - то треба. Тим більше, як казала, здається, мати Тереза: «Молитвою і постом можна досягти більшого, ніж просто молитвою».
Я Вам більше скажу, дуже багато людей таки моляться за мир і перемогу, за те, щоб ворог був знищений і запанувала справедливість. Але ж ні, війна і досі триває, хлопці на фронті досі гинуть, тил і досі молиться...
До речі, он у нас кілька днів поспіль палали півстолітні залежі сміття. Можна було б випробувати методику з розклеєних аґіток. Заодно зекономили би пожежникам купу води, а в атмосферу би не полетіла купа всякої гидоти. Нам, правда, такі агітки не траплялися.
Так, ніхто не каже, а давайте «молитвою і постом зупинимо вогонь на сміттєзвалищі. Люди дзвонили не в дзвони, а пожежникам. І коли трапилась трагедія із рятувальниками, народ не вкляк, а полетів в Грибовичі рятувати хлопців з-під завалів.
Тобто, розумієте, бездіяльність, навіть проведена в молитві - це гріх. З дитинства знаємо, що аби отримати ровер під подушку, замало просто молитися до Миколая. Треба ще і поводитись відповідно. Потрібна дія, яку показують солдати на фронті чи рятувальники під час надзвичайних ситуацій. Чудо дається важко, і не через хотіння.
Сумний висновок напрошується про тих, хто промовляє на зупинках від імені Богородиці. Навіть не знаємо, чи казати, бо ще, не дай Боже, проклянуть...
Богдан Юрочко, Ярослав Іваночко